33. проблеми пізнання в філософії в 17 ст.
Новим часом. Виникає й новий історичний тип філософії, передумовами якого булине лише соціальні передумови, а й наукова революція 17 ст. та становлення експериментального природознавства. Зростає авторитет науки, знань. Але це був нелегкий, складний процес. Й заважала цьому передусім церква, яка являла собою ще чималу силу, зберігала свій неабиякий вплив, спираючись на тривалий досвід і традицію. Тут слушно пам’ятати, чому авторитет науки торував собі шлях не без труднощів: по-перше – він користувався виключно інтелектуальними засобами й не опирався, як церква чи феодальна держава, на апарат управління. 2. Прихильникам і наслідувачам авторитету науки це не давало ніяких вигод, більш того, нерідко виникало гоніння з боку церкви чи клерикальних держав. 3. Матеріал науки не являв собою якогось моноліту, вона включала різні, в тому числі й протилежні думки, її погляди ще не були зведенні в систему на зразок християнської догматики. 4. На відміну від церкви, яка вважала свої догми абсолютними, істинними, що не підлягають сумніву чи перегляду, наука передбачає сумнів в істинності своїх міркувань та їх перевірку. Тобто, з самого початку наука користувалася зовсім іншою логікою, аніж логіка середньовічного догматизму.
29. охарактеризуйте основні риси і проблеми Стародавнього Сходу
Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VI ст. до. н. е. в Стародавній Індії, Стародавньому Китаї та Греції. Передумови виникнення філософії були такі: 1. стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза; 2. поява товарно-грошових відносин; 3. виникнення держави; 4 зростання опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних установок і уявлень; 5.розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу, необхідність його логічного і абстрактного осмислення. Спільність генези не виключає своєрідності шляхів формування систематизованого філософського знання. Філософія Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю має ряд особливостей, які визначаються специфікою розвитку суспільних відносин цих держав, і насамперед чиновницько-бюрократична система в Китаї та кастовий устрій в Індії, які сприяли збереженню традиційних релігійно-міфологічних уявлень у формуванні перших філософських течій. Це, в свою чергу, зумовило перевагу у світогляді східних країн релігійно-етичної проблематики над науково-теоретичною, ідеалізму — над матеріалізмом.
4. Розкрийте специфічні риси філософського мислення.
Предметом філософії є загальні, граничні засади людського мислення, пізнання, буття людини у світі. Таке розуміння предмета мислення зумовлює особливості філософського мислення, які відмежовують філософію як від буденного, так і від природничо-наукового мислення. Першою особливістю є те, що будь-яке філософське питання охоплює проблематику філософії в цілому. Тому філософію не можна викладати, як інші науки, — від більш простого до більш складного. Другою особливістю є те, що будь-яке філософське питання охоплює не тільки філософію в цілому, а й підпорядковує цьому питанню й того, хто запитує, тобто філософське мислення вимагає не тільки осмислення своїх власних підвалин та можливостей пізнання, а й зміни того, хто мислить, — зміни світоглядних, життєвих здібностей і самого способу мислення.
39. Маркс.
Марксистська філософія, безумовно, важливий етап у розвитку світової філософії. Карл Маркс (1818—1883 pp.) У 1932 p., майже через півстоліття після смерті Маркса, були вперше надруковані «Економічно-філософські рукописи 1844 p.». Ця праця має величезне значення для розуміння гуманістичних ідей і взагалі комплексу ідей Маркса, що продукують принципово нові підходи до розуміння людини та суспільства. Маркс уперше висуває ідею діяльності як матеріально-перетворювальної суспільної практики. Саме таким чином розгортається погляд на людину як продукт саморозвитку природи і суспільства, в основі якого лежить людська праця. Ідея відчуження людини в суспільстві, де панує приватна власність, — головна в цій праці Маркса. Нова концепція суспільно-історичної практики, запропонована Марксом, розкрита в його «Тезах про Фейєрбаха». Суть матеріалістичного розуміння історії викладено в першому розділі «Німецької ідеології» Маркса і Енгельса. Таким чином, складається цілісна концепція суспільства, основою якого є безпосередній процес виробництва суспільного життя, пов’язаних з ним форм людського спілкування, породжених базисом політичної надбудови та різних форм суспільної свідомості. Концепція практики як основи і головного змісту людського життя дає підставу Марксу для гострої критики всього попереднього матеріалізму як метафізичного, споглядального, тобто такого, що розглядає людину поза соціальними умовами її життя.