Економічна оцінка природних умов і природних ресурсів ( це вартісний вираз довгострокового ефекту від їх експлуатації. Вартісна оцінка природних ресурсів необхідна для економічного обґрунтування вкладень у відтворення, охорону й раціоналізацію використання природних багатств і вибору найвигідніших із народногосподарських позицій засобів їх утилізації.
Особливо важливим є визначення критерію економічної оцінки. З урахуванням різності критерію основні підходи до економічної оцінки природних ресурсів класифікують:
1) затратний підхід передбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, введення в господарський оборот і використання природних ресурсів
Однак цей підхід не стимулює раціональне природокористування, бо ресурс кращої якості і доступності за використання дістає нижчу оцінку, ніж гірший за якістю ресурс.
2) результативний. За його допомогою здійснюється економічна оцінка тих ресурсів, які дають дохід.
Недолік в тому, що не всі ресурси при використанні дають дохід.
3) затратно-ресурсний ґрунтується на поєднанні витрат на освоєння ресурсів і доходу від їх використання
4) рентний підхід вважається найбільш об'єктивним, бо кращі ресурси отримують вищу оцінку за однакових витрат
5) відтворювальний - економічна оцінка при цьому є сукупністю затрат на відтворювання ресурсів на певній території
6) монопольно-відомчий підхід є різновидом затратного. Суть полягає в тому, що розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих установ, які займаються управлінням природними ресурсами.
Найбільш поширений в господарській практиці рентний підхід до оцінки природних ресурсів. Рентний підхід лежить в основі офіційно прийнятої методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.