4.1. Аудитор зобов'язаний суворо дотримувати конфіденційності
інформації стосовно справи клієнта, в процесі надання професійних
послуг. Це зобов'язання продовжується і далі після завершення
договірних відносин між аудитором і клієнтом.
4.2. Аудитор завжди, скрізь і в усьому зобов'язаний
дотримувати конфіденційності, за винятком випадків, коли йому
надані особливі повноваження у розкритті інформації про діяльність
клієнта (висновок договору з державними органами на проведення
незалежної аудиторської перевірки при ліквідації підприємства),
або є обставини, що зобов'язують аудитора розкривати інформацію
(тільки у випадках, спеціально передбачених ст.187 Кримінального
кодексу України ( 2002-05 ). Тобто тільки у тих ситуаціях, коли
аудитор вірогідно і точно знає про факти вчинення особливо тяжких
злочинів з боку клієнта і має на руках незаперечні докази вчинення
злочинів, таких як державна зрада, порушення Конституції
( 254к/96-ВР ), шпигунство й інших особливо тяжких злочинів,
передбачених вищенаведеною статтею Кримінального кодексу України.
Однак, варто врахувати, що в силу обмежених професійних знань в
галузі права і юриспруденції аудитор не може дати абсолютно точну
оцінку факту порушення Кримінального кодексу України ( 2001-05,
2002-05 ) і тому може зробити помилку, що приведе до серйозних
порушень конфіденційності. Іншими словами, аудитор не є фахівцем в
галузі розкриття злочинів і тому не має права судити про
неправомірні дії з боку клієнта. Питання кримінальної
відповідальності громадян вирішуються у встановленому законом
порядку органами суду.
4.3. Аудитор зобов'язаний переконатися в дотриманні
конфіденційності складом, що працює під його керівництвом і
особами, що дають консультації і надають професійну допомогу під
час аудиторських послуг.
4.4. Конфіденційність поширюється не тільки на процеси
розкриття інформації перед третіми особами. Вимога дотримання
конфіденційності не допускає того, який аудитор, що одержує
інформацію в процесі роботи, може використовувати її в особистих
цілях або навіть створювати враження (видимість) того, що він
використовує її в особистих цілях або в інтересах третьої сторони
(пункт 3, стаття 23 "Закону України "Про аудиторську діяльність"
( 3125-12 ).
4.5. Аудитор має доступ до конфіденційної інформації про
справи клієнта, недоступної широкій громадськості. Тому він
відповідає за несанкціоноване розголошення службової інформації та
комерційної таємниці. Це правило не стосується розкриття
інформації щодо виконання безпосередніх обов'язків аудитора,
передбачених національними нормативами аудиту при обов'язковості
проведення аудиторських перевірок (укладання аудиторського звіту,
огляду).
Приклади таких ситуацій:
а) Розкриття санкціоноване, коли клієнтом дано письмовий
дозвіл (або ж електронною поштою) на розкриття інформації, при
цьому інтереси зацікавленої сторони, включаючи і третю сторону,
повинні бути враховані.
б) Розкриття обумовлене вимогами законодавства:
укладання документів або надання доказів у ході судового
розгляду;
надання результатів перевірки державному органові, що
призначив її і уклав договір з аудиторською фірмою.
в) Професійний обов'язок розкриття інформації існує тільки в
тих випадках, якщо це викликано:
- національними нормативами аудиту й етичних вимог;
- захистом професійних інтересів аудитора у процесі судового
розгляду;
- перевіркою відповідності якості роботи у випадку
надходження скарги або претензій до Аудиторської палати України.
