Мілль Джон Стюарт (1806–1873) – англійський економіст. Основна праця – “Принципи політичної економії” (1848) – чверть століття була головним підручником в європейських університетах. Задум автора полягав у створенні оновленого варіанту “Багатства народів”. Він прагнув синтезувати всі відомі на той час економічні теорії, узгодити їх підходи. Але Мілль виступив не тільки як систематизатор і популяризатор економічних знань. Йому вдалося поглибити та уточнити ряд положень класичної доктрини, знайти більш точні та вичерпні формулювання, краще аргументувати узагальнення та висновки, доповнити її рядом оригінальних ідей.
Предметом політичної економії Мілль вважав економічні закони – об’єктивні закони виробництва і закони обміну та розподілу, які суттєво залежать від впливу суб’єктивних чинників, “людських інституцій”. Мілль вдосконалив методологію аналізу: будь-які теоретичні висновки справедливі лише за певних умов, вони не можуть мати універсального характеру. Економічні змінні зазнають впливу багатьох факторів, серед яких важливо знайти і вичленить головні, визначальні. Мілль фактично розмежовує позитивний і нормативний аналіз: “науку” та “мистецтво господарювання”. Він робить спробу виявити і розмежувати “статику” і “динаміку” в економічних процесах, які у нього, однак, відповідають статистичному аналізу та аналізу історичних змін.
Тема вартості, як вважав Міль, класиками практично вичерпана, тому основну увагу він приділяє проблемі попиту та пропонування, руху цін. Він зауважив, що на цінність благ впливає не тільки кількість затраченої праці, але й інші фактори. Він виявляє наявність функціональних зв’язків: не тільки ціна змінюється під впливом попиту та пропонування, але має місце зворотний вплив ціни на попит та пропонування. У теорії капіталу Мілль висуває тезу про інвестиції як фактор розширення масштабів зайнятості, його вважають засновником інвестиційної теорії економічного циклу.
Схематичний виклад теорії міжнародного обміну Рікардо Мілль перетворив у систематизовану теорію вирівнювання міжнародного попиту. Мілль уточнив поняття ціни обміну (інтернаціональної вартості), він розширив межі моделі Рікардо, залучивши до аналізу транспортні витрати, розглянувши випадок торгівлі багатьма товарами, відстеживши залежність світової ціни та умов обміну від взаємного попиту країн, величини капіталу, який залучається у виробництво експортного товару. Він з’ясував, що розподіл між країнами виграшу від зовнішньої торгівлі залежить від еластичності попиту й пропонування: чим більш нееластичним є попит на імпорт або пропонування експорту, тим більшим буде виграш країни від участі в торгівлі.
Не відмовляючись від принципу “laissez faire”, Мілль розумів, що існують сфери неспроможності ринку, тому потрібна активна державна економічна політика (створення інфраструктури, розвиток науки та ін.). Він був засновником реформізму, автором теорії “колективного капіталізму”. Його програма реформ передбачала знищення найманої праці шляхом кооперативної виробничої асоціації; соціалізацію земельної ренти на основі земельного податку; обмеження нерівності за рахунок обмеження права успадкування.