Система та зміст внутрішніх планів
Планування являється однією з важливих функцій менеджменту і по суті це процес визначення завдань на майбутнє, а також умов і засобів їх досягнення.План-ня діяльності підприєм-ва має 2 аспекти: зовнішній і внутрішній. Зовнішній аспект планув-ня стосується підприємства як юридичної особи і суб’єкта ринку, що функціонує в певному мікро і макро середовищі. В цьому випадку підприємство розглядається як єдине ціле і за допомогою планування програмується його поведінка на ринку та напрямки розвитку. Внутрішнє план-ня органічно поєднане із зовнішнім,але значною мірою є формалізованим. Оскільки підрозділи підпр-ва технологічно пов’язані між собою і утворюють єдину виробничу систему, то внутр.план-ня відбув-ся на основі цих зв’язків.
Внутр. план-ня повино бути гнучким та придатним до оперативної реакції на зміни загальних планових показників і умов діяль-ті підпр-ва вцілому. Зміни, які виник. в діяль-ті підпр-ва повинні бути збалансованими по всій системі взаємозв’язків між підрозділами.зміст внутр-х планів залежить від вибраної схеми внутр-го екон-го управління і передусім від ступення економ-ї самостійності підрозділів.Для підрозділів центрів прибутку характерна розробка наступних внутр-х планів: план маркетингу, виробництва, кадрів та оплати праці, організаційно-технічного розвитку, фінансовий.
Для підрозділів центрів витрат слід розробляти такі плани: виробництва, кадрів і оплати праці, організаційно-технічного розвитку, витрат.для підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат план вироб-ва і план витрат харак-ть мету і ефективність їх діяльності і контролюють з боку апарату управління.плани ресурсного забезпечення і розвитку для таких підроз-в суттєвого значення немають, оскільки кадрова, постачальна,науково-технічна та інвестиційна політика для них жорстко централізована і має перспективну спрямованість.для дільниць чи бригад як правило спеціальні плани не розробл-ся, а в ролі плану виступає виробнича програма окремими елементами витрат, що обліковуються на рівні цих підрозділів. Підрозділи,що можуть самостійно діяти на ринку, що мають більш розгорнуту структуру планів розробляють власну маркетингову стратегію, що може впливати на розподіл фін-х ресурсів. Підрозділи, які мають вихід на зовнішній ринок розробл-ть систему планів. Система внутр-го план-ня на підпр-ві умовно поділ-ся на 2 види: техніко-економічне(є комплексним і охоплює всі сфери діял-ті підпр-в), оперативно-календарне(стосується лише виготовлення продук-ї і передбачає календарну ув’язку виробничих процесів, що виконуються в структурних підрозд. підприємств аж до робочих місць з урахув-м послідовності вироб-ва продук-ї та тривал. циклів обробки і складання.)
Принципи та методи розробки внутрішніх планів
План-ня як процес має здійс-сь згідно з певними принципами:1)Принцип системності вимагає розглядати об’єкт план-ня як систему, що складається зі структурних елементів з певними взаємозв’язками і єдиним напрямком розвитку. Це означ., що всі елементи системи орієнтовані на загальну мету. Цей метод передбачає кооперацію та інтеграцію процесів планування. Будь-які зміни в планах 1-го підрозділу необхідно враховувати в планах тих підрозділів, що мають кооперативні зв’язки з першим. Інтеграція процесів план-ня полягає у взаємозв’язку планових заходів і показників по вертикалі. План кожного підрозділу нижчого рівня є логічною частиною плану підрозділу вищого рівня, тому при розробці планів підроз-в нижчого рівня орієнтуються на завдання підрозділів вищого рівня.2) Пр.участі – в процес планування залучаються працівники, які згодом реалізують плани. При цьому поглиблюється розуміння працівниками організ-ї виробництва, внутр.зв’язки підпр-ва, інформаційних потоків і перспективних проблем.3) Пр.оптимальності озн., що весь комплекс рішень передбачених у плані має бути найкращим з т.з. критерію, який відображає мету підприємства. Таким основним критерієм на рівні підпр-ва і підроз-в, що є центрами прибутку є прибуток. Для інших підроз-в -витрати. У відповідності з цим принципом підпр-во повинно досягти поставленної мети з мінімальними витратами або за наявних ресурсів і витрат досягти максимального прибутку.4) Пр. безперервності озн. дотримання осн-х вимог:- підтримка безперервної планової перспективи, взаємозв’язок планів різних масових горизонтів, своєчасна розробка планів і доведення їх до виконавців;- підтримка безперервної планової перспективи, озн., що процес план-ня здійснюється постійно, а не циклічно.5) Пр. гнучкості – процес план-ня і самі плани повинні оперативно реагувати на зовнішні впливи і при необхідності змінити свою спрямованість. План-ня здійснюється за допомогою певних методів. Основними при розробці є синхронне і послідовне.Синхронне полягає в тому, що одночасно розроб-ся і координуються усі етапи і розділи плану.Воно є досить трудомістке, тому застосовується рідко. Послідовне план-ня полягає в тому, що в першу чергу оптимізується не весь план, а першочергове завдання. Методи послідовного план-ня проявляються в 3-х аспектах координації розробки окремих часткових планів чи їх підрозділів:часовій, функціональній та ієрархічній. Послідовне план-ня в часі маємо тоді,коли на часткові планові періоди плани розробляються окремо і послідовно при чому планові показники чи результати попередніх періодів обов’язково враховуються при складані ланів на наступний період. При синхронному план-ні в часі план розробляється одночасно на весь плановий період з розподілом його результатів по часткових періодах. Функціональне план-ня полягає в охоплені план-ня ряду підрозділів і відділів в межах одного комплексного плану. Функціонально-послід. метод координації розробки планів передбачає поступову ув’язку плані усіх підрозділів, що відповідальні за випуск кінцевої продукції. Функціонально-синхронне план-ня охопл.одразу всі підрозділи в межах загального плану з урах. їх взаємозв’язків. Це здійснюється централізовано одним відділом план-ня при використані ряду техн.-х і екон-х змінних та критерію оптимальності. Ієрархічне план-ня здійснюється 3 методами: з верху вниз, з низу вверх, комбінований. Метод з верху вниз має змогу досить чітко координувати і збалансовувати розробку планів підрозділів у вертик-му і горизонт-му аспектах, але при використанні цього методу незповна враховується реальні умови вироб-ва на конкретному робочому місці, недостатньо залучаються прац-ки до процесу план-ня та понижена їх мотивація реалізації резервів ефективної діяльності підпр-ва. Метод з низу вверх позбавлений недоліків централізованого план-ня. У розробці планів беруть участь всі підрозділи, у планах більшою мірою враховуються можливості підрозділів, плани є точнішими і вищі мотиви до їх реалізації. Цей метод ускладнює вертикальну і гориз-ну координацію планів, поєднання часткових цілей підрозділів з загальною метою підпр-ва.