Ієрархія потреб за А. Маслоу
Версія для друку
Ієрархія потреб за А. Маслоу – концепція мотивації, автор якої американський вчений А.Г. Маслоу . Абрахам Гарольд Маслоу (Abraham Maslow) (1908–1970)
Маслоу класифікував потреби індивіда з урахуванням їхньої пріоритетності, наголошуючи, що потреби вищого рівня можуть обумовлювати поведінку тільки тією мірою, якою вже задоволено потреби нижчого рівня.
А. Маслоу висунув гіпотезу, що потреби кожної людини можуть бути об'єднаними в п'ять груп:
Фізіологічні потреби – голод, жадоба, сон, інші базові потреби людини.
Потреба безпеки – намагання досягти рівня безпеки та захисту від фізичних і емоційних травм.
Потреби в любові (афіліації) – повага ровесників, друзів, намагання бути частиною групи, бути коханим. У межах роботи – добрі стосунки з колегами, участь у командній роботі та позитивні взаємозв'язки з керівництвом.
Потреби в самоповазі – самоповага, автономія, досягнення успіху, статус, визнання, повага.
Потреби в самоактуалізації – потяг до творчого особистого зростання і розвитку, реалізації власних потенційних можливостей.
П'ять груп потреб є універсальними та властиві всім людям. Вони утворюють ієрархічну структуру, яку можна представити у вигляді піраміди.
Поведінка людини зазвичай обумовлюється його найсильнішою на певний момент потребою. Коли відбувається задоволення потреб нижчого рівня, починає домінувати група потреб вищого рівня. Таким чином, потреба, що вже задоволена, перестає визначати поведінку, не діє як чинник мотивації, поведінка обумовлюється потребами наступного рівня.
Необхідно зазначити, що, незважаючи на широке визнання і поширеність, концепція Маслоу не набула експериментального підтвердження. Проте експерименти довели, що ієрархія потреб індивіда динамічна в часі. Часто, навіть за умов незначного задоволення однієї потреби, відбувається актуалізація наступної.
Основним внеском теорії Маслоу є усвідомлення, що поведінка людини в будь-який момент часу визначається сукупністю (набором) потреб, які домінують у певний момент часу. Ці потреби можуть бути сумісними, і їхнє задоволення може відбуватися водночас. В іншому разі, коли потреби несумісні, задовольняється одна потреба, а інша ігнорується. Жодна організація не може сподіватися на підвищення мотивації своїх працівників, на їхнє задоволення працею і відповідно на їхню активність і ефективність, якщо керівництво не звертає уваги, які потреби на цей момент є актуальними і для робочих груп, і для окремих працівників. Програми мотивації працівників мають бути достатньо гнучкими, щоб враховувати індивідуальні відмінності та динаміку змін пріоритетів у сукупності потреб.
Література
Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. – М.: Гардарики, 1999. – 528 с.
Маллинз, Лори. Менеджмент и организационное поведение: Учеб. – практ. пособие / Пер. с англ. Т. Цеханович и др. – Мн.: Новое знание, 2003. – 1039 с.
Робінс С., Де Ченцо Д. Основи менеджменту / Пер. з англ. А. Олійник та ін. – К.: Основи, 2002. – 671 с.
Управление современной компанией: Учебник / Под. ред. Б. Мильнера и Ф. Лииса. – М.: ИНФРА - М, 2001. – 586 с.