30.СТАРОДАВНІЙ КИТАЙ В історії естетики Стародавнього Китаю важливе значення має період з VII ст. до н. е. до III ст. н. е. У цей час естетика ще не виокремилась у самостійну науку і її розвиток був зумовлений традиціями китайської філософії. Приймаючи філософську позицію, китайська естетика наголошує на поняттях «досконалість», «довершеність», «гармонія». Кожна сфера людської діяльності повинна бути доведена до рівня високого мистецтва. Тому практично всі види діяльності начебто несли на собі відбиток естетичного. Сьогодні, оцінюючи надбання Стародавнього Китаю, фахівці іноді вживають поняття «тотальний естетизм». Таке поняття не можна застосовувати до характеристики естетичної орієнтації жодної іншої країни того часу. Становлення естетики Китаю пов'язують з ім'ям КОНФУЦІЯ (551–479 до н. е.), естетичні погляди якого переплітаються з педагогічними ідеями, і, як наслідок, найбільш переконливо виглядає система виховання, запропонована філософом, зокрема система естетичного виховання. За Конфуцієм, виховання слід починати з поезії, а закріплювати знання людини послідовним вивченням правил «лі» (доброчесність, знання елементарних норм етикету). Завершуючи освіту, треба звертатися до музики, яка несе в собі найвище естетичне навантаження, тяжіє до духовного. Слід наголосити, що не лише Конфуцій, а й інший мислитель Китаю СЮНЬ-ЦЗИ (298–238 до н. е.) вважав, що обрядова музика відкриває шлях до досконалості не лише всіх людей, а й навіть тих, хто є «освіченим», «культурним». Обрядова музика довершує їхній культурний рівень, допомагає осягнути ідеал. В умовах середньовіччя естетика Стародавнього Китаю починає широко використовувати категорію «просвітлення» – особливе сприймання світу в єдності властивих йому якостей, насолода від спостереження гармонії. Відчуття гармонії, стану «просвітлення» можна було досягти, займаючись малюванням, складанням віршів, військовими вправами, різними побутовими справами (вирощуванням квітів, їхнім художнім оформленням, домашнім етикетом, наприклад чайна церемонія, пошуками довершеності у власному одязі тощо). Одним із найвагоміших чинників естетичного переживання й естетичного виховання у Стародавньому Китаї є природа. Ця традиція збереглася до наших днів. І сьогодні особлива чутливість до природи, її культивування є ознакою далекосхідної культури.
