План
1.„Багатство народів”
2.Становлення і розвиток економічних поглядів А. Сміта
3.Соціально-економічні теорії А. Сміта.
„Багатство народів”
З 1759р по 1763 р. він посилено вивчає право і одержує ступінь доктора права. Тоді ж робить нариси декількох глав книги „Богатство народів”, яка вийде у світ в 1778р. - це головна праця його життя.
Багатство народів і ринкова, і командна економіка мають своє коріння в минулому. Кілька століть тому державні ради або міські гільдії проявляли велику активність в країнах Європи та Азії. Проте з часів Американської революції уряди почали послаблювати прямий контроль над цінами й економічними умовами. Феодальні відносини поступово були замінені ринковими, які нині називаємо вільним підприємництвои, або конкурентним капіталізмом. Доктрина, яка у перекладі означає “не чіпайте нас”, твердить, що держава має втручатися в економічні справи настіль мало, наскільки можливо, і залишати економічні рішення на ринки. Багато урядів дотримувалися цього підходу у ХІХ ст. Проте до того як установилася система вільного підприємництва, розвинулася інша тенденція. З кінця ХІХ ст. майже в усіх країнах Північної Америки і Європи економічні функції держави значно розширилися. У 80-х роках ХХ ст. тенденція знову змінилася. Консервативна політика зменшила державний контроль над еконмікою в країнах з ринковою системою.
Він проголосив принцип “невидимої руки”, який твердить, що кожною особою її егоїстичному переслідуванні тільки своєї власної вигоди керує якась невидима рука, мета якої – досягти найбільшої вигоди для всіх. Сміт побачив гармонію між приватним і суспільним інтересами. За його підходом до економіки будь-яке державне втручання у вільну конкуренцію майже завжди шкідливе. Доктрина “невидимої руки” Сміта пояснює, чому результат діяльності ринкового механізму є таким впорядкованим. Його погляд на силу, що управляє ринковим механізмом, надихає сучасних економістів - прихильників, і критиків капіталізму. Після більш як двох століть досвіду і міркувань ми тепер усвідомлюємо розмах і реалістичні обмеження цієї доктрини. Ми знаємо, що інколи ринок дозволяє спади, мають місце “невдачі” ринку, і що ринки не завжди ведуть до найефективніших результатів. Важливі невдачі ринку - це недосконала конкуренція і збитки від, наприклад, забруднення навколишнього середовища. Давайте з’ясуємо ту вирішальну роль, яку відіграє конкуренція в ринковій економіці. Досконала конкуренція. Сміт сам визнавав, що достоїнства ринкового механізму проявляються повністю лише тоді, коли присутня система стримувань і противаг досконалої конкуренції. Таким чином Адам Сміт відкрив цікаву властивість конкурентної ринкової економіки. За досконалої конкуренції, без невдач ринку, ринки витискають з доступних ресурсів настільки багато корисних товарів і послуг,наскільки це можливо.
А.Сміт був яскравою і різностороньою особистістю. Його інтереси не були обмежені лише економікою чи філософією, він мав широкі наукові пізнання в інших галузях: наприклад, одержав ступінь магістра мистецтв і доктора права. Крім цього він спілкувався з видатними людьми свого часу, що ще в більшій стенені сприяло формуванню його поглядів. Створення своєї економічної системи( Сміт зробив головною ціллю наукової роботи і пошуку.
Разом з тим, поширення капіталістичних відносин обмежувалося багаточисленними феодальними порядками. Буржуазія бачила головного ворога у дворянстві( і тому була зацікавлена у науковому аналізі капіталістичного способу виробництва, щоб вивчити перспективи подальшого суспільного розвитку.
Таким чином у Великобританії у другій половині XVIII ст. склалися достатні умови для розквіту економічної думки, якою була творчість А.Сміта і Д.Рікардо.
У своїй книжці „Причини богатства народів” в якості предмета вивчення політичної економії А.Сміт назвав проблему економічного розвитку суспільства і підвищення його добробуту.
Становлення і розвиток економічних поглядів А. Сміта
Центральне місце в методології досліджень А.Сміта займає концепція економічного лібералізму, в основу якої як і фізіократи, він поклав ідею природнього порядку, тобто ринкових економічних відносин. Він виходив з того, що люди надаваючи один одному послуги, обмінюючись працею і його продуктами керуються перш за все прагненням до особистої користі. Але переслідуючи особисту користь, кожна людина, вважав він, сприяє інтересам всього суспільства. У зв’язку з цим, він пише про „невидиму руку”, яка керує складною взаємодією господарської діяльності індивідів.
Економічне життя за А.Смітом, розвивається окремо і незалежно від волі людей( і їх свідомих поривів. Це дозволило йому зробити висновок про визначенність економічних явищ за об’єктивними законами. Але керуючись такими міркуваннями, А.Сміт не зміг відобразити історичного перехідного характеру способів виробництва, він розглядав економічні категорії в якості вічних, а не історичних законів.
Як і представники класичної школи, А.Сміт прагнув проникнути у внутрішню фізіологію суспільства( і у зв’язку з цим широко користувався методом логічної абстракції. Але не менш важливою задачею економічної науки він вважав за необхідність показати конкретну картину економічного життя, виробити рекомендації для економічної політики. Для досягнення цієї цілі він зводив у систему поверхневі явища без зв’язку їх з внутрішнім способом дослідження, яким користувався в першому випадку. Це привело до певного дуалізму його методології.
В результаті економічна система А.Сміта наслідувала всі протиріччя його метода дослідження. Свій вплив на економічні погляди Сміта зробило і недостатнє розуміння їм( історичних процесів зміни одних економічних відносин іншими.
Соціально - економічні теорії А.Сміта.
Основні теорії А.Сміта.
Теорія розподілу праці.
Розподіл праці займає ключове місце в економічній системі А.Сміта. Фундаментальне значення цього елементу( А.Сміт пояснював, по-перше, тим що розподіл праці являється причиною, що стимулює продуктивність( а розвиток виробництва визначає весь добробут країни.
По-друге, він бачив загальну сукупність індивідів, егоїстичних за своєю сутністю, і єдиною ланкою, яка поєднує їх в систему, вважав розподіл праці, що виник із-за природньої схильності людини до обміну.
В теорії розподілу праці А.Сміт відобразив тенденцію до развитку машиного виробництва. Він стверджував, що об’єм виробництва і споживання продуктів визначається двома головними факторами: відсотком населення, яке зайняте продуктивною працею, і рівнем продуктивності праці.
Будучи об’єктивним спостерігачем( він відобразив процес перетворення робітника в спеціалізовану машину, різке погіршення умов його праці. Щоб перервати дану тенденцію, що загрожувала виродженням значного числа населення, А.Сміт був згодний також застосувати допомогу держави, хоч і в принципі був проти втручання її в економіку.
Однак А.Сміт не помічав принципової відмінності між розподілом праці всередині мануфактури і розподілом праці в суспільстві, між підприємствами і галузями. Все суспільство бачилося йому гігантською мануфактурою, а розподіл праці - всезагальною формою співробітництва індивідів.
Тема грошей органічно пов’язана з темою розподілу праці, так як у А.Сміта гроші виступають в якості засобу обміну («великого колеса обігу».
А.Сміт підкреслював( про стихійне винекнення грошей як специфічного товару. Він вилучає гроші і кредит із потреб виробництва, бачить їх підлеглу роль. Але Сміт недооцінював зворотний вплив грошово-кредитних факторів на ваиробництво. Слабкою ланкою в концепції грошей було і заниження інших їх функцій. Кредит А.Сміт розглядав лише як засіб активізації капіталу.
Підводячи підсумок, можна сказати, що багато чого у А.Сміта, як в теорії розподілу , так і в теорії грошей, вірно і зараз. Однак( головною помилкою А.Сміта стало припущення, що розподіл праці виник із-за обміну, а не навпаки. Концепція грошей, його трактовка їх виникнення в результаті дії стихійних сил обміну, розуміння грошей як товару, представляє собою серйозне досягнення економічної науки того часу.
Вчення про заробітну плату.
Визначаючи заробітну плату, А.Сміт розглядав два стани суспіль-ства: при простому і капіталістичному товарному виробництві. В умо-вах першого він вважав заробітну плату рівну вартості виробленого товару. При другому способі виробництва( він зауважує, що робітник вже не одержує вартість всьго продукта своєї праці, тому і розрізняє різні суми заробітної плати. Найнижчу межу заробітної плати( А.Сміт називає фізичним мінімумом, стверджуючи, що подальше зниження собівартості робочої сили приведе до вимирання «раси цих робітників. Однак( він вважав, що стихійний ринковий механізм стримує природню (середню, нормальну) зарплату, яка в декілька разів вище фізичного мінімума. Значне підвищення цієї зарплатні, викликає зростання населення, що збільшить конкуренцію серед робітників і знову приведе до зменшення заробітної платні. В протилежному випадку( при зменшені зарплатні і відповідно, народжуваності, виникає конкуренція серед підприємців( що знову приведе до встановлення середньої заробітної плати. Таке розуміння відповідало загальному уявленню А.Сміта( про роль вільного ринку у встановленні відповідної економічної рівноваги.
А.Сміт приділяв велике значення високій зарплаті, кажучи, що вона стимулює працюючих до більш продуктивної праці, і категорично не погоджувався з Мальтусом, який вважав бідність робітників неминучою. Таким чином, основне достоїнство теорії А.Сміта стало те, що вона сприяла рухові шляхом добробуту суспільства в цілому.
Теорія продуктивної праці.
А.Сміт прагнув вияснити, які види праці сприяють зростанню багатства нації. Ця проблема зберігла своє значення і до наших днів. Для її вирішення він поділяв працю на продуктивну і непродуктивну.
Продуктивною А. Сміт вважав працю, яка створює додану вартість, і пояснював це( на прикладі робітника мануфактури, праця якого збільшує вартість матеріалів над якими він працює, на вартість утримання робітника і прибутку власника виробництва. Працю, яка сплачена із прибутку, А.Сміт називав непродуктивною. Так відомий його приклад про слугу, якого утримують на доходи хазяїна будинку і пряця якого не створює вартості.
Однак А.Сміт паралельно висуває ще один принцип розподілу продуктивної і непродуктивної праці: перша втілюється в продукті, що має якийсь термін життя чи служби, а друга ніде не фіксується. Насправді ця умова не є обов’язкова( достатньо взяти види праці, які представляють собою продовження сфери виробництва в сфері оббігу (транспорт), і твердження втрачає зміст.
Але така трактовка праці дозволяє А.Сміту зробити сміливі зауваження, що праця монарха, урядовців, юристів, армії тощо( непродуктивна. Подальша логіка веде до того, що із зменшенням частки непродуктивних робітників у суспільстві( швидше зростатиме його благополуччя. Така точка зору ще раз підтвердила, що А.Сміт був прихильником прогресивної буржуазії.
Теорія капіталу.
Економічна система А.Сміта базувалася на погляді, що капітал представляє запаси, які призначені для подальшого виробництва.
В своїх поглядах на основний і оборотний капітал( А.Сміт виражав думки фізіократів, але переборов обмеження їх розуміння продуктив-ного капіталу (що дає приріст вартості) як тільки капіталу, що зайнятий в сільському господарстві. Категорії А.Сміта застосовуються не до одного капіталу фермера, але і до всякої іншої форми продуктивного капіталу.
Під оборотним капіталом А.Сміт розумів капітал, що застосовується на одержання прибутку, який постійно виходить у власника в одній формі.і повертається до нього в іншій.
А.Сміт виключно велике значеня придає накопиченню капіталу. Він говорить, що, зберігаючи значну частину доходів і розширюючи виробництво, власник підприємства дає роботу додатковій кількості робітників і сприяє зросту багатства всього суспільства.
В цілому теорія основного і оборотного капіталу представляється вельми цікавою, хоча в ній і існує ряд помилок. Так, неможна сказати, що капітал, вкладений в машини чи нерухомість, не обертається. Напроти, його вартість по частинам переноситься конкретною працею на виробляємий товар (у вигляді амортизаційних відрахувань), тому пов’язування капіталу з фізичними властивостями товарів неправильне. Тут А.Сміт змішує відмінності між основним і оборотним капіталом, з різницею між товарним і грошовим капіталом.
Земельна рента.
А.Сміт виділяв ренту як виключний доход землевласника, піддавши сумніву те, що рента - це лише процент на капітал, витрачений землевласником на покращення землі, так як землевласник одержує ренту і за землі, що не зазнавали покращення. Так А.Сміт відділив ренту від арендної плати, довівши, що прибуток на капітал являється тільки надбавкою до первісної ренти. Таким чином, тільки земельна рента у Сміта( представляє собою відрахування із продукту, який був витрачений на обробку землі. Однак через дуалізм своєї методології, А.Сміт бачить в ренті також винагороду землевласника за право користування його землею. У поглядах А.Сміта зустрічаються і елементи фізіократичної теорії: рента є «витвір природи, який залишається за вирахуванням і відшкодуванням всього того, що можна вважати творінням людини».
Із сказаного видно, що А.Сміт не дав ренті точного визначення, хоч в його теорії було багато правильних ідей і думок. Наприклад, він зауважував, що відмінності в якості ділянок землі можуть бути причиною утворення диференційованої ренти.
Питання економічної політики в теорії А.Сміта.
А.Сміт приділяв багато уваги дослідженню політики країн в період капіталізму вільної конкуренції. І головною вимогою, яку він висував, було забезпечення економічної свободи, невтручання держави в економічне життя. Так, він гостро виступав проти цехової регла-ментації, застарілого законодавства, прівелегій корпорацій і торгових монополій. Будь-яке обмеження стихійного розвитку подій і конку-ренції( за думкою А.Сміта, неминуче буде стримувати економічний розвиток. Однак( ряд функцій держави, він оцінював позитивно, вважаючи підтримку органами влади порядку в країні і забезпечення її воєнної безпеки, важливими умовами успішного розвитку господарства.
Велике значення уділяв А.Сміт фінінсовій діяльності уряду. Він виправдовував тільки ті витрати, які робляться в інтересах всього суспільства. Висунув тезу «дешевої держави», яку прийняли всі наступні представники класичної буржуазної політичної економії. Він заклав основи податкової політики, висловлюючись, що податки повинні відповідати „силі і можливостям громадян”, причому стягнення податку повинно коштувати як можна дешевше, а форма і час збору податків повинні як найкраще відповідати інтересам платників.
Будучи ідеологом промислової буржуазії, А.Сміт стверджував, що об’єктом, як найкраще підходящим для обкладення державним податком, є земельна рента. Наприклад, він заявляв, що податок з прибутку неефективний, так як підприємець( втрати від нього з ціллю збереження трибутку перекладе на споживача шляхом підвищення цін на свою продукцію. Сміт вважав також( недоцільним податок на зарплату, бо підприємець зобов’язаний забезпечити працюючому прожитковий мінімум, і щоб самому не отримувати збитки, повинен знову буде перекласти тягар податків на споживача. А.Сміт також піддавав критиці меркантилістський протекціо-нізм. Він перечив проти всяких обмежень як у внутрішній, так і у зовнішній торгівлі.