1.4. Визначення і терміни.
В методичних вказівках до курсової роботи використовувались визначення і терміни, що відповідають визначенням наведеним в Законах України: “Про інформацію”, “Про державну таємницю” та інших законодавчо-нормативних актах з питань організації охорони державної таємниці в Україні:
Державна таємниця (або - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
Віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.
Гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації.
Допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.
Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.
Засекречування матеріальних носіїв інформації - введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації.
Звід відомостей, що становлять державну таємницю - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених Законом сферах.
Категорія режиму секретності - категорія, яка характеризує важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю, які зосереджені в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях.
Матеріальні носії секретної інформації - матеріальні об'єкти, в тому числі фізичні поля, в яких відомості, що становлять державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків, символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо.
Охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.
Режим секретності - встановлений згідно з вимогами Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці.
Розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації - зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом скасування раніше наданого грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації.
Спеціальна експертиза щодо наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею - експертиза, що проводиться з метою визначення в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах і в організаціях наявності умов, передбачених Законом, для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Ступінь секретності ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою.
Технічний захист секретної інформації - вид захисту, спрямований на забезпечення інженерно-технічними заходами конфіденційності, цілісності та унеможливлення блокування інформації.
Режимно-секретні органи ( РСО) - окремі структурні підрозділи, які створюються з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею.
Документ - передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно -, відео -, фотоплівці або на іншому носієві.
Режим доступу до інформації - передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.
Інформація з обмеженим доступом - конфіденційна і таємна.
Конфіденційна інформація - відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Таємна інформація - відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян здійснюється відповідно до закону про цю інформацію.
1.5. Організація режимно-секретної роботи.
В справі надійного забезпечення охорони державної таємниці чільне місце займає правильна організація, постановка і вміле керівництво цією роботою.
Під режимно – секретною роботою розуміється встановлення і проведення комплексу режимних заходів, спрямованих на збереження державної таємниці при поводженні з таємними документами (інформацією, матеріалами тощо). До основних режимних заходів, що визначають зміст і обсяг режимно – секретної роботи, відносяться:
суворе дотримання вимог по організації і веденню секретного діловодства, розміщення і обладнання режимно – секретних органів, їх охороні і функціонування;
встановлення належного порядку в організації виконання службових обов’язків посадовими особами всіх категорій, що виключає витік секретних відомостей і втрати документів, що становлять державну таємницю;
максимальне обмеження кола осіб, що допускаються до державної таємниці, з визначенням персональної відповідальності за збереження довірених таємниць, а також порядку ознайомлення з інформацією, що вміщує державну таємницю, посадових осіб установи;
добір працівників режимно – секретних органів, а також персоналу установ, що допускаються до державної таємниці; організація їх навчання;
здійснення систематичного контролю і надання допомоги підлеглим установам в організації режимно – секретної роботи і зберіганні секретних документів.
Таким чином, режимно – секретна робота - це поняття доволі широке.
Але на практиці воно часто – густо помилково звужується до ведення секретного діловодства. Разом з тим, застосування термінів “режимно – секретна робота” і “секретне діловодство” в смисловому значенні необхідно розглядати як ціле і частину єдиного процесу, спрямованого на досягнення поставленого завдання – збереження державної таємниці. Якщо секретне діловодство визначає порядок документування і роботи з матеріальними носіями інформації, що вміщують державну таємницю, яке здійснює режимно – секретний орган, то режимно – секретна робота покликана регламентувати життєдіяльність органів управління установи з метою охорони державної таємниці. Ця робота керується керівниками установ і є складовою, невід’ємною частиною основної діяльності установи, безпосередньо організацію і забезпечення режимно – секретної роботи здійснює режимно – секретний орган.
Положення і правила по організації і веденню режимно - секретної роботи визначаються Законами України “Про інформацію”, “Про державну таємницю”, “Порядком організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах і організаціях”, затвердженим постановою КМУ від 2 жовтня 2003 року № 1561-12, а також іншими нормативними актами, які регламентують цю діяльність.
Вимоги законодавчих і нормативних документів обов’язкові для всіх осіб, які по роду своєї діяльності причетні до роботи, пов’язаної з державною таємницею. На підставі регламентуючих документів розробляються і впроваджуються в життя практичні заходи по організації режимно – секретної діяльності.
Розуміння сутності режимно – секретної роботи, а також її роль, місце і призначення в загальній системі режиму секретності є невід’ємною умовою надійної охорони державної таємниці.