Ринкові відносини суб’єктів з приводу купівлі –продажу та використання землі називаються рентними відносинами, в яких приймають участь три суб’єкта – землеволодарь, підприємець-орендатор землі та найманий робітник с/г виробництва. Земельна рента виражає відношення привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею.
Форми земельної ренти: диференціальна земельна рента – різність між суспільною ціною виробництва с/г продукції на гірших дільницях землі та індивідуальною ціною її виробництва на кращих та середніх дільницях; диференціальна рента по плодючості; диференціальна рента по місцезнаходженню; диференціальна рента по ефективності на додаткові вкладення факторів виробництва.
Абсолютна земельна рента – це надлишок вартості с/г продукції над ціною її виробництва. У формуванні ціни землі головну роль відіграє рента та банківський відсоток. Ціна землі рівна такій сумі грошей, яка будучи покладена в банк, принесе доход рівний ренті. Такий доход є капіталізованою рентою. Отже, ціна землі – це капіталізована рента.
Оренда землі – це засноване на договорі строкове платне користування землею, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендна плата за землю містить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу.
Монопольна рента: умови утворення: обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови. Різниця між монопольною високою ціною продукту і екон витратами складають монопольну ренту. Джерело монопольної ренти, як і абсолютної, знаходиться поза с\г, бо вир0во такої продукції не може бути збільшено за рахунок залучення до с\г – обороту нових земель, а постійний і досить високий попит на продукцію не задовольняється і виникає можливість реалізувати її за монопольно високими цінами.
Рента не с\г галузей: виникає як в промисловості, так і в будівництві.