Доповідь на тему: «Суб’єкти контролю за різними науковими джерелами. Пояснити різні підходи».
Метою даного дослідження є визначання сутності фінансового контролю та з’ясування суб’єктів контролю за різними науковими джерелами.
Проблемам контролю, зокрема з’ясування його об’єктів та суб’єктів присвячено чимало робіт вчених-економістів, таких як Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Гончарук Я.А., Максімова В. Ф., Пантелеєв В. П., Рудницький В.С., Сморжанюк Т.П., Труш В. Є., Шевчук В. О., Шрам Т. В. та інші.
Невід'ємною складовою частиною фінансової діяльності держави та адміністративно-територіальних одиниць є фінансовий контроль.
В більшості наукових джерел фінансовий контроль визначався як одна із сфер, ланок, форм, галузей контролю за суспільним виробництвом і розподілом продукції.
Процес контролю - це діяльність об'єднаних у певну структуру суб'єктів контролю, спрямованих на досягнення найбільш ефективним способом поставлених цілей шляхом реалізації певних задач і застосування відповідних принципів, методів, технологічних засобів і технології контролю.
Суб'єкт державного фінансового контролю — орган, його підрозділ чи їх службові особи, які відповідно до законодавства уповноважені на здійснення державного фінансового контролю і прийняття управлінських рішень щодо притягнення до адміністративної та фінансової відповідальності порушників фінансового, у тому числі бюджетного законодавства .
Досить часто в економічній літературі під суб’єктами контролю розглядають посадових осіб на підприємстві.
Наприклад, Стендер С.В. вважає суб’єктами внутрішньогосподарського контролю керівника (директора), головних спеціалістів та керівників підрозділів. З таким визначенням важко погодитися, адже внутрішньогосподарський контроль є необхідним не тільки в системі управління підприємством, а й у виробничому процесі на кожному робочому місці.
Щодо суб’єктів фінансового контролю відповідно до видів фінансового контролю автор Базась М.Ф. [1] розрізняє такі як:
1)державний (позавідомчий):
- органи державної влади та управління: Рахункова палата Верховної Ради України; Державна податкова адміністрація України; Міністерство фінансів України та його підрозділи (Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України); Фонд державного майна України; Міністерство економіки; Міністерство праці та соціальної політики України; Державний комітет статистики України; Антимонопольний комітет України; Національний банк України.
- спеціалізовані органи контролю: Державний комітет України із стандартизації, метрології та сертифікації; Державний митний комітет України; Державний комітет країни у справах захисту прав споживачів; Державна інспекція України з контролю за цінами; Державна автомобільна інспекція; Державна пожежна інспекція; Державна санітарна інспекція.
2)муніципальний (громадський): Ради народних депутатів різних рівнів та їхні комісії, незалежні профспілки, члени партій та рухів.
3)незалежний (аудит): незалежні спеціалізовані фірми (аудиторські фірми); окремі фізичні особи (аудитори).
4)контроль власника:
- відомчий: контрольно-ревізійні служби міністерств, відомств, концернів, асоціацій, акціонерних виробничих об’єднань.
- внутрішньогосподарський: утворені власником органи, бухгалтерська та фінансово-економічна служби, аудиторські фірми (аудитори) [1, 59].
Автор Гуцаленко Л.В. [4] щодо суб’єктів фінансового контролю виділяє окремо зовнішніх та внутрішніх суб’єктів державного фінансового контролю.
Суб’єкти, які здійснюють зовнішній державний фінансовий контроль (Рахункова палата України, Верховна Рада України та Державне казначейство України).
Суб’єкти, які здійснюють внутрішній державний фінансовий контроль (Міністерство фінансів України та Державна контрольно-ревізійна служба України).
Отже, після визначення суб’єктів контролю, можна дійти висновку, що суб’єктом державного фінансового контролю є організації, що здійснюють фінансовий контроль, і також бачимо що внаслідок визначення суб’єктів контролю різні автори виділяють їх по іншому, один автор розглядає суб’єкти за видами контролю, інший виділяє зовнішніх і внутрішніх суб’єктів, але як спостерігається обидва автори виділяють одні і ті ж суб’єкти контролю.
Рахункова палата Верховної Ради України створена відповідно до Конституції України і є постійно діючим органом державного фінансово-економічного контролю. Основне завдання – організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, в тому числі здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України.
Державна податкова адміністрація та її органи контролюють додержання законодавства про податки, правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, а також вживають заходи щодо запобігання ухиленню від сплати податків фізичними та юридичними особами.
Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань:
у межах своєї компетенції виконує Державний бюджет України, складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету України;
бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо фінансового оздоровлення і структурної перебудови економіки, підготовці загальнодержавних національних програм, розробленні заходів, спрямованих на формування і реалізацію активної інвестиційної політики;
Державна контрольно-ревізійна служба України та її органи контролюють використання коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів.
Державне казначейство і його підрозділи контролюють витрачання коштів Державного бюджету установами і організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно в момент їх витрачання.
Фонд державного майна України здійснює державну політику щодо приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного і соціального розвитку держави, виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей народного господарства та вживає заходів щодо запобігання їм, тобто здійснює контроль економіки на макрорівні.