4. Прояви загального та особливого в Україні
Загальне і особливе взагалі і в національній економіці, зокрема, знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.
При цьому слід зауважити, що загального без особливого не буває. Спочатку з'являється щось особливе, або новоутворення. В той же час особливе з іншими «особливостями» в загальному набувають синергетичного ефекту - загальне «важить», «грає більшу роль» ніж проста сума цих окремих особливостей. Також треба мати на увазі, що все в цьому світі ієрархічне і плинне.
Між системою (загальним) і новоутворенням (особливим) виникає боротьба на знищення. Але в подальшому розвитку новоутворення «розривають» стару систему і стають центром кристалізації нової системи, яку новоутворення намагаються створити за власним зразком, зі старими елементами.
Прояви загального та особливого можна проілюструвати прикладами:
в первісній історії людства було поширене збиральництво - людина збирала і споживала дари природи.
потім, як окремий елемент (особливість), з'являється новоутворення у вигляді першої спроби посадити рослину і виростити її. Через деякий час це новоутворення переростає в систему орного землеробства, а збиральництво стає допоміжним.
орне землеробство потребує особливого елементу - знарядь праці. З часом виробництво знарядь праці стає домінуючим - індустріальне суспільство.
інформація на всіх етапах розвитку людства відігравала вирішальну роль. Особливе значення інформація набуває в XXI столітті - процес становлення постіндустріального, а потім власне інформаційного суспільства.
Щодо прояву загального та особливого в економіці України, то яскравим прикладом є становлення сектору підприємництва.
Україна отримала незалежність у 1991 році за вкрай сприятливих зовнішніх умов:
практично всі країни Заходу на чолі з США були зацікавлені у розпаді СРСР - основного конкурента глобального панування, а також яскравого зразка тоталітаризму комуністичного ґатунку;
політика керівництва Росії на чолі з Б. Єльциним, урядів інших країн, що утворились на теренах СРСР, соціалістичних країн Європи.
Багато науковців демократичного спрямування вважали, що Україну врятує приватна власність на чолі з підприємцем. Саме підприємницький сектор, зокрема сектор малого підприємництва в економічно розвинених країнах є генератором ідей, продуцентом ВВП, основним наповнювачем доходної частини державного бюджету, основою середнього класу.
Проте труднощі у створенні сприятливої підприємницької атмосфери, крім всього іншого, пояснюються ще наступними обставинами.
По-перше - етнічна своєрідність. В силу різних обставин багато етнічних українців живе за кордоном, але жоден з них не став видатним підприємцем.
По-друге, ринкове середовище, підприємництво, капіталізм формувались протестантським "силовим полем".
По-третє, у відповідні історичні періоди, існуюча суспільна думка про непрестижність «купецького стану» та приналежність до класу «буржуазії», зневажливе ставлення до них не сприяли формуванню в української нації схильності до підприємництва і ринкової поведінки.
По-четверте, в період панування радянської ідеології колективізму та державного регулювання економіки відбулася смислова деформація деяких головних понять і значень слів іноземного походження, притаманних демократії і вільному підприємництву («спекулянт»).
По-п’яте, як стверджується у доповіді ООН у 1992 році, початкові етапи реформ нерідко характеризуються народжуванням непродуктивного або навіть деструктивного підприємництва. Спонтанна приватизація і легалізація тіньової економіки, демонструючи, в основному, винахідливість і незалежну активність, не сприяє розвиткові продуктивного підприємництва через швидкоплинність підприємницького циклу.