Щоб спілкування між людьми могло відбутися, тим більше *.на достатньо високому рівні, потрібно, взагалі кажучи, чимало переду-мов найрізноманітнішого гатунку. Суб'єк-ти спілкування повинні перебувати в кон-такті, розуміти один одного, виконувати певні спільно визнані правила комуніка-тивної поведінки; їм має бути притаманна воля до спілкування і певна, більш або менш виразна настроєність на своїх партнерів, що знову ж таки передбачає відповідні соціальні, культурні, психоло-гічні, семіотичні умови та ін. Всі ці обставини є предметом дослідження цілої низки наук, від загальної та прикладної соціології до соціо- та психолінгвістики, семіотики культури тощо. Однією з цікавих нових дисциплін, спеціаль-но орієнтованою на висвітлення умов спілкування між людьми, є, зокрема, соціоніка – як визнача-ють її прихильники, «наука, мистецтво, технологія або гра, що полягає у вмінні визначити тип особистості людини, правильно будувати з нею взаємодію і спілкування, допомогти їй краще зро-зуміти себе, оптимально формувати родинні, виробничі й дозвіль-ні колективи» . Безперечним фактом, на якому ґрунтується соціо-ніка, є те, що, незважаючи на добрі наміри й волю до спілкування, людям інколи надзвичайно важко взаємодіяти саме через певні особливості їхніх психологічних типів; таким чином, постає за-вдання класифікації цих типів і визначення більш або менш оптимальних сполучень між ними. Скажімо, якщо Ви за соціо-нічною класифікацією «Єсенін», тобто інтуїтивно-етичний інтро-верт, мрійливий романтик-індивідуаліст, елегантний, тривожний і чутливий до настроїв своїх ближніх, – найкращим партнером у шлюбі для Вас буде не другий «Єсенін» або «Гамлет», а... «Жуков», тобто сенсорно-логічний екстраверт, – звичайно, якщо дослу-хатися до тверджень соціоніків. Утім, кожен зрештою сам обирає собі друзів і коханих, покладаючися на власну інтуїцію і смак, – хоча багато хто в наші дні переконаний, що й соиіонічна експертиза в такому випадку річ не остання. Безперечно ближчою до теми нашого розгляду й обов'язковою для суб'єктів спілкування є нормативна регуляція їхніх взаємин на етично обгрунтованих заса-дах. Однак проблеми такої регуляції вже висвітлю-валися нами при розгляді моралі як соціального фено-мена, тем моральної норми, обов'язку, відповідаль-ності, справедливості. Тепер звернімо увагу на такі виміри спілкування, які є моральними не внаслідок їхньої нормативної регуляції, а за самою своєю внутрішньою суттю, котра наче просвічує крізь розгля-нуті цілісно-людські засади відкритості й діалогічності. До числа цих власне моральних вимірів людського спілкування передусім слід віднести толерантність, повагу, співчуття і любов. ТОЛЕРАНТНІСТЬ Цілком очевидно: для того щоб повноцінно спілку-ватися, люди перш за все повинні вміти співіснувати одне з одним, миритися з неминучими розбіжностями поглядів, орієнтацій, стилів життя – «терпіти» кожен кожного, хоч би як важко це було в тих або інших конкретних ситуаціях.
