Прес – реліз
З 1925 почав друкувати оповідання у журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, згодом в «Літературно-науковому віснику». Свої перші новели він надіслав до «Літературно-наукового вісника» з Німеччини, там виникли задуми більших романів. У спогадах «Мій Бреслав» Улас Самчук стверджує, що саме у цьому німецькому містечку "в моєму всесвіті з'явилась туманність, з якої поволі вимальовувались контури майбутньої «Волині».
1929 року переїжджає до Чехословаччини та навчається в УВУ в Празі.
Під час його перебування у Празі творилися і видавалися вершинні полотна письменника - трилогія «Волинь», романи «Марія», «Гори говорять», «Кулак».
У 1941 році разом з Оленою Телігою опинилися в Україні. Він прибув до Рівного. У свій «рівненський період» Улас Самчук особливу увагу приділяв згуртуванню українських літераторів.
Найбільш показовими експонатами одного з музейних розділів є речі колишнього рівненського помешкання Уласа. Це і письмовий стіл, і стільці, сервант, ліжко, рушники та ікони, чорнильниця і пенал. Найбільшу ж увагу відвідувачів привертає старовинне фортепіано, яке звучало під час зібрань митців.
Про своє перебування у Рівному протягом 1941-1943 років письменник захоплююче розповів у книжках споминів та вражень «На білому коні» та «На коні вороному».
Опинившись на еміграції, Улас Самчук разом з кількома однодумцями у 1945 році створив організацію українських письменників поза межами Батьківщини – Митецький Український Рух.
З жовтня 1948 року Улас Самчук з дружиною прибули до Канади, де в місті Торонто мешкали до останніх днів свого життя і де знайшли вічний спочинок. Про облаштування в Торонто, налагодження стосунків з українськими емігрантами, роботу над другою і третьою частинами епопеї «Ост» та книгами «Чого не гоїть огонь», «Живі струни», «На твердій землі», про участь у створенні Об’єднання українських письменників у еміграції «Слово» розповідають експонати п’ятого розділу, серед яких - численні фото з особистого архіву Уласа Самчука, передані нашому музею розпорядниками спадщини письменника Оксаною і Ярославом Соколиками.
9 липня 1987 року письменника не стало. Через рік у Канаді було відкрито музей-архів Уласа Самчука, експонати якого згодом було перевезено в Україну. Окремі з цих експонатів представлено в експозиціях нашого музею.
Тільки зі здобуттям Україною незалежності ім’я Уласа Самчука почало повертатися на рідні пороги. Його твори друкуються в газетах і журналах, виходять окремими книгами, залучаються до шкільний програм.
Сьогодні в літературному музеї тісно від цікавих та оригінальних експонатів, але це ще не все.
Саме завдяки таким цікавим закладам ми можемо більше дізнатися про нашу славну Україну, про видатних людей, які жили і трудилися на її благо. Тож не цураймося нашого,українського!