Вступ
Завдання до розрахунково-графічної роботи:
Синтезувати цифровий автомат комбінаційного типу, який би на виході Y мав логічну одиницю, якщо на вході Х діє двійковий код, що відповідає значенню окремих цифр залікової книжки, і логічний нуль, якщо такої цифри на вході немає.
Мінімізувати схему за двома способами:
Аналітично;
За допомогою карт Карно;
Привести до базису 2І-НЕ для парних закінчень і до базису 2АБО-НЕ
для непарних закінчень. Побудова структурної логічної схеми
логічного пристрою.
Перевірка працездатності розробленого пристрою.
Теоретичні відомості
Логічними повідомленнями називаються такі, істинність або невірність яких може бути визначена однозначно. Кожне логічне повідомлення може бути представлено математичним еквівалентом, логічною функцією. Логічне повідомлення може бути істинним і тоді логічна функція У=1. Якщо повідомлення не вірне, то У=0. Отже, логічні функції можуть приймати лише два значення: 0 та 1. Є три основні логічні операції: “НІ”, “АБО”, “І”. Логічні елементи, які реалізують ці логічні операції можуть бути створені на дискретних напівпровідникових приладах (транзисторах, діодах, резисторах).
Крім логічних операцій “НІ”, “АБО”, “І”, за допомогою мікросхем реалізуються також логічні операції “АБО-НІ”, “І-НІ”.
Комбінаційні логічні пристрої – це такі пристрої, чиї вихідні функції однозначно визначаються вхідними функціями в той самий момент часу. Будь-який комбінаційний логічний пристрій використовує, звичайно, основні логічні операції “І”, “АБО”, ”НІ”. Але під час проектування логічних пристроїв доцільно використовувати обмежену номенклатуру логічних елементів. Це збільшує тираж відповідних мікросхем, здешевлює виріб. Тому корисно знати і враховувати, що будь-який логічний пристрій можна реалізувати виключно на елементах “І-НІ”, або “АБО-НІ”.
Цифрові пристрої можна класифікувати на:
1. Пристрої формування, генерування та перетворення заданих фізичних
сигналів у сигнали із стандартними (логічними) параметрами;
2. Пристрої перетворення логічних сигналів.
До першого класу належать формувачі імпульсних параметрів: подільники імпульсів, обмежувачі напруги, генератори імпульсів різної форми.
До цього класу належать аналогово-цифрові і цифрово-аналогові перетворювачі.
До другого класу належать пристрої, які називають цифровими автоматами – це схеми від найпростіших схем до ЕОМ. Перетворення здійснюється у цифровій формі шляхом виконання певних логічних функцій.
Найпростіші логічні елементи виконують один акт (логічну операцію). В залежності від кількості логічних елементів мікросхеми класифікують за рівнем інтеграції:
Мала інтегральна схема (МІС) від 1 до 10 логічних елементів;
середня інтегральна схема від 10 до 100 логічних елементів;
велика інтегральна схема від 100 до 1000 логічних елементів;
надвелика інтегральна схема від 1000 до 10000 логічних елементів;
супервелика інтегральна схема від 10000 і більше логічних елементів;
Розглянемо найбільш розповсюдженні комбінаційні пристрої.
Дешифратор-це комбінаційно-логічна схема, яка для кожної комбінації кодів на вході формує логічний сигнал “1” (або “0”) лише на одному виході.
Дешифратор широко використовують для перетворення двійкового кода в десятковий, а також для селекції певної мікросхеми, наприклад, мікропроцесором.
Крім дешифраторів, які перетворюють код в логічну одиницю, застосовуються і дешифратори, що перетворюють код до кода. Такі дешифратори широко використовуються для управдіння індикаторами, що відображають знакову інформацію.
Мультіплексори – це комбінаційний пристрій, в якому вихід зєднють з одним із декількох виходів у відповідності до адресного входу, поданого на його адресні входи. Мультіплексори знаходять широке застосування в мікроелектронних та мікропроцесорних пристроях.
Постійний запамятовуючий пристрій – це велика інтегральна мікросхема, яка має m адресних входів і n виходів. Кількість входів визначає кількість адресованих комірок памяті. Споживач постійного запамятовуючого пристрою створює потрібні звязки між певними виводами. При цьому потрібні діоди пробиваються і утворюють на своїх виводах коротке замикання. Завдяки цьому створюються постійні гальванічні звязки. На виходах отримуються двійкові числа, кожне з яких відповідає певній адресі комірки памяті.
Таким чином постійні запамятовуючі пристрої використовують для запису чисел (даних) або команд в обчислювальних або керуючих пристроях, зокрема в мікропроцесорах.