ТЕМА 8. Ключові аспекти проектування та створення
операційної системи
Виробнича стратегія – це одна з функціональних стратегій організації, що являє собою комплекс взаємопов`язаних рішень відносно того, як з технологічної, економічної, організаційної та ресурсної точок зору має бути впорядкованою виробнича діяльність підприємства з метою досягнення ним стратегічних конкурентних переваг.
Виробничий цикл – інтервал від початку до закінчення виготовлення продукції, тобто час, протягом якого предмети праці, що запускаються у виробництво (сировина, матеріали, напівфабрикати) перетворюються на готову продукцію.
Критична програма – обсяг виробництва, за якого попарно порівнювані варіанти є рівновигідними.
Метод організації виробництва — це спосіб здійснення виробничого процесу, сукупність засобів і прийомів його реалізації; характеризується рядом ознак, головними з яких є взаємозв`язок послідовності виконання операцій технологічного процесу з порядком розташування обладнання і ступінь неперервності виробничого процесу.
Операційні пріоритети – головні виробничі цілі підприємства; найважливішими з них вважаються виробничі витрати; якість і надійність продукції; терміни виконання замовлення та надійність поставок; здатність реагувати на зміни попиту та гнучкість і швидкість освоєння нової продукції.
Операційний цикл – складається з суми тривалостей технологічного часу та перерв партіонності; є основою для визначення виробничого циклу.
Реміснича стратегія – стратегія, на базі якої побудоване ремісниче виробництво; ремісниче виробництво – виробнича система, в якій працівники-універсали вручну, або використовуючи прості, багатофункціональні інструменти, виробляють невеличкі за обсягами партії (або – одиниці) виробів відповідно до індивідуальних вимог замовників.
Стратегія великосерійного виробництва – стратегія, на базі якої побудоване виробництво виробів великими партіями протягом тривалого періоду; великосерійне виробництво за своєю формою може розглядатися як перехідне від серійного до масового.
Стратегія дрібносерійного виробництва – стратегія, на базі якої побудоване виробництво виробів одного типу, розміру чи найменування невеличкими партіями (серіями); дрібносерійне виробництво за своєю формою може розглядатися як перехідне від одиничного до серійного.
Стратегія масового виробництва – стратегія, на базі якої побудоване великомасштабне машинне виробництво, спеціалізоване на випуску великих кількостей однорідних за призначенням та конструктивно-технологічних ознаками виробів, що передбачає максимальну стандартизацію та уніфікацію їх вузлів та деталей; масовому виробництву притаманний високий ступінь комплексної механізації та автоматизації всіх основних технологічних процесів.
Стратегія одиничного виробництва – стратегія, на базі якої побудоване виробництво різних видів продукції в одному або декількох примірниках або ж дрібними серіями; у одиничному виробництві застосовується широка номенклатура матеріалів та універсальні технології; найчастіше ця стратегія застосовується підприємствами, що спеціалізуються на виготовленні виробів за індивідуальними замовленнями.
Стратегія серійного виробництва – стратегія, на базі якої побудоване виробництво виробів великими партіями (серіями), повторюваними через певні проміжки часу, можливо - з подальшою модернізацією виробів; підприємства з серійним типом виробництва спеціалізуються на виробництві продукції відносно вузької номенклатури.
Стратегії, ключовим пріоритетом яких є час – виробничі стратегії, базовим пріоритетом яких є скорочення термінів виконання операцій (наприклад, розробки і збуту нових виробів чи послуг, реагування на зміну споживчого попиту, постачання виробу чи надання послуг); основна ідея полягає в тому, що при скороченні часу витрати звичайно знижуються, продуктивність підвищується, нові вироби швидше з`являються на ринку й обслуговування споживача в цілому поліпшується.
Стратегії, ключовим пріоритетом яких є якість – виробничі стратегії, сфокусовані на задоволенні вимог замовника, вводячи показник якості на всіх стадіях виробництва; при цьому критерії якості застосовуються не тільки до кінцевого продукту чи послуги, наданої споживачу, але також до усіх відповідних процесів – розробки, проектування, виробництва, післяпродажного обслуговування.
Технологічна собівартість – сума співставних поточних витрат, що залежать від прийнятого варіанту технологічного процесу.