Сатира — канчук, ударом обпалить. І. Гончаров Якщо вчуєш жарт, шукай в ньому приховану правду. О. Довженко Мій спосіб жартувати — це казати правду. На світі немає нічого смішнішого. Б. Шоу Сміхом виправляють мораль. О. Бальзак Люби істину, але будь поблажливим до помилок. Вольтер Проте істинний трагізм виникає в ситуації, коли в центрі трагічної колізії — вільно діюча особистість. Гегель, у зв'язку з цим, роз'яснює різницю між нещастям і трагедією: прикрі неприємності можуть трапитися з людиною без усякого сприяння з її боку, без будь-якої провини, просто внаслідок збігу зовнішніх випадковостей, якихось обставин (хвороба, втрата багатства, смерть тощо). За визначенням І. Канта, гумор у позитивному значенні є саме здатність, талант людини без усяких на те підстав набувати доброго настрою, коли про все судять не так, як звичайно, а навіть навпаки, але, звичайно ж, за певними принципами розуму. Баумгартен визначив предмет естетики через поняття досконале: « .Естетика – це наука про досконале в світі явищ, про досконалість чуттєвого пізнання й удосконалення смаку». Арабський філософ середньовіччя Ал-Газалі, наприклад, стверджував: « .Краса предмета, його привабливість полягає в існуванні всього досконалого або того, що йому відповідає. Краса кожногопредмета – у відповідності його виду досконалості». За свідченням Аристотеля душа «є якоюсь гармонією, а гармонія — це змішання і поєднання протилежностей». Якби всі речі були схожими і не відрізнялись одна від одної, то не було б необхідності в гармонії, яка здійснює єдність різноманітного і протилежного. Гармонія у Геракліта виникає через боротьбу протилежностей. “Без боротьби немає гармонії, як і без гармонії немає боротьби.” Якщо прекрасне викликає в людини почуття чи задоволення невдоволення, то піднесене викликає в людині ідею об піднесеному. Кант пише: "Звідси випливає, що піднесене треба шукати не в речах природи, а винятково в наших ідеях. У яких же ідеях воно укладено - рішення цього питання треба надати дедукції". Гармонію Аристотель визначає також за допомогою понять міра, порядок, величина, симетрія. Та головним для його естетики є поняття середина (mesotes), яке він трактує досить широко, застосовуючи до кожної сфери людської діяльності. Аристотель вважає кожну людську чесноту серединою між двома крайнощами: мужність — середина між боягузтвом і відвагою; впевненість — середина між смиренністю та гнівливістю; щедрість — середина між скупістю та марнотратством. Відповідно, середина, за Аристотелем,— це запобігання крайнощам. Отже, вона є щось середнє між надмірністю та нестачею і в цьому значенні являє собою довершеність. На думку Арістотеля, трагедія має перевагу над іншими жанрами, оскільки здатна емоційно впливати на людину, стимулює катарсичне співпереживання, спонукає читача і глядача до співучасті в морально-психологічній оцінці подій, які розгортаються. За Арістотелем, трагедія має складатися з шести елементів: фабули, характеру, мовного висловлення, думок, сценічного оформлення і музичної композиції. Баумгартен визначив предмет естетики через поняття досконале: « Естетика – це наука про досконале в світі явищ, про досконалість чуттєвого пізнання й удосконалення смаку». Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий? Г.Сковорода Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою Г.Сковорода. Ти любиш всіх, а любити всіх - означає не любити нікого. Тобі всі однаково байдужі. Оскара Уайльда Дружба трагічніша за любов - вона вмирає набагато довше. Любов повинна прощати всі гріхи, тільки не гріх проти любові. Оскара Уайльда
