13 Як справжній меркантиліст Дж. Стюарт вбачав джерело прибутку в сфері обігу. Водночас він не поділяв думки меркантилістів щодо того, що прибуток, отриманий у сфері обігу, є "позитивним збільшенням багатства". Стюарт називав такий прибуток відносним, оскільки "виграшу на одному боці відповідає втрата на іншому", і тому рух прибутку зводиться до "коливання ваги багатства між сторонами-учасницями". "Позитивний прибуток", на думку Стюарта, залежить від зростання продуктивних сил суспільства, продуктивності праці, що реалізується в обміні при здійсненні міжнародної торгівлі. Відтак саме "позитивний прибуток" забезпечує зростання суспільного багатства і добробуту суспільства.
Заперечуючи кількісну теорію грошей, Дж. Стюарт звертав увагу на те, що за умов незмінного попиту поява в країні додаткової кількості грошей буде впливати на ціни не більше, ніж якби золото та срібло залишились у копаль нях, оскільки додаткова кількість монет перейде в скрині або буде переплавле на на посуд.
Отже, в Англі політика меркантилізму знайшла відображеня в цілому комплексі заходів з регулювання зовнішньої та внутрішньої політики, особливий поштовх був здійснений і в системі оподаткування. Державні чиновники здійснювали обов'язковий контроль за торгівельними угодами, стягуючи з кожної угоди мито. За часів ранього меркантилізму вивезення золота та срібла за межі країни перешкоджали „закони про витрачання", згідно з якими іноземні купці зобов'язані були витрачати свою виручку в Англії.