„Історія економічних учень“ вивчає:
а) історичний процес виникнення, розвитку і зміни систем економічних поглядів;
б) життя та діяльність видатних економістів; в) історичний процес становлення та розвитку різних економічних наук;
г) історичний процес становлення та розвитку політичної економії.
„Історія економічних учень” відноситься до:
а) прикладних економічних наук; б) функціональних економічних наук;
в) фундаментальних економічних наук; г) історичних, а не економічних наук.
Об’єктом вивчення „Історії економічних учень” є:
а) поведінка економічних суб’єктів на макро- та мікро- рівнях;
б) розвиток економічної науки від зародження економічних ідей у творах стародавніх мислителів до сучасних економічних концепцій; в) історичний процес розвитку народного господарства країн;
г) історичний процес розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Наукою, що вивчає еволюцію економічних поглядів та ідей є:
а) економічна історія; б) історія народів світу;
в) історія економічних учень; г) історія політичної економії.
Метою вивчення „Історії економічних учень“ є:
а) поглиблення і розширення знань з економічної теорії;
б) підвищення економічної і загальної культури фахівців з економіки;
в) формування теоретичної тази бази для аналізу проблем сучасної економічної політики;
г) всі відповіді правильні.
До специфічних методів історико-економічних досліджень належать всі наступні, окрім:
а) історичного; б) логічного;
в) територіального; г) методу наукових абстракцій.
Дослідження еволюції економічних теорій без урахування їхнього зв’язку з історичними і соціально-економічними умовами формування характерне для:
а) мотиваційного методу; б) логічного методу;
в) історичного методу; г) територіального методу.
Дослідження економічних ідей і теорій у процесі їх виникнення, з врахуванням історичних і соціально-економічних умов формування, характерне для:
а) мотиваційного методу; б) логічного методу;
в) історичного методу; г) територіального методу.
Поділ економічних теорій на наукові і вульгарні згідно мотиваційного методу досліджень здійснювався представниками:
а) марксизму; б) кейнсіанства; в) інституціоналізму; г) неолібералізму.
„Історія економічних учень“ як самостійна дисципліна вперше починає викладатись в європейських університетах:
а) наприкінці ХVIII століття; б) наприкінці ХІХ століття;
в) після І світової війни; г) після ІІ світової війни.
Класичним дослідженням з історії економічної думки вважається праця К. Маркса:
а) „Злиденність філософії”; б) „Теорії додаткової вартості”;
в) „Критика політичної економії”; г) „Критика Готської програми”.
Першим сучасним фундаментальним дослідженням з історії економічних учень вважають працю „Історія економічного аналізу” (1954) видатного західного економіста:
а) А. Маршалла; б) Дж. М. Кейнса; в) Й. Шумпетера; г) М.Блауга.
Економічна думка стародавнього світу характеризується:
а) глибоким теоретичним аналізом тогочасної економічної системи;
б) самостійністю стосовно інших галузей знань;
в) переважанням натурально-господарського ставлення до економічних проблем;
г) формуванням перших економічних шкіл.
Вихідним пунктом становлення економічної науки, теоретичного осмислення економічних проблем вважають ідеї мислителів:
а) Стародавнього Китаю; б) Стародавнього Єгипту;
в) Стародавньої Греції; г) Стародавньої Індії.
Термін „економіка“ вперше був введений у науковий оборот:
а) Аристотелем; б) Платоном; в) Ксенофонтом; г) А. Монкрентьєном.
Поняття „економіка“ Ксенофонт застосовує у значенні:
а) наука про поведінку господарських суб’єктів;
б) мистецтво управління домогосподарством;
в) управління господарством країни; г) наука про господарство.
Аристотеля вважають „батьком” економічної науки, тому що він:
а) вперше увів у науковий оборот термін „економіка”;
б) вперше проаналізував основні економічні явища, визначив основні економічні категорії і встановив взаємозв’язок між ними;
в) вперше визначив, що джерелом багатства нації є зовнішня торгівля;
г) здійснив першу спробу макроекономічного аналізу.
Оригінальну концепцію економіки і хрематистики – поділу господарства на природну сферу, яка потребує підтримки держави, і неприродну, що слугує корисливим цілям, створив:
а) Сократ; б) Ксенофонт; в) Аристотель; г) Платон.
Аристотель відносив до хрематистики:
а) землеробство і ремесло; б) торгівлю і лихварство;
в) дрібну торгівлю; г) работоргівлю.
„Хрематистика” у Аристотеля – це:
а) мистецтво управління домогосподарством;
б) мистецтво управління державним господарством;
в) мистецтво роботи гроші та наживати багатство;
г) наука про господарство.
Згідно з поглядами Аристотеля і Фоми Аквінського гроші – це:
а) товар, що не має корисних властивостей;
б) специфічний товар – всезагальний еквівалент;
в) результат домовленості між людьми; г) все, що слугує обміну.
Згідно з поглядами Ф. Аквінського в основу визначення „справедливої ціни” товару покладено:
а) витратний принцип; б) морально-етичний принцип;
в) витратний і морально-етичний принципи; г) принцип корисності.
Першою писемною пам’яткою, що відображала економічний устрій України-Русі, вважають:
а) „Домобуд Сільвестра“; б) „Повісті временних літ”;
в) „Руську правду”; г) „Повчання дітям” Володимира Мономаха.
Яка з економічних шкіл була історично першою:
а) класична; б) монетаризм; в) меркантилізм; г) фізіократи.
Історичними передумовами виникнення меркантилізму стали:
а) формування світового ринку; б) первісне нагромадження капіталу;
в) розклад феодалізму та зародження капіталізму;
г) всі відповіді правильні.
До історичних передумов виникнення меркантилізму відносяться:
а) бурхливий розвиток капіталізму, прискорений промисловим переворотом;
б) первісне нагромадження капіталу та формування світового ринку;
в) посилення циклічного характеру розвитку капіталістичної економіки; г) всі відповіді правильні.
Вперше до дослідження проблеми джерела багатства нації звертаються теоретики:
а) англійської класичної школи; б) меркантилізму;
в) фізіократії; г) монетаризму.
Предметом дослідження меркантилізму була сфера:
а) обігу; б) виробництва; в) розподілу;
г) всі відповіді правильні.
До об’єктів дослідження меркантилістів не належить:
а) сфера обігу; б) оборотний капітал;
в) торговий капітал; г) торговельний баланс.
Представники меркантилізму вважали джерелом багатства нації (і відповідно аналізували процеси):
а) землеробство – аналіз економічних процесів у сільському господарстві; б) зовнішню торгівлю – аналіз сфери обігу;
в) промисловість – аналіз сфери виробництва;
г) правильні відповіді а) і б).
Переваги протекціонізму як зовнішньоекономічної політики були обґрунтовані представниками:
а) меркантилізму; б) класичної школи; в) фізіократів; г) всі відповіді правильні.
До представників меркантилізму належав:
а) А. Монкретьєн; б) А. Тюрго; в) П. Буагільбер; г) Ф. Кене.
Представником раннього меркантилізму, який пропонував скликати всеєвропейську конференцію з проблем грошового обігу і створити єдину монету для всіх країн - своєрідний прообраз сучасного ЄВРО – був:
а) Г. Скаруффі; б) В. Стаффорд; в) А. Монкретьєн; г) Б. Даванцатті.
Монетарна система або система грошового балансу була характерна для:
а) раннього меркантилізму; б) пізнього меркантилізму;
в) класичної школи; г) школи фізіократів.