Підприємництво – багатовимірне явище. Яке може бути визначене як: - ек категорія: вдносини між субєктом госп діяльності, спрямовані на досягнення такої комбінації ек ресурсів, яка здатна їм забеспечити комерційний дохід, -як тип госп поведінки:незалежністю самостійність що до вибору( скільки, що, для кого виробляти), повна відповідальність за прийняті рішення та їх наслідки –як господарське мистецтво: постійна ек, організаційна, управліньська, творчість для забеспечення комерційного успіху, -як метод ек мислення: характерезування орігіральних ідей та підходів до вирішення госп проблем. Чинним законодавством Україні обмежуються деякі громадяни щодо веденя підприємництва: державослужбовці, військовослужбовці, ті, що судилися за ек злочин. Субєктами підприємництва є: приватні особи, держава в особі відповідних органів, група юр осіб, що повязані між собою договірними відносинами. Обєкт підприємництва – сукупність певних видів ек діяльності в межах якої шляхом комбінації ресурсіів підприємець досягає максималазації доходів. Бувають такі види підприєм діяльності: страхова, виробнича, фінансова, торговельна, посередницька, іноваційна. Кожен підприємець має прагнути бути нависоті, досягати іновацій у сфері економіки, оріїнтуватись на запити та смаки споживачів, максимально використовувати конкурентні переваги, дотримватись принципів ділової етики, рризикувати, нести ек та соц відповідальність. За формою організації:
- одноосібні
- партнерство чи тов-во
- корпорації та акц тов-ва
Також за формою власності підпр-ва класифікують як:
приватні ( засновуються на власності майна окремих громадян, з правом викор роб сили);
колективні (засновані на власності на майно трудових колективів);
державні (майно належить державі);
змішані (спільні) (створені на основі об”єднання майна різних власників).
Класифікація по правовому статусу:
одноосібні;
кооперативні;
арендні;
господарські товариства.
В залежності від характеру інтергації та ступеню відповідальності:
повні (всі учасники несуть відповідальність);
з обмеж відп ( має уставний фонд, учасники несуть відповідальність в розмірі своїх вкладів);
командитні (поряд з членами повну відповідальність мають і засновники);
акціонерні (поділ уставного капіталу на акції).
По чисельності робітників:
малі;
середні;
великі.
Сьогоднішня( іноваційна) модель підприємництва відрізняється від класичної, що відбулось в наслідок переходу від індустріального до пост індустріального способу в-ва.
Підприємець є одним з людських факторів виробництва, без якого ринкова економіка не можлива. Підприємець зазвичай є власником капіталу, я також тією чи іншою мірою менеджером. Щодо суспільної функції підприємця, то вона зводиться до вивчення потреб сус-ва та їх задоволення. У ринковій економіці саме підприємець повинен розгадати, які товари та послуги завтра знадобляться покупцям.
Підприємництво – це самостійна, ініціативна господарська діяльність громадян на отримання прибутку і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою майнову відповідальність чи юридичної особи – підприємства. Крім того, підприємництво – комплекс особливих функцій, що виконуються в економіці, спрямований на забезпечення розвитку та вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб’єктів, створення інноваційного поля діяльності. Сучасна економічна літ-ра виокремлює три головних функції сфери підприємницької діяльності:
Ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);
Організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами та інших господарських прав);
Творчу (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).
Підприємництво – не лише особливий вид діяльності, а й певний стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні:
Ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;
Готовність наражатися на ризик;
Гнучкість і постійне самооновлення;
Цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.