Методи нарахування амортизації:
Перший метод —лінійний (рівномірний), тобто амортизація нараховується рівними долями по роках терміну служби. Так, якщо термін служби 20 років, то норма амортизаційних відрахувань повинна бути не менш 5% щорічно
Другий метод — метод залишку вартості основних фондів, що знижуються. Амортизація визначається за фіксованим (постійним) відсотком від залишкової вартості кожної групи основних фондів
Третій метод — метод прискореної амортизації — призначено для основних фондів, які відносяться до третьої групи основних фондів,та які спрямовуються для виробництва продукції з нерегульованими державою цінами.
Четвертий метод — метод суми років — засновано на максимізації норм відрахувань в перші роки використання основних фондів з їх поступовим зниженням і мінімізацією в наступні роки.
Ефективність використання основних фондів визначається шляхом порівняння результату господарчої діяльності з сумою, яка характеризує середню за період вартість основних фондів.
Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знову введених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:
1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;
2) підвищенню екстенсивності їхній навантаження.
Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх.
Практика промислових підприємств показує, що тут йде процес збільшення одиничної потужності устаткування:
- у верстатах, машинах і агрегатах поліпшуються найбільше відповідальні деталі і вузли;
- підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура);
- механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко стримують нормальний хід виробництва і використання устаткування; застарілі машини модернізуються і заміняються новими, більш досконалими.
1.2. Інтегральний показник використання основних виробничих фондів як економічна категорія
Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання основних фондів, який визначається системою показників екстенсивного і інтенсивного використання.
При визначенні показників екстенсивного використання основних фондів вихідними даними є фонд часу роботи обладнання. Граничний час роботи одиниці обладнання визначається календарним часом, тобто кількістю годин (днів) за певний період часу. Для року це буде становити 365 днів або 8760 годин.
Проте підприємства працюють не цілий рік і не повністю 24 години на добу. Тему насамперед треба визначити плановий фонд часу роботи обладнання виходячи із встановленого на даному підприємстві режиму роботи. При визначенні планового фонду робочого часу обладнання також враховується час перерв при даному рівні техніки, правильній його експлуатації, час на проведення планово-попереджувального ремонту тощо.
Якщо від календарного часу відняти всі заплановані перерви у використанні обладнання (вихідні і святкові дні, дні ремонту тощо), то отримаємо плановий фонд часу роботи обладнання.
Проте фактично обладнання не завжди працює весь цей час. Бувають непланові зупинки (простої) обладнання, які можуть бути викликані різними причинами. При вилученні із планового фонду часу позапланових простоїв отримуємо час фактичної роботи обладнання. Але і в фактично відпрацьований час основні фонди використовуються не продуктивно, тобто на протязі зміни бувають простої обладнання із-за різних причин: організаційних, відсутність матеріалів й сировини, виправлення браку тощо.
Ці всі простої впливають на використання внутрізмінного часу, яке можна характеризувати відповідним коефіцієнтом,
Якщо із часу фактичної роботи обладнання виключити час непродуктивної роботи (простої), то отримаємо час продуктивної (корисної) роботи основних фондів.
Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі є:
1. Коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році. Визначається як відношення числа робочих днів в році до планового числа календарних днів в році
Ккч=Чрд/Чкд,
де Чрд - число робочих днів в році,
Чкд - число календарних днів в році,
Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при Ккч = 0,65 - 0,70.
2. Коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого часу в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році
Крч=Чфд/Чрд,
де Чфд - число фактично відпрацьованих днів в році.
Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при Крч= 0,75 - 0,80.
Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувались у різні зміни доби, до балансової вартості основних виробничих фондів підприємства
EMBED Equation.3 = EMBED Equation.3
де Бві - балансова вартість основних виробничих фондів, що використовувались в і-ті зміни (і = 1,2,3,)
Бв - балансова вартість основних виробничих фондів.
Коефіцієнт використання внутрізмінного часу характеризує ступінь використання робочого часу протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміну до числа годин зміни
EMBED Equation.3 = EMBED Equation.3
де Кв.зм коефіцієнт використання внутрізмінного часу,
Чфг-число фактично відпрацьованих годин в зміну,
Чгз- число годин в зміні.
Ефективне використання основних виробничих фондів підприємств буде забезпечуватися при Кв.зм = 0,80 – 0,85.
Інтегральний коефіцієнт використання основних виробничих фондів характеризує ступінь використання цих фондів за часом. Визначається як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання основних фондів за часом
Кі= Ккч · Крч · Кзм · Кв.зм.
На основі цього показника можна зробити відповідні висновки щодо використання основних виробничих фондів за часом.
На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання основних виробничих фондів, зокрема обладнання, негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування і не залежні від їх роботи.
До простоїв, що залежать від роботи підприємства, відносяться ті, які обумовлені незадовільним технічним обслуговуванням робочих місць, перебоями у забезпеченні матеріалами, електроенергією, незабезпеченістю нормальних умов праці на робочому місці, порушеннями технологічної та трудової дисципліни. Наявність цих причин свідчить про недоліки в організації виробництва й праці на підприємстві, які повинні бути усунуті підприємством.