Тема 3
1. Ієрархія стратегій
Враховуючий багатоплановий х-р д-сті п-ва їм потрібно визначити певний набір взаємопов’язаних стратегій, що формулюють так звану стратегічну піраміду.
Стратегічний набір-набір стратегій різного типу, які розробляє п-во на певний проміжок часу, що показує специфіку його д-сті та розвитку, а також рівень претендування на місце та роль у зовнішньому середовищі. Кожне п-во розробляє власний стратегічний набір, який залежить від умов його функціон-ня та особливостей адаптації внут. середовища до вимог зовн. оточення. Так як немає 2 абсолютно однакових п-в так і не може бути 2 однакових стратегічних наборів. Процес побудови стратегічного набору здійсн. на всіх рівнях управлінської ієрархії. На диверсифікованих п-вах стратегічний набір розробл. на 4-х рінях (корпоративна стратегія, стр.бізнесу, функціональна стратегія, операційна), а на однопрофільних п-вах на 3-х(стр.бізнесу, Функціональна, операційна). Стратегічний набір однопрофільного п-ва залишатиметься в такому вигляді до такому пір поки не почнемо випускали диверсифіковану продукцію.
2. Корпоративна стратегія Корпоративна стратегія-заг.стратегія управління п-вом, що охоплює усі напрямки його д-сті. У процесі управління п-вом виконує 3 типи корпорант. стратегії: зростання, стабілізації, скорочення. Стратегія зростання-найефективніша стратегія стабільного збільшення п-ва зростання обсягів в-ва і продажу, прибутку і капіталу зокрема через проникнення на нові ринки та їх захоплення. ЇЇ найчастіше обирають п-ва, які діють у динамічних галузях із швидкою зміною технологій.
Стратегія стабілізації-стратегія д-сті п-ва передбачає зосередження на існуючих видах д-сті на їх підтримку їх обирають переважно п-ва, які домінують на ринку або діють у сформованих галузях з відносно стабільною технологією. Якщо керівництво задоволене положенням п-ва то в перспективі воно буде дотримуватись тієї стратегії, тому що найпростіших і не менш ризикованим шлях, однак тут є небезпека вчасно не помітити нового конкурента.
Стратегія скорочення -посуті захисна стратегія яка виконує під час кризового стану економічної д-сті п-ва. За розроблення і затвердження корпоративної стратегії на п-ві відповідає вище керівництво п-ва (рада директорів, правління).
3.Стратегії бізнесуСтратегія бізнесу(конкурентна)- сукупність наступальних чи оборотних дій спрямованих на створення стійкого становища у галузі з метою успішного подолання чинників конкуренції і гарантування максимальної віддачі від інвестованого капіталу. Стратегія бізнесу розроблена для управління кожним окремим видом д-сті п-ва. Типи стратегії бізнесу: стр.найменших сукупних витрат, стр. Диференціації, стр.зосередження.
Стратегія найменших сукупних витрат-передбачає зростання виробничих потужностей зменшення витрат завдяки досвіду політиці, економіці та мінімізації витрат у таких сферах як: науково дослідні та проектно-конструкторські роботи , сервісі, рекламі, робото торгівельного персоналу. Ця стратегія базується на оптимізації всіх частин виробничо управлінської си-ми, виробничих потужностей, які використовують технологічні переваги великомасштабного п-ва, рівня витрат на сировину, матеріали, енергоносії, продукти праці, структури системи розподілу , тобто орієнтування на високий рівень показників ефективності в-ва. Для досягнення цієї мети необхідно великий контроль за витратами хоча неможна не можна нехтувати і якістю, сервісом та іншими сферами. Перевагами цієї стратегії є :
1. по відношенню до конкурентів – у п-вах з найменшими витратами краща конкурентна позиція на ринку де домінує цінова конкуренція. П-во має змогу розширувати свою частку ринку за рахунок низьких цін і в результаті отримує можливість мати прибуток вищий чи рівний маржинального прибутку у галузі. 2. до споживачів – відносно низькі ціни лідера спонукають до купівлі його п-ції. 3. до постачальників більша частка ринку дає змогу перебрати на себе вищі обсяги поставок сировини, матеріалів тощо для певної галузі. 4. пі-в конкурентів- лідерська позиція в галузі означає лише місце п-ва в ній і не впливає на рішення про входження тих чи інших п-в у галузі. Однак ця позиція є орієнтиром для п-в, що говорили про той рівень витрат, якого необхідно досягти , щоб успішно конкурувати на ринку. 5.до товарів замінників – п-ва що обрали цю стратегію мають переваги порівняно з конкурентами при проникненні на ринок галузі привабливої за ціною замінників оскільки їх товари є більш привабливими за ціною.
Таким чином становище низько затратного п-ва захищає від усіх 5 чинників конкуренції, оскільки торгування може продовжувати зменшувати прибутки доти доки не зійде з ринку останній найсильніший конкурент. Використовуючи цю стратегію п-во стикається з певними ризиками: - ризик технологічного прориву зводить на нівець попередні інвестиції удосконалення звичних виробничих процесів і виграш ефективності .
- ризик зменшення еластичності попиту на основі зростання вимог до якості товарів та інших нецінових факторів.
- поява товарів з іншими більш привабними якостями для задоволення тих самих потреб однак досягнення п-вом становища низько затратного часто вимагає володіння значною частиною ринку сприятливого доступу до сировини чи інших переваг над конкурентами .
Стратегія диференціації продукту. Диференціація означає в-во такої продукції яка б сприймалася в межах галузі як щось унікальне. Диференціація може проявлятися:1. У специфічних х-ках товару(газові плити з автоматичним гасителем), 2.різноманітні послуги що надаються після продажу (фірмове обслуговування), 3. забезпечення запасними частинами , 4. інженерний дизайн і виготовлення за замовленням, т5. надійність і безпечність, 6. широкий спектр моделей розмірів цін, 7. унікальність виробів за стилем і модою,8. товарна марка.
Перевагами диверсифікації є :
1). Для конкурентів – п-во є захищене від їх стратегії завдяки наявності торгових знаків, марк або ж відомого імені в-ка. 2). По відношенню до споживачів- зорієнтована на задоволенні певних потреб п-ція високої якості, підвищує лояльність покупців до конкурентного виробника створюючи труднощі для альтернативних продавців у боротьбі за їх прихильність.Якість товарів дає змогу встановлювати вищі ціни оскільки споживачі готові їх спийняти. 3). Для постачальників- високі ціни кінцевої п-ції дають змогу отримувати вигідний прибуток і встановлювати зв’язки з сильними постачальниками обираючи їх за критеріями поставок сировини і матеріалів підвищеної якості. Це посилює економічну позицію в-ка особливо в умовах обмеженого обсягу будь яких видів сировини, матеріалів і комплектуючих. 4).До потенційних конкурентів – лідерство у диференціації. 5).До товарів замінників- краще позиціонуватиметься щодо замінників яніж конкурентів. Диференціація гарантує захист від конкурентів завдяки прихильності покупців до певної товарної марки товару і як наслідок меншої чутливості до ціни. Вона також збільшує прибуток а це змінює необхідність найменших витрат.
Тому при диференціації зменшення в-т не є першочерговою стратегічною метою .
Стратегія зосередження полягає на концентруванні уваги на конкретні цільові групи покупців, сегментній чи товарній номенклатурі. Метою страт. Зосередж. є найкраще обслужити конкретну цільову групу споживачів. Ця страт. Гарантується на припущуні щоб п-во таким чином може досягти стратегічної мети ефективніше ніж конкуренти зусилля яких розпорошується.
П-во яке зосереджує зусилля крім того може отрим. Прибутки у своїй галузі вище середнього рівня. Його зосередженість означає що п-во корист.перевагами становище низьких в-т поряд своєю стратегічною метою високою диференціацією товару або працює в обох напрямках. Ця стратегія так само захищає п-во від усіх чинників конкуренції.
Страт.зосередження зажди передбачає певні обмеження на розмір сукупної частки ринку і завжди вимагає вибору між прибутковістю і обсягом збуту . Головну відповідальність за розроблення стратегій бізнесу несуть керівники підрозділів із залученням спеціалістів . Затверджується вищим керівництвом п-ва.