Курси підвищення кваліфікації медичних сестер терапевтичних дільниць при Коломийській ЦРЛ РЕФЕРАТ Слухач циклу Сумарчук Марія Василівна Коломия, 2001р. В усіх економічно розвинутих країнах проблема раку легенів є однією найбільш важливих і водночас складних у сучасній онкології. Це зумовлено неухильним ростом захворюваності й смертності, труднощами своєчасної діагностики та недостатньою ефективністю лікування. Швидке зростання захворюваності на рак легенів, який уражує найбільш діяльний і працездатний контингент населення має характер епідемічного лиха стало не тільки медичною, але й народногосподарською, соціальною проблемою. Серед різноманітних захворювань легенів рак займає провідне місце. Захворювання характеризується надзвичайно високою агресивністю перебігу, з раннім ліморогенним і гематогенним метастазуванням і безпосереднім проростанням пухлини в органи грудної порожнини. Широкого поширення набув термін рак легенів, але завжди слід пам’ятати, що злоякісна пухлина виходить з епітемію слухової бронха. Починаючи з 1985 року рак легенів займає перше місце в загальній структурі захворюваності населення на злоякісні новотвори. Найвищі показники захворюваності на рак легенів в Естонії, Латвії, Литві, Україні та Росії – 41-42 випадки на 100 тис. населення, а найнижчі – в Узбекистані та Туркменії, Азейбарджані та Грузії. Статистичні показники свідчать, що рак бронхів трапляється переважно серед чоловіків. Етіологія: Серед причин, що приводять до розвитку раку легенів, розрізняють ряд факторів: паління тютюну; забруднення атмосферного повітря хімічними концентратами підвищення радіації шкідливі впливи, пов’язані з виробничою діяльністю людей. Патогенез: Найчастішим місцем виникнення раку легенів є смугова оболонка кіля (розгалуження) бронхів різного колібру – бронхіол, субсегментарних, сегментарних і часткових. Значно рідше пухлина виникає із клітин слизової проміжною або одного з головних бронхів. Ракові пухлини легенів макросконово поділяються на екзофітні (вузлові), ендофітні (інфільтративні), мезофітні (пересідні) форми раку. За своєю гістологічною структурою рак легенів поділяється на: а) плоскоклітинний рак; б) аденокарцинома; в) дрібноклітинний рак; г) крупноклітинний рак. Клініка. Залежно від особливостей локалізації пухлини розрізняють центральний рак, периферичний рак, атиповий рак легенів. У клініці раку легенів виділяють три періоди: доклінічну фазу фаза ранніх клінічних проявів та розпізнавання фаза поширеного захворювання Клінічні синдроми: С-м подразнення бронха: інтенсивний сухий кашель, гастококлющоподібний; кашель неефективний: ніщо на відкашлюється, він не зумовлений зміною положення тіла хворого, піддається лікуванню навіть найсильнішими бронхолітичними засобами; легкий, але постійний, протягом майже усієї доби сухий, виснажливий кашель (покашлювання), який також є неефективним; на фоні тривалого кашлю (хронічний бронхіт та інші захворювання) з’явився “сухий компонент” і при цьому кашель зокрема вологий, став неефективним. С-м патологічних виділень: так званий вологий кашель – виділенне харкотиння різного характеру, найчастіше слизистою та слизисто-гнійною, дуже рідко гнійною та з неприємним запахом; Температурний синдром: різного характеру лихоманка – від субфебральної до чектичної температури; короткотривала, тривала Больовий синдром: різноманітні за тривалістю та інтенсивністю болі, часто пов’язані з актом дихання; болі можуть бути поверхневими (з боку грудної клітки) та глибокими (з боку органів грудної порожнини). Функціональний синдром: задуха; пітливість; серцебиття; окроціоноз утруднення дихання 6. Паранеопластичний синдром: ендокринно-метаболічний нейромязковий дерматологічний судинний 7. Синдром загальних ознак: загальна слабкість різного ступеня вироженості швидка втома зниження працездатності погіршення або втрата апетиту. При початкових ф-мах раку легенів найчастіше спостерігаються перші чотири клінічні синдроми самостійно або їх комбінації. Чим більше поширений процес, тим більше різноманітна картина захворювання. Клінічними знаками поширеного пухлинного процесу часто є функціональні розлади дихання та кровообігу, больовий синдром, органічні зміни з боку нервової системи. Діагностика. Для діагностики раку легенів у доклінічній фазі велике значення мають профілактичні флюорографічні огляди здорового населення старшого віку. Для ранньої діагностики раку легенів надзвичайно велике значення має правильна оцінка анамнезу з урахуванням статті хворого, його віку, професії та шкідливих звичок, а також зовнішній огляд, пальпація, перкусія та аускультація. Щоб поставити остаточний діагноз раку легенів, необхідно застосувати цілий комплекс методів спеціального обстеження хворого: рентгенологічні ендоскопічні хірургічні морфологічні лабораторні. Лікування. хірургічне променева терапія хіміотерапія Догляд за хворими. Важливою особливістю догляду за хворими з онкологічними захворюваннями є особливий підхід. Необхідно, щоб хворий не дізнався істинного діагнозу. Терміни “рак”, “саркома” замінювати словами “виразка”, “звуження”, латинських термінів “у-р”, “бластома”, “канцер”, “неожауня” потрібно не вживати, так як деякі хворі розуміються в термінології. Психіка онкологічних хворих ранима. Потрібно слідкувати, щоб документація не попала в руки хворого. Про істинний діагноз потрібно повідомити рідних хворого і попередити щоб хворий не дізнався. У випадку, якщо хворому не вдалося провести оперативне втручання, йому про це не говорити. Необхідно навчити рідних і хворого міроприємствах гігієнічного характеру. Мокроту, який хворий виділяє з раком легень потрібно збирати в плювальницю, після чого її дезінфікують. Для профілактики пролежнів під лежачих хворих підкладають резинові круги, шкіру спини і ягодиць протирають кілька разів камфорним маслом, роблять легкий масаж. Приміщення в якому знаходиться хворий потрібно провітрювати, необхідно організовувати прогулянки. ??????, правильний режим харчування. Хворий повинен вживати їжу багату на вітаміни і білки. Переважно хворі мають поганий апетит, в таких випадках можна давати по 25-50 мл вина чи коньяку. Спеціальної дієти придержуватися не слід. Непотрібно давати хворому надто гарячої, холодної, жирної чи гострої їжі. У онкохворих часто спостерігаються запори. В таких випадках роблять окисні клізми, а також дають проносні. Вказані вище міроприємства можна робити як не дому так і в стаціонарі.
