Держава — це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціальне неоднорідному суспільстві, з допомогою якої забезпечується його цілісність і безпека та здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини, а також управління загальносуспільними справами. Держава відрізняється від інших організацій за такими ознаками: у кожній країні із соціальне неоднорідним суспільством може існувати лише одна держава, а організацій — багато; тільки держава виступає офіційним представником усього суспільства; всі інші організації репрезентують лише його частину; тільки держава може вирішувати загальносуспільні справи, інші ж організації вирішують справи, що стосуються, як правило, лише частини суспільства; держава має у своєму розпорядженні специфічний апарат, який наділений владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень, для виконання своїх завдань та функцій; тільки держава може встановлювати загальнообов'язкові для всього населення правила поведінки — юридичні норми; тільки державна влада характеризується суверенітетом. Його ознаки: верховенство влади, повнота влади, самостійність і формальна незалежність влади від будь-якої іншої організації (або особи) як у певній країні, так і за її межами. Суть держави проявляється у її функціях, які в основними напрямками (сторонами) діяльності держави. Функції поділяються на внутрішні (господарчо-організаторська, культурно-виховна, регулювання міри праці і споживання, охорона всіх форм власності, правопорядку, природи та навколишнього середовища, боротьба із злочинністю, захист прав і свобод громадян та ін.) і зовнішні (боротьба за мир та мирне співіснування, співдружність з іншими країнами, захист батьківщини, суверенітету та незалежності держави, участь держави в гуманітарних міжнародних, культурних зв'язках та ін.). Важливим інститутом конституційного права є система державних органів. Іноді Її називають державним апаратом, через який здійснюється державна влада, функції держави. До державних органів належать відповідні установи, організації (міністерства); одноособові представники держави (Президент); вищі та місцеві органи влади; виконавчі органи; судові органи; органи прокуратури. Самостійне місце у системі державних органів займають Збройні Сили, Національна Гвардія, органи Служби безпеки, органи попереднього розслідування, виправні установи. Спільним для всіх названих органів є те, що вони мають власні повноваження, обсяг і характер яких залежить від цілей та завдань кожного із них і визначаються відповідними законодавчими актами. Конкретні повноваження Верховної Ради, Президії Верховної Ради України, Голови Верховної Ради та інші важливі питання зафіксовані у главі 12 Конституції України і уточнені у розділі другому Конституційного договору. Ці повноваження класифікуються за певними ознаками: — загального значення (розглядав та вирішує будь-які питання, що не входять до компетенції інших гілок влади, визначав основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики України, затверджує важливі загальнодержавні програми); — законодавчої діяльності (прийняття Конституції, конституційних та інших законів, постанов, накладання вето на укази Президента, регулювання відносин громадянства, власності, оподаткування та ін.); — щодо кадрових питань (призначення виборів, референдумів, обрання Голови Верховної Ради та його заступників, призначення суддів обласної та вищої ланки, Конституційного та Арбітражного судів, призначення та звільнення Генерального прокурора України за поданням Президента); — з питань адміністративно-територіального устрою України (утворення, ліквідація областей, районів, затвердження кордонів тощо); — контрольного характеру (за дотриманням Конституції України та інших законів; у сфері захисту прав людини; за наданням Україною позик, економічної допомоги іноземним державам; — стосовно міжнародних відносин (розгляд доповіді Президента України про зовнішню політику України, ратифікація та денонсування міжнародних договорів тощо); — стосовно виняткових випадків (запровадження надзвичайного ,стану, затвердження рішення про оголошення війни, запровадження військового стану, делегування законодавства Кабінету Міністрів України та ін.). До компетенції органів місцевого самоврядування належать: розробка, затвердження і виконання бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць; встановлення передбачених законом місцевих податків і зборів; розпорядження комунальною власністю; організація та проведення місцевих референдумів; сприяння дотриманню Конституції та інших законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень уряду України та здійснення інших повноважень. Президент України здійснює свої функції і повноваження не лише особисто, але й через Кабінет Міністрів (Уряд) України, куди входять прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри та міністри: внутрішніх справ; енергетики й електрифікації; закордонних справ; зв'язку; зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі; лісового господарства; у справах молоді і спорту; машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії; оборони; освіти; охорони здоров'я; охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки; праці; соціального захисту населення; промисловості; статистики; транспорту; економіки; фінансів; юстиції; голови держкомітету у справах охорони державного кордону, служба безпеки та ін. Крім органів законодавчої та виконавчої влади діють і органи судової влади. Cуди займають особливе місце у державному апараті, оскільки лише вони виконують функцію правосуддя шляхом розгляду та розв'язання цивільних і кримінальних справ. Тільки суди мають право визнати особу винною у скоєнні злочину і покарати її. Винятковість судової влади полягає і в тому, що вироки, рішення, визначення й постанови суду обов'язкові для всіх державних, громадських органів, посадових осіб і громадян. Судові вироки, рішення можна розглядати як закон з конкретної життєвої ситуації. Обов'язковим для виконання є також вимога суду щодо надання документів, виклику осіб для допиту, спеціалістів для дачі висновків тощо. Використана література: Михайленко О. Основи держави і права. - К., 1995. - 160с. Правознавство. - К., 1994. - 271с.
