ПЛАН
1.Вступ.
2.Українська державна символіка .
3.Висновок.
ВСТУП
Історія національно-визвольних рухів свідчить , що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел історії та семантики національної символіки . Це цілком природно , бо національні символи - не випадкові значки і барви . Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов`язані з його духовністю , з його прагненням до єднання , готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів .
Українська державна символіка
Українська державна символіка, - як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР, - відображує традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства . Ключем до її розуміння є чільний її символ , нині відомий під назвою «Тризуб» .
Перша літописна згадка про тризуб як про великокнязівський знак стосується ХХ ст. Його зображення відоме із печатки Святослава Ігоревича. Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря ,а з іншого -тризуб.
Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій , що й хрест та шестикутна зірка , тобто Мудрість , Знання і Любов(або Вогонь, Воду й Життя).Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви ,на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському , його зображення знайдено на варязькому мечі ,в гербі французької королеви Анни , на надгробку св. Еріка у Швеції та ін.
Тризуб на час прийняття Руссю-Україною християнства був настільки популярним , що хрест довелось об`єднати з ним в один знак ,- для сприймання широкими верствами народу .Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт , на маківках Володимирського собору (де тризуб уже ледь помітний).
Кожен символ ставить акценти на різних аспектах світобудови, графіка кожного знаку лаконічна чітка і промовиста . Якщо хрест концентрує увагу на значимості для світобудови третьої сили , то тризуб , відображаючи як триєдність світобудови , так і троїстість полум`я-енергії , принцип вогню і поступу.
У прямих предків сучасних українців-слов`янського племені полян, званих також «русь» і «сколоти», як і у їхніх попередників, панувала трикомпонентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської(Київської) держави від трьох братів ,що «сіли» на трьох київських горах. Зверхники полянрусів , київські князі, так само , як і царі скіфів, карбували на своїх монетах знак Трійці- Тризуб .
Поряд з офіційною функцією державного і релігійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберега .Тризуб зображався як в орнаментах тканин , килимів , карбування , так у рукописних текстах книг ,на монетах і печатках , на ювелірних виробах ,державних відзнаках , підвісках і навіть на посуді.
Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає , на жаль , у XVIIст. разом із заміною рукописів друкованими книжками . Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих , гірських районів України він живе й досі. Так у Карпатах , під Різдво чи Йордань , селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба .
Крім містичного знака-тризуба українська державна символіка включає жовто-блакитні барви.
На відміну від однозначного слова «колір»,слово «барва» багатозначне . В старовину воно означало не лише певний колір , але й уніфікований одяг, тобто належність до певної групи людей .Один з діалектних варіантів слова«барва» набув значення матеріального барвника , це слово «фарба» , інший «варна» - зберіг лише його друге значення: певної групи людей.
У давніх аріїв було три барви (варни): біла - старшина, жреці - правителі , яких звали рахмани (брахмани) ; червоно - малинова - воїни (шатри , кшаттії) ;чорна - сіячі та скотарі (вайш`ї і шудри).
Запорожці , як люди , що повністю присвятили себе священній війні за Україну , дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів - зодягались у червоно-малиновий одяг і мали , крім мирного жовто-блакитного , бойовий , червоно-малиновий стяг; гетьман мав срібно-білого прапора, військово-магнатські формування - червоно-білого ,а військово-народні -червоно-чорного .Оскільки гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини , то
від козацтва ,то від селян , а то й від усіх зразу - він мав бунчуки білого , червоного , та чорного кольорів. Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по білому ,що символізує єдність усіх груп (барв, варн)
у одному народі .
Можна наводити чимало прикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні , але жоден з цих традиційних кольорів не став державною барвою в силу двох причин . Перша полягає в тому , що ця барва є спільною для десятків націй і народностей, які розвинулися з єдиної давньоарійської спільності ,а друга - в тому , що за цими кольорами протягом тисячоліть , міцно установилася соціальна функція . В українців національною барвою стала інтегруюча релігійна блакитно - жовта .
Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність.
Коли ж нація почала оживати ,- відродилась і символіка .Національна барва з`являється по всій Україні і ,насамперед , у розписах церков та у церковних речах - ризах , фарбованій різьбі іконостасів . Ця барва оживає також у творах мистецтва - мініатюрах і прикрасах , у масовому виготовленні жовто-блакитних тканин , у гербах українських земель . Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотою підковою і золотим кавалерським хрестом .
Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно-жовтою барвою ,яка виразно виявилася за середньовіччя, коли почалась повсюдна фіксація та формалізація національної символіки . Як відомо ,Київщина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина - золотого лева на голубому полі. Так на землях України узаконилась однакова національна барва. Збіг досить промовистий,
якщо зважити, що ці землі на той час не були об`єднані в єдиній Український державі .
Жовто-блакитна барва була настільки усвідомленою як національна українська , що узаконення Центральною Радою жовто-блакитного прапора як державного символа , яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні , ні в Росії жодного сумніву , що до правомврності цього акту.
Висновок
Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро , а жовто-блакитна барва , як Українська національна символіка , утвердилась на всіх материках планети.