Організація сучасної адвокатури України. Принципи і гарантії адвокатської діяльності. Відповідно до Закону адвокатура України є добровільним професійним суспільним об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, волевиявлень і представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм різну юридичну допомогу. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Закон про адвокатуру окремо закріплює норму, яка стосується гарантій адвокатської діяльності. Їй установлено, що професійгі права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється яке-небудь втручання в адвокатську діяльність, вимогу від адвоката відомостей, які складають адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть допитуватися як свідки. Не допускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання, наслідку, суду на правову позицію адвоката в справі. Кримінальна справа проти адвоката може бути відкрита тільки Генеральним прокурором, його заступниками й обласними прокурорами. Адвокатом може бути громадянин України, який має вище юридичне утворення, стаж роботи чи юриста помічника адвоката не менш двох років, який здав кваліфікаційні іспити, одержав посвідчення на право займатися адвокатською діяльністю і прийняв Присягу адвоката України. Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, створюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (на обласному рівні). Ці комісії діють у складі двох палат - атестаційної і дисциплінарний. Атестаційна палата складається з 11 членів. У нее входять чотири адвокати, чотири судді і по одному представнику від Совмина АР Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів і соотв керувань юстиції, а також відділення Союзу адвокатів України. При Кабміні створюється Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. У її склад входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, Верховного Суду, Мінюсту, Союзу адвокатів. Організаційні форми діяльності адвокатури. Особа, кіт одержало свідчення про право займатися адвокатською діяльністю, має право практикувати індивідуально, відкрити своє адвокатське чи бюро поєднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори й інші адвокатські об'єднання, які діють у відповідності із Законом про адвокатуру і своїми статутами. Діяльність адвокатських об'єднань ґрунтується на принципах добровільності, самоврядування, колегіальності і гласності. Вони реєструються в Мін'юсту, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідчення. Адвокати України виконують за Законом такі функції: дають консультації і роз'яснення по юр питаннях, усні і письмові довідки відносно зак-ва; складають заяви, скарги й інші документи правового характеру; свідчать копії документів у справах, кіт вони ведуть; осущ представництво в суді, інших гос органах; надають юр допомога підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності громадян і юр осіб; виконують свої обов'язки, передбачені кримінальним-процесуальним зак-вом, під час дізнання і попереднього наслідку. Професійні і соц права адвоката, його обов'язку. До проф прав адвоката Закон відносить: представництво, захист прав і законних інтересів громадян і юр осіб по їхньому поручительству у всіх органах, установах, організаціях; збір відомостей про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Закон надає право адвокату мати помічника. У соотв із Законом адвокати користаються правом на відпустку і на усі види допомоги по гос страхуванню. Щодо розміру внесків у нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, кіт займається діяльністю, заснованої на особистій власності физ особи і винятково на його праці. виконавчого документа до стягування (ст. 115 ЦПК). Реалізація представником цього права поставлена в залежність від наявності визначених умов: віднесення рішення судових і несудових органів до підвідомчості судового виконання; заяви в орган судового виконання з прикладеним до нього виконавчим документом; здійснення дій після подачі заяви в межах процесуальних термінів з дотриманням правил про підсудність.
