ВСТУП
З глибокої давнини людство намагалося винайти засоби організації зв’язку на далеку відстань. Безпосереднім фундаментом сучасних комп’ютерних мереж були телеграфна та телефонні мережі ХІХ ст. Створення мереж передавання даних та розподіленого їх опрацювання було результатом науково-технічної революції та розвитку мікроелектроніки. Ще в 50-х роках ХХ століття, коли з’явилися досить потужні EOM, виникла потреба сполучати їх з одним або декількома терміналами для ефективнішого використання їх ресурсів. Було створено системи з розподілом часу роботи центрального процесора, де кожному терміналу по черзі виділявся квант часу. Канали зв’язку в такій системі були досить дорогими і використовувались терміналами неефективно. Тому згодом учені розробили спеціальні пристрої (концентратори), які збирали трафік (інформаційний потік) з розташованих поблизу терміналів для спрямування його до центрального процесора. Елементом такої системи також був фронтальний процесор, який виконував функції організації зв’язку.
Внаслідок еволюції мережа поступово набула свого сучасного вигляду. Тепер вона має не один, а багато центральних процесорів, терміналів та мережу зв’язку, яка складається з вузлів. Кожен вузол даної мережі – це спеціалізована на виконанні комунікаційних функцій ЕОМ. Для передавання даних між вузлами використовують спеціально призначені канали наявної телефонної лінії. Замість терміналів використовуються персональні компютери.
Поряд зі створенням глобальних мереж, науковці намагалися організувати передавання даних у локальній зоні. Це зрозуміло, адже, за результатами аналізу, понад 80% інформаційних потоків концентрується в локальній зоні – у межах відділу, організацій, підприємства. У 80-х роках
були спроби організувати зв’язок між машинами на рівні одного підприємства з використанням місцевої АТС. Однак справжній розвиток локальних мереж розпочався з появою дешевих мікропроцесорів та персональних ЕОМ. Масове використання мікропроцесорів у вузлах та пристроях, а також персональних ЕОМ, спонукало організувати надійний зв’язок між ними для сумісного розвязування задач та використання ресурсів. За допомогою локальних мереж інформацію передають на невелику відстань. У ній наявний високошвидкісний канал передачі даних, швидкість у ньому на порядок вища, ніж у переферійних пристроях комп’ютера та наближається до швидкості внутрішньої шини комп’ютера.
На сьогоднішній день у світі існує багато мільйонів комп'ютерів і більше ніж 80 % з них об'єднані в різні інформаційно-обчислювальні мережі від малих локальних мереж в офісах до глобальних мереж типу Іnternet. Всесвітня тенденція до об'єднання комп'ютерів у мережі обумовлена важливими причинами, такими, як прискорення передачі інформаційних повідомлень, можливість швидкого обміну інформацією між користувачами, одержання і передача повідомлень (факсів, E - Maіl листів і іншого), не відходячи від робочого місця, можливість миттєвого одержання будь-якої інформації з будь-якої точки земної кулі, і так само обмін інформацією між комп'ютерами різних фірм виробників, працюючих під різним програмним забезпеченням.
Такі величезні потенційні можливості, які несе у собі обчислювальна мережа, і той новий потенційний підйом інформаційного комплексу, а так само значне прискорення виробничого процесу не дають нам право не приймати рішення про розробку і не застосовувати їх на практиці.