2.Валовий внутрішній продукт та методи його використання
ВВП являє собою сукупну ринкову вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених в країні за рік. В Україні введений в практику економічних розрахунків у 1988р. Кінцевими товарами та послугами вважаються такі .що остаточно виходять за межі поточного виробництва і використовуються для споживання , нагромадження, експорту ,заміщення капіталу, а не для переробки, доробки чи перепродажу. Звичайно, не всі товари. Вироблені у поточному році. Будуть реалізовані, деякі з них надійдуть у товарні запаси. Будь – якій приріст запасів враховується у ВВП, ВВП включає всю виготовлену протягом року продукцію, незалежно від того була вона реалізована чи ні.
Кожна стадія виробництва додає до ринкової вартості продукту, створеного на попередній стадії, нову вартість, або додану вартість. Додана вартість – це ринкова вартість продукції за мінусом вартості проміжного продукту (придбаних у постачальників сировини, матеріалів).
При підрахунках ВВП також виключаються численні непродуктивні операції, що мали місце протягом року: фінансові операції і продаж уживаних речей. До чисто фінансових операцій відносять: 1) державні трансфертні платежі (виплати на соціальне страхування, допомога безробітним, пенсії), отримувачі цих трансфертів не приймають участі у створенні ВВП, 2) приватні трансфертні платежі ( субсидії, які отримують студенти від батьків, дарунки родичів), 3) операції з цінними паперами ( купівля-продаж акцій та облігацій). Продаж і перепродаж уживаних речей виключаються при підрахунках ВВП, оскільки їх вартість була врахована у ВВП того року, в якому вони були виготовлені.
Методи обчислення ВВП. ВВП вимірюється двома способами: 1) за обсягом виробництва або за сумою видатків на придбання товарів та послуг, 2) за доходами, створеними у процесі виробництва товарів та послуг. ВВП за видатками включає: 1) особисті споживчі видатки (С)- видатки домогосподарств на предмети тривалого користування, предмети поточного споживання, споживчі витрати на послуги, 2) валові приватні внутрішні інвестиції (Ig), вони включають інвестиції, призначені для заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва протягом року, або амортизації, та чисті інвестиції. Отже, Ig=A+In, 3) державні закупівлі товарів і послуг (G) або урядові видатки включають всі державні видатки загальнодержавного, обласного і місцевого рівнів на кінцеву продукцію виробників, на ресурси; 4) чистий експорт (Хn)- сальдо експортно-імпортних операцій, величина, на яку зарубіжні видатки на вітчизняні товари і послуги перевищують вітчизняні видатки на іноземні товари і послуги. Отже, можна записати загальну формулу обчислення ВВП за видатками: ВВП=С+Іq+Q+Xn.
Розрахунок ВВП за доходами. ВВП за доходами включає всі види доходів-заробітну плату, прибуток, проценти, рентні платежі. Ці доходи є основою видатків на річний випуск продукції в економіці. Крім означених видів доходів ВВП включає два види розподілу коштів, не пов’язаних з виплатою доходів: 1) амортизацію-відрахування на споживання капіталу і 2)непрямі податки на бізнес. До ВВП, обчисленого таким чином, не включаються доходи у вигляді державних та приватних трансфертів, робота домогосподарок у власному господарстві, праця науковців “на себе”, бартерний обмін, доходи тіньового бізнесу.
3. ВНП та показник чистого економічного добробуту. Номінальний та реальний показники, методи їх обчислення.
Для вимірювання сумарного обсягу виробництва товарів і послуг в економіці, крім ВВП застосовується показник валовий національний продукт(ВНП). Це сукупна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в країні за рік. Показники ВВП і ВНП тісно пов’язані між собою і відрізняються на величину чистих факторних доходів (це доход у вигляді заробітної плати, прибутку, ренти, проценту від використання ресурсів країни за кордоном за міну сом аналогічних доходів іноземних держав, вивезених з даної країни). У 1972 році американські економісти запропонували новий показник- чистий економічний добробут (ЧЕД), який ґрунтується на ВВП, але дає більш точну характеристику національного виробництва,оскільки включає деякі ключові статті споживання, не враховані у ВВП,які не впливають на добробут індивіда. ЧЕД являє собою скориговану міру національного обсягу виробництва, що враховує тільки споживання та інвестиції, які безпосередньо впливають на економічний добробут. ЧЕД=ВВП-негативні екологічні наслідки виробництва у грошовому виразі; +поза ринкова діяльність у грошовому виразі; +результати діяльності тіньової економіки у грошовому виразі; +грошовий еквівалент зростання вільного часу. Дослідження свідчать, що ЧЕД зростає значно повільніше від ВВП.
Обсяги виробництва ВВП можна співставляти тільки у випадку, коли вартість грошової одиниці залишається незмінною протягом періоду, що розглядається. Динаміку всіх цін, або загального рівня цін, визначають за допомогою індексів цін-індексів Ласпейраса, Пааше, Фішера. Індекс цін Ласпейраса показує як змінився рівень цін упродовж певного проміжку часу, якщо структура виробництва і споживання не змінилася. Отже, цей індекс не враховує змін у виробництві і споживання, пов’язаних з НТП. Цей індекс обчислюють таким чином:
Індекс цін Ласпейраса, обчислений для незмінного кошика споживчих товарів і послуг, називають індексом споживчих цін (ІСЦ). Він визначається відношенням ціни споживчого кошика в розрахунковому періоді до ціни споживчого кошика в базовому періоді.
Для виявлення динаміки загального рівня цін використовують також індекс Пааше. Він обчислюється таким чином:
Індекс Пааше, обчислений для набору товарів і послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП.
Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Ласпейраса і Пааше, згладжує неточності в оцінці зростання загального рівня цін. Індекс Фішера обчислюють за формулою:
Індекси цін використовують для зведення багатьох номінальних змінних до реальних, наприклад, номінального ВВП до реального. Номінальний ВВП відображає обсяг виробництва, виражений у цінах, що існують на той момент, коли цей обсяг був виготовлений. Обчислюється за формулою:
На величину номінального ВВП впливають фізичний обсяг виробництва і рівень цін, а на величину реального ВВП лише обсяг виробництва. Тому реальний ВВП знаходять так:
Дефлятор ВВП-це відношення номінального ВВП до реального.
5. Визначення похідних показників та основні макроекономічні тотожності
На основі ВВП розраховуються інші показники системи національних рахунків.
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) являє собою ВВП, скоригований на величину амортизаційних відрахувань: ЧВП=ВВП-А.
Національний доход-це зароблений доход в масштабах економіки. Обчислюється як різниця між ЧВП і непрямими податками на бізнес (Тб): ЧВП-Тб=НД.
Особистий доход являє собою доход, отриманий домогосподарствами до сплати податків. Його величина дорівнює: ОД=НД- внески на соціальне страхування-податки на прибутки корпорацій-нерозподілені прибутки корпорацій+трансфертні платежі.
Використовуваний доход являє собою доход домогосподарств після сплати податків. Обчислюється як різниця між особистим доходом і особистими податками-особистими прибутковими податками, податками з особистоного майна і податків із спадщини (То): ВД=ОД=То.
Одним з найважливіших співвідношень, яке випливає з розрахунку ВВП, є співвідношення між заощадженнями та інвестиціями.
Припустимо, що економіка країни є закритою, зовнішньоекономічний сектор відсутній, відсутнє також державне втручання в економіку, а всі заощадження є заощадженнями домогосподарств. Заощадження являють собою частину використовуваного доходу, яка не споживається. Інвестиції також являють собою потік товарів, які не входять у споживання домогосподарств, то можна одержати величину інвестиційних товарів (І). Якщо з ВВП, обчисленого як потік доходів, вирахувати величину споживання, то залишок буде становити величину доходу, який спрямовується домогосподарствами на заощадження (S).
І= ВВП, обчисленому як потік товарів і послуг, - С.
S= ВВП, обчисленому як потік доходів, - С.
Обидва методи розрахунку дають однаковий результат, отже, І= S. Рівність І та S є тотожністю.