“Закони солона. тиранія в грецьких полісах”
ЗАКОНИ СОЛОНА
ВЛАДА АРИСТОКРАТІВ. Тривалий час усі важливі справи в Афінах вирішували лише знатні та багаті люди — аристократи. Щороку з-поміж них вибирали дев'ять правителів поліса — архонтів. Один керував міськими справами, другий був верховним жерцем, третій командував військом, ще шестеро були суддями.
Прості громадяни — демос — не мали таких прав. Більше того, аристократи почали їх пригноблювати й утискувати. Особливо жорстокі закони ухвалив архонт Драконт; про них казали, що вони написані не чорнилом, а кров'ю. Наприклад, за зірване в чужому саду гроно винограду людину страчували.
Від суворих законів особливо страждали селяни. Якщо рік видавався неврожайним, селянин позичав у багатія збіжжя або гроші й обіцяв повернути борг з нового врожаю. Аристократ ставив на межі борговий камінь, на якому було викарбувано, коли, кому і скільки селянин винен. Якщо селянин не розраховувався вчасно, в нього відбирали землю, а його самого продавали у рабство.
ЗАКОНИ СОЛОНА. У VI ст. до н. е. між аристократами та демосом почалися криваві сутички. Афінський правитель Солон у 594 р. до н. е. помирив аристократів і демос: він встановив нові закони, за якими всі боргові камені познімали, а борги селян скасували. Заборонялося продавати вільних афінських громадян у рабство, а тих, кого вже продали, Солон викупив і повернув додому. Сам Солон так сказав про це у віршах:
Подякувать могла б богиня віщая
Мати-Земля, з якої зняв рішуче я
Стовпів поставлених багато боргових,—
Колишняя рабиня, нині ж вільная!
За законами Солона, ніхто не мав права принижувати простих людей тільки через те, що вони не знатні.
ПОДІЛ ГРОМАДЯН НА РОЗРЯДИ. Віднині всі вільні чоловіки Афінської держави були рівні перед законом. Солон своїми законами зробив так, що всі вони брали участь в управлінні полісом.
Але їхні обов'язки перед державою були різні і залежали від розміру майна і прибутків.
Солон розділив усіх громадян за майновою ознакою на чотири розряди. До першого увійшли найбагатші люди. Під час війни вони командували флотом і повинні були за свій кошт споряджати кораблі.
До другого розряду належали просто заможні люди. Під час війни вони служили в кінноті і повинні були самі забезпечити себе всім необхідним — кіньми, колісницею, зброєю.
До третього розряду, найчисленнішого, увійшли люди середнього достатку, які могли купити для себе обладунок. Ці воїни, гопліти, складали важкоозброєну піхоту — головну силу афінського війська.
Бідняки з четвертого розряду, фети, служили матросами і гребцями на кораблях або легкоозброєними воїнами в піхоті.
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ. За часів Солона зросла роль нарадних зборів — екклесії. Збори вирішували всі найважливіші для держави питання, наприклад оголошення війни чи укладення миру. В екклесії брали участь усі дорослі чоловіки поліса. Віднині громадяни всіх чотирьох розрядів обирали органи управління («Раду чотирьохсот») і суд. Солон залишив посади архонтів, яких вибирали також з громадян усіх розрядів. Вищим органом, який слідкував за виконанням законів, був Ареопаг — рада старійшин. Він обирався з представників аристократії.
ЗАПОВІТИ СОЛОНА. Греки шанували Солона як видатного законодавця і вважали його одним із семи великих мудреців давнини. Його закони були викарбувані на дерев'яних таблицях і виставлені на головному майдані Афін. Солон постановив, щоб усі дотримували його законів протягом 100 років. «Рада чотирьохсот» вирішила, що той, хто порушить закони, мусить присвятити богові статую з чистого золота заввишки з людину. Подарувавши афінянам свої закони, Солон залишив державні справи і поїхав мандрувати по світу.
Мудрі заповіді Солона спочатку передавали усно; згодом їх записали його учні. Найважливіші з них такі:
Богам шана — батькам честь.
Не спілкуйся з поганими людьми.
Твій розум хай буде тобі поводирем.
Нехай твої думки будуть зайняті лише важливими справами.
Вір не тому, хто божиться, а тому хто добрий і прекрасний.
Чого не клав — не бери! Не бреши!
ТИРАНІЯ В ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСАХ
ТИРАНІЯ ПІСІСТРАТА. Не всі аристократи та селяни були задоволені законами Солона. Почалися чвари. Родич Солона — Пісістрат, відомий полководець, вирішив захопити владу, щоб встановити в Афінах порядок. Він вдався до хитрощів. Навмисне поранивши себе кинджалом, закривавлений, він з'явився на міському майдані і зажадав від народних зборів, щоб йому дозволили тримати загін охоронців, бо інакше вороги його вб'ють. Коли Пісістрат отримав дозвіл, він тут же встановив в Афінах свою владу. Так він став тираном. Тиранія — це одноосібна влада, яка спирається на підтримку армії і передається спадкоємцеві.
Афіняни незабаром збагнули свою помилку і кілька разів намагалися вигнати Пісістрата, та невдало.
ПОЛІТИКА ПІСІСТРАТА. Здобувши перемогу, Пісістрат відібрав частину земель у своїх противників-аристократів і роздав їх бідним селянам, але за умови, що десяту частину свого врожаю вони віддаватимуть йому.
Пісістрат хотів, щоб усі елліни визнали Афіни найвизначнішим грецьким полісом. З цією метою він почав будувати храм верховному богові Зевсу — Олімпейон. Пісістрат багато зробив для розвитку афінської культури, мистецтв, торгівлі. При дворі жили, користуючись його щедрими дарами, знамениті поети, скульптори, музиканти. Він наказав записати «Іліаду» й «Одіссею» Гомера, які досі виконувалися усно. Однак афіняни не могли пробачити йому те, що він усунув їх від державних справ.
Після смерті Пісістрата у 527 р. до н. е. владу успадкували його сини. Обидва сини підтримували мистецтво, а один з них, Гіппарх, уславився як знаменитий астроном. Та невдовзі Гіппарх був убитий, а другий син, Гіппій, вигнаний із батьківщини прихильниками народної волі.
Гармодію та Арістогітону, які вбили Гіпарха Пісістратида, греки поставили мідну статую. Коли якось один тиран запитав у філософа Діогена, який метал краще підходить для статуй, той відповів: «Той, з якого вилиті Гармодій і Арістогітон».
РЕФОРМИ КЛІСФЕНА. На чолі повсталих проти тиранії став Клісфен. Він надав усім громадянам Афін рівні права незалежно від того, хто ким був — аристократом чи купцем, селянином чи ремісником. Клісфен відновив авторитет народних зборів. Ці заходи зменшили значення аристократії в житті поліса і піднесли роль демосу — народу.
Клісфен запровадив остракізм — звичай голосувати черепками (грецьке слово «остракон» означає «черепок від розбитого посуду»). Кожний афінський громадянин міг видряпати на черепку ім'я людини, яка, на його думку, є небезпечною для держави. На народних зборах ці остракони опускали в урну, а потім їх лічили, і засуджену людину виганяли з Афін.
Спочатку остракізм застосовували для захисту від тиранії. Але згодом його стали використовувати нечесні політики, щоб знищити своїх політичних супротивників. Відомо, що афіняни незаслужено засудили і вигнали видатного воєначальника Фемістокла. Вони засудили на смерть філософа Сократа, і він, за вироком суду, випив смертельну отруту. Так корисний захід на підтримку влади народу перетворився на засіб розправи з невинними людьми.
ТИРАНІЯ ПОЛІКРАТА. У VI ст. до н. е. тиранія була поширена в багатьох грецьких полісах. У 540 р. до н. е. на острові Самос тираном став купець Полікрат. Він побудував великий флот і контролював торгові шляхи між Єгиптом, Малою Азією і Грецією. Самос перетворився на квітучий острів. При дворі тирана довго жили знамениті музиканти, поети (Анакреонт), учені (Піфагор).
Полікрат вважав себе найщасливішою людиною (його ім'я дослівно перекладається як «всемогутній»). Його радісне життя і трагічна смерть .ще в давнину були оповиті поетичними легендами.
ЛЕГЕНДА ПРО ПОЛІКРАТІЄ ПЕРСТЕНЬ
Полікрат вважав себе найбагатшою людиною в світі. Але він боявся викликати гнів богів своїм надмірним багатством. За порадою свого друга, єгипетського царя, він вирішив подарувати богам свою найбільшу коштовність — дорогоцінний перстень. Він кинув його у море при великому зібранні народу. Та ось невдовзі рибалка приніс Полікрату велику рибину надзвичайної краси. Коли рибину розрізали, то знайшли в ній царський перстень. Всі зрозуміли, що боги прогнівалися на Полікрата і відмовилися прийняти його жертву. Друзі тирана поспіхом залишили його острів. Невдовзі перси зрадницьки вбили Полікрата і захопили Самое (522 р. до н. е.).
Німецький поет Фрідріх Шіллер написав на цю тему баладу «Полікратів перстень».