ВАРТІСТЬ І ГІДНІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯЛачуга З.М.Люблінський католицький університет, Львів Тел. +380(322)93-83-75, zorana@rambler.ruПочаток людського життя сягає миті злиття двох клітин - чоловічої і жіночої, яке, за Божим задумом, повинно починатися на грунті взаємної любові обидвох в подружжі. У своїй суті подружня любов є плідною - деталькою нового життя, яке увіковічує їх обох у їх дитині. У цьому творчому процесі батьки є співавторами Бога, і лише Він один - Творець, що кожному життю дає душу. Іван Павло ІІ пригадує, що право на життя є першим і основним, коренем і джерелом всіх інших прав. З нього виникає право на здоров'я. Фундамент цих прав становлять нищенаведені 4 аспекти: 1) Людина - образ і подоба Божа, безсмертне, призначене до вічноості буття. Це становить основу гідності кожної особи, починаючи від зачаття; 2)"Людське життя і обов'язок його передавання не обмежуються тільки до цього світу, і не можна його тільки до нього примірювати і розуміти, але завжди стосується також і вічного призначення людини" (Документи II Ватиканського Собору.- Львів,1996, КДЦ 51);
3) Вартість людського життя є понадконфесійною і повинна шануватися в кожній культурі; 4) З гідності особи випливає принцип єдності людини, який забороняє ізолювання медичної практики від цілісного бачення людини.Людина не є лише сумою душі і тіла, а духово-тілесною єдністю, в межах якої особа окреслюється духовим виміром. Тобто, від моменту зачаття людина завжди є особою і посідає своє окреме "я", навіть якщо цього не свідома. До духовного виміру людини входять: розум, воля, моральне сумління, суспільні відносини і відкритість на трансценденцію (на Бога). Останній вимір надає змісту і вартості цілому людському життю.Будучи вінцем творіння, людина "поставлена володарем над усіма земськими створіннями, щоб ними правити і ними користуватися, прославляючи Бога... (Пс 8.5-7)" (Документи II Ватиканського Собору.- Львів, 1996, КДЦ 12). Таким чином, вона несе відповідальність за всяке життя, і покликана його розвивати та плекати. Таке покликання можна зреалізувати тільки шляхом любові до Творця і Його творіння. "І якщо людина вважатиме місцем зустрічі людини і Бога щось інше, а не любов, то це спричинить великі проблеми" (І.М. Рупнік. Коли говоримо людина. - Львів, 2000).Однак, дійсністю наших днів є втрата ієрархії вартостей, яка веде до дисгармонії не лише в світі, але й у самій людині, її внутрішньому світі і зовнішніх зв'язках, спричиняючи екзистенційну кризу, моральну деградацію, аж до зневаги дару життя і людської гідності. Людське життя є святе. "Вбивство є основним гріхом проти життя. Це акт його несправедливого знищення на будь-якій стадії розвитку" (Ж.-М. Обер. Моральне богослов'я. - Львів, 1997). Зневагою та безвідповідальністю на дар життя є евтаназія, аборт, контрацептиви, самогубство, смертна кара, наркоманія, алкоголізм. Кожне суспільство повинно прагнути до поваги людини, її життя, гідності, її здоров'я, розвитку медицини та збереження миру і поваги до тілесної цілісності людини як такої, що створена на Божий образ і подобу. Церква завжди осуджує неморальні засоби втручання в життя та експерименти і досліди, які зневажають гідність людини. Вона стоїть на сторожі людського життя та реалізації життєвого покликання кожного відповідно до Божого Промислу.
ЦІЛЕВІСТЬ І РІВНІ ВТРУЧАННЯ ГЕНЕТИЧНОЇ ІНЖЕНЕРІЇКашуба М.В.1, Хомик І.А.2, с. Д.-Г. Т.Терешкевич, Хомик Г.М., Стрельбецька Я.В., Фуртак І.І.3, Луць І.М 41Львівський Національний університет ім. І. Франка2Львівський обласний діагностичий центр3Львівський державний медичний університет ім. Д. Галицького4Львівське медичне училищеТел. +380 (322)59-35-68, admin uapalb@Lviv.uaЄ різні рівні втручання генетичної інженерії. Модифікації генетичної спадщини можуть статися або на соматичних клітинах, або на стамінальних, або на ембріонах (перших фазах його розвитку). Етичні проблеми є різні відносно різних рівнів втручання. В соматичних клітинах можуть бути втручання для того щоб модифікувати їх дегенерацію або їх дефект. В цьому випадку генетичне втручання є морально дозволене. В стамінальних клітинах не терапевтичне експериментування на людському ембріоні є морально недозволеним незалежно від цілевості. Втручання на ембріоні накладає етичні проблеми також великі, тому що є ризик знищити життя ембріону, а також ризик творити ембріони тільки для того, щоб їх використовувати з експериментальною метою.Цілевості можуть бути: діагностичні, терапевтичні, продуктивні, альтеративні, експериментальні. Цілевості терапевтичні мають бути досягнуті на суб'єкті, на якому робимо втручання, а не жертвуючи кимось, щоб нести користь комусь іншому. Продуктивні цілевості - в цьому випадку використовується генетична інженерія, щоб продукувати гормони, як, наприклад, інсулін чи інші. В цих випадках тут є проблеми технічні, але також - проблеми етичні, перш за все, у відношенні до оточуваного середовища. В тих випадках втручання генетичної інженерії є необхідним знайти критерій, щоб встановити межу, що є дозволеним, а що - недозволеним. В дійсності не все, що є технічно і науково можливим, є також морально дозволеним. Цей критерій має бути індивідуалізований через раціональне міркування. Ні закон, ні держава, ні медична деонтологія не можуть самі індивідуалізувати той критерій. Також богослов'я має посилатись до раціональної антропології, щоб зрозуміти що є людським, а що ним не є. Етичний критерій до якого ми відносимося є критерій єдності особи - тіло, душа і дух. Відносно терапевтичного принципу можна жертвувати частинкою тіла тільки, якщо це іде на користь цілого. Однак є потребою вважати, що якщо тіло і дух представляє суттєву єдність особи, все ж таки тіло невичерпує всю людську реальність. І для цього людський розум має захистити людину у своії інтегральності. З цього всього випливають принципи етичного орієнтування: 1. Охорона життя і генетичної ідентичності кожного людського індивідуму. Кожне втручання, що веде до знищення людського індивідуму, а також, навіть якщо зроблено щоб досягнути благо для інших людей, є образою фундаментальної вартості людської особи, що є вартістю житття тілесного.2. Відносно цього принципу є дозволеним здійснити втручання щоб виправити дефект чи виключити хворобу в той чи інший спосіб не виліковну.3. Охорона екосистеми і середовища. Ця охорона є необхідною, або тому що оточення є важлиивим для життя і для здоров'я людини, або тому що творіння є завжди добро, що має в Бозі свою рацію бути. Звідси людина має його берегти.4. Відмінність між людиною і іншими живими істотами. Людина є дуже відмінна від інших живих істот, тому що є здатною до самосвідомості, свободи, відповідальності оскільки є упосаджена духом. Згідно другого Ватиканського собору інші творіння є підпорядковані людині. В той час людина є створена для самої себе ( є ціллю в самій собі).5. Компетентність спільноти. Проблема втручання генетичної інженерії неможе бути розв'язаною тільки науковцями чи політиками тому що є проблемою, що розглядає майбутнє людства, і для цього є необхідним, щоб тут було взятття відповідальної участі всієї спільноти.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ ІНШОГО: ВИКЛИКИ ЖИТТЮКарівець І.В.Приватний ліцеї ім.Кл. Шептицького, ЛьвівТел. +380(322) 23-02-39, ihorphil@yahoo.comЗапереченням іншого є аборт та евтаназія, поряд із проституцією. Ці явища заперечують гідність людської особи. Я хочу зупинитися на розгляді явищ аборту та евтаназії з християнської точки зору.Покликання людини - життя такої повноти, яке перевищує виміри її земного існування. Людина безмірно цінна в очах Бога, але не самих людей. Християнин має прямий обов'язок захищати людське життя, і так, як він не може бути творцем самого життя, то і не може бути його суддею, а лише тлумачем.У наш час, який дуже часто називають "диким матеріалізмом", християнин в дуже особливий спосіб повинен відстоювати гідність людського життя, яке у світлі матеріалістично-споживацького світогляду немає жодної цінності, тому що смерть і так неминуча, а після смерті настає ніщо, тебе не існує, адже живем лише один раз.Іван Павло II у своїй енцикліці "Evangelium vitae" пише про те, що світ переповнений самогубствами, евтаназією, абортами, проституцією, наркоманією та алкоголізмом - це не повний перелік заперечень людського життя у наш час, які не викликають осуду у переважної більшості людей.Сучасна медицина, яка б мала оберігати людське життя від небезпек, дуже часто стає знаряддям його вбивства. Аборт та евтаназія - це те, що медикам багатьох країн вважається допомогою людині. Держава, яка легалізує ці види вбивства людини, а також проституцію, стає також вбивцею і першоджерелом цієї "професії".Заповідь "не вбий" попрана. Августин так відгукується про "добровільну смерть": "Ніколи не можна вбивати іншу людину - навіть, якщо вона сама того хотіла б, якби відверто про це просила і, стоячи на межі життя і смерті, благала допомогти у звільненні душі, що бореться з путами тіла і прагне вирватися з них; не можна навіть тоді, коли хворий вже не в змозі жити" (Бл. Августин, Epistula 204, 5: ISEL, 320). Чому Августин так наголошує на недоторканності життя? Один Бог є володарем життя, лише він має владу дати і забрати його. Душа повинна пройти земний шлях до кінця, адже страждання, які випадають у земному житті не випадкові. Кожний християнин повинен відкрити очі на сучасні різновиди заперечення іншого, заперечення життя. Він повинен стати на захист тих, які не можуть себе захистити, розрадити тих, які готові піти на "добровільну смерть", лише для того, щоб не мучитися.В "Evangelium vitae" Папа Іван Павло II пише: "Ми покликані любити та шанувати життя кожної людини і наполегливо й відважно прагнути, аби в наші часи, коли множаться надто численні ознаки смерті, запанувала нова культура життя, плід культури правди і любові".