Франція у другій половині ХХ ст.
План
Становище Четвертої республіки в 40-х-50х рр..
Проголошення П’ятої Республіки Ш.де Голль.
Франція у 70-х рр.. – 90-х рр.
Зовнішньополітична доктрина Франції.

Війна та окупація нанесли великі руйнування економіці Франції. В 1944 рр. об’єм промислового виробництва впав до 38%, сільськогосподарського – до 60%. Зовнішня торгівля була згорнута, фінансова система знаходилась в комі.
На передній план виходять партії, що відігравали відчутну роль в русі Опору. Зокрема це були КПФ, Соціалістична партія (діяла разом), загальна конфедерація праці, Французька конференція трудящих-християн, Загальна конфедерація кадрів.
Значно зріс авторитет генерала Шерля де Голля. В період 1944-1945 рр. діяло Тимчасовий уряд очолював де Голь). Уряд виступав за союз з СРСР, США і Францію. Активно вимагало розчленування Німеччини. Під тиском населення було проведено ряд реформ:
збільшено грошові виплати на 40-50%;
проведена чистка державного апарату від колабораціоністів;
націоналізовано вугільну, автомобільну та авіабудівельну промило світ.
В країні готується підготовка до виборів в Установчі збори, а також до референдуму 21 жовтня 1945 р. віблуись вибори. Більшість отримали комуністи та соціалісти. Було сформовано трьох партійний уряд на чолі з Ш.де Голем. Новий уряд провадив політику соціальних реформ:
встановлення тіл заробітної плати;
40 год. Робочий тиждень;
двохтижневі відпустки;
пенсії з 65 річного віку;
допомога багатодітним сім’ям;
кредитування селянських господарств.
Внаслідок конфлікту між урядом і головою уряду 20 січня 1946 р. Ш.де Голь подає у відставку. 26 грудня 1946 р. у Франції було за прийнято Нову Конституцію. Основні положення:
проголошені основні права і свободи людини і громадянина;
мирний характер зовнішньо політики;
республіканська-парламентарний устрій;
президент володів лише представницькими функціями;
розширено систему місцевого самоврядування.
Проти такої моделі держави виступив Ш.де Голль.
Після виключення з уряду комуністів провідні позиції зайняли соціалісти. Їхня внутрішні політика була досить непослідовною і суперечливою. Було припинено націоналізацію, збільшено податкові тарифи. В 1948 р. рівень промислового виробництва перевищив довоєнний рівень, в 1950 р. сільське господарство перевищило рівень 1939 р. і було відмінено карткову систему. Швидко розвивається державно-монополістична модель економіки.
Франція прийняла план Маршала. В травні 1950 р. міністр закордонних справ запропонував створити організацію Єдиний Ринок (Європе2ське об’єднання вугілля та сталі). Договір передбачав відміну митних пошли і створення єдиного ринку для вугільної та металургійної промисловості. Увійшли ФРН, Італія та Бенілюкс.
В 1947 р. генерал Шарль де Голль створив організацію “Об’єднання французького народу” (РПФ). Він заявив, що РПФ є не партією, а представляє широкий рух французького народу.
Початок розпаду колоніальної імперії, залежність Франції від США викликало критику як комуністів, так і націоналістично настроєної буржуазії. В 1952 р. в кратні вибухнула інфляція, зросло безробіття. Парламент розколовся на “європейців” і “націоналістів”. Однак останній удар Четверта республіка отримала в Алжирі де весною 1958 р. вибухнув заколот ультра колоністів.
2. За цих умов 1 червня 1958 р. Національні збори призначили де Голля прем’єр-міністром Франції. Особа цього генерала задовольняла як правих так лівих.
Де Голль (22.ІІ.1890 р. – 9.11.1970). – Народився в сім’ї викладача. Вчився у військовому училищі Сен-Сір, у Вищій військовій школі в Парижі. Брав участь в І Світовій війні. В 1940 р. генерал де Голль створив організацію Опору. Вільна Франція”.
Після приходу до влади в 1958 р. він висунув проект реформування Конституції з метою розширення повноважень виконавчої влади. 4 жовтня 1958 р. було прийнято Конституцію П’ятої республіки. Згідно з нею:
президент як голова держави отримав особливі прерогативи, в тому числі право призначення вищих цивільних і військових керівників, право розпуску парламенту, керувати зовнішньою політикою, приймати всю повноту влади у разі надзвичайної ситуації;
законодавча ініціатива і затвердження складу уряду залишилися у веденні Національних борів.
Голлісти вважали, що партія по своїй суті відображають інтереси лише частини населення, а система парламентсько-партійної демократії лише слугує засобом для досягнення компромісу між їхнім егоїстичними інтересами. Лише голова держави, що має необхідні повноваження. Здатний гарантувати національну єдність.
Прагнучи стабілізувати ситуацію в країні, де Голль ужив рішучих заходів проти ультраколоністів. У листопадів 1958 р. де Голль створив політичну організацію “Союз в захист нової республіки” (ЮНР). Проголошувалась підтримка голлістів.
Починаючи з 1958 р. в країні відбувається ріст промисловості, зростає технічне озброєння промисловості. Уряд створив атомну і ракетну промисловість. Зросли прибутки нафтової промисловості. Особливо зросла роль іноземного капіталу, хоча де Голль активно проводив національну політику Активним стало втручання уряду в економіку.
В травні 1968 р. вибухнула політична криза, яка почалась з виступів студентів у найбільших містах (вимагали покращення умов життя, реформи освіти. Основні профспілкові центри закликали до страйку. Держава і монополії пішли на поступки:
тік зарплати зріс на 35%;
зарплату підвищили на 12%;
відпустки збільшені на 3 тижні.
В квітня 1969 р. генерал де Голь подав у відставку.
3.Наступники де Голля –Жорн Помпіду і Валері Тіскан Дестен заявили про продовження політики голлізму. В першій половині 70-х Франція хопила валютна, енергетична криза. В 1972 р. дві найбільші партії ФКП і СПФ утворили Союз лівих сил. Однак ліві партії здобули перемогу в 1981 році. Тоді на виборах переміг Союз за французьку демократію. Президент став Франсуа Міттеран, а в уряд увійшли два комуністи. Уряд провів часткову націоналізацію великих банків і компаній. У березні 1993 р. прийнято програму оздоровлення економіки:
підвищено податки;
заохочення приватної ініціативи.
Зовнішня політика Франції в другій половині ХХ ст. відзначалась непослідовність і в той же час реальністю.
В 40-50-х р. Франція прийняла активну участь в “холодній війні”. Влітку 1948 р. парламент прийняв план Маршала. У квітні 1949 р. Франція ввійшла до складу НАТО. На французькій території розмістилась штаб-квартира НАТО, Франція відмовилась від репарацій з боку Німеччини, згодилась із вступом ФРН до “плану Маршала”.
Франція в цей період сповідувала ідею “атлантизму” – підпорядкування зовнішньополітичного курсу інтересам США.
В 1946 р. розпочалась війна Франції з В’єтнамом (до 1954 р.). В 1952 р. було створено Європейська Оборонна Спільнота, однак французький парламент відкинув цю ідею.
З 8 років І в’єтнамської війни Франція втратила 320 тис. солдат і офіцерів. В липні 1954 р. уряд Мендес-Франса визнав незалежність В’єтнама, Лаоса, Камбоджі. В 1955 р. Франція надала автономію Туліса і Марокко й листопада 1954 р. вибухнуло повстання в Алжирі. Алжир мав особливе значення:
морський департамент;
1 млн. Європейців (з 9 млн. населення);
значні поклади нафти.
В Алжирі вибухають заколоти з метою проходу до влади ультракологістів. 13 травня 1958 р. армія захопила владу в колонії. Прихід до влади де Голля дещо розрядив ситуацію. Однак в 1961 р. було створено ОАС (організацію Тайної армії), що спробувала захопити владу. Заколот було подано. В 1962 п. Алжир отримав незалежність, а Франція зберегла військову базу і контроль над видобутком нафти. На 1962 р. французька колоніальна імперія розпалась.
На початку 60-х р. Франція виходить з НАТО і зближується з СРСР. В 1958 р. було створено Французький союз Націй.