Мета роботи – ознайомлення з приладами і методами контролю метеорологічних умов на виробництві. Теоретичний вступ До показників, які характеризують метеорологічні умови (мікроклімат), належать: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання. Всі ці фактори мають великий вплив на перебіг життєвих процесів в організмі людини. Параметри мікроклімату можуть змінюватися в широких межах, тим самим викликають зміни в системі і органах людини, які приймають участь в процесі терморегуляції організму – в системі кровообігу, потовиділенні, нервовій. Значна вираженість окремих факторів мікроклімату може бути причиною фізіологічних зсувів, а в деяких випадках патологічних станів і професійних захворювань. Основу профілактики негативного впливу виробничого мікроклімату на організм людини складає його нормування. Норми виробничого мікроклімату регламентує ГОСТ 12.1.005-88 „Общие санитарно-гигенические требования к воздуху рабочей зоны”. Цей ГОСТ передбачає наявність оптимальних та допустимих параметрів мікроклімату. Оптимальні показники розповсюджуються на всю робочу зону і забезпечують відчуття комфорту. Допустимі показники встановлюють диференційно для постійних і непостійних робочих місць і тільки у випадках, коли технологічні умови, або технічні чи економічні причини не дозволяють створити оптимальні умови. В кабінах, пультах, і постах управління технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки, а також а також в інших приміщеннях при виконанні робіт операторського типу, пов’язаних з нервово-емоційним напруженням, повинні бути створені тільки оптимальні параметри мікроклімату. Для вимірювання дійсної температури в умовах теплового випромінювання користуються парним термометром. Парний термометр складається з двох ртутних термометрів. Резервуар з ртуттю одного з них покритий чорною фарбою. А другий – тонким шаром срібла. Таким чином термометр з посрібленим ртутним резервуаром відбиває їх. Дійсну температуру повітря в робочій зоні визначають за формулою (1):
де tч і t0 показники чорного та посрібленого термометрів 0С. k – константа парного термометра (визначається при його виготовленні). Вимірювання температури повітря в приміщенні можна також проводити з допомогою сухого термометра аспіраційного психометра Ассмана. Вимірювання вологості повітря. При очищенні метеоумов у виробничих приміщеннях найчастіше враховують відносну вологість, яка являє собою відношення абсолютної вологості до максимальної при певній температурі повітря, і виражається в %. Максимальна вологість – вологість водяних парів в гр., яка може міститись в 1 м3 повітря в насиченому стані. Кількість водяних парів в грамах, що містить в 1 м3 повітря в момент дослідження називається абсолютною вологістю. Відносна вологість вимірюється за допомогою психометрів, гігрометрів, гігрографів. Психометри бувають стаціонарні – типу Августа і переносні – типу Ассмана. Розрахунок відносної вологості за показами психометра Августа виконується за формулою: /2/ де Рс і Рв – потужність насичених водяних парів (максимальна вологість) при температурі відповідного сухого і вологого термометрів. ? – психометричний коефіцієнт, який залежить від швидкості руху повітря; tс і tв – відповідно показники сухого і вологого термометрів, 0С. Відносну вологість за показниками аспіраційного психометра можна розрахувати за формулою (3): , де 760 – середній барометричний тиск мм рт.ст. Вимірювання температури повітря. Опис приладів та виконання інструментальних задумів. Температура повітря вимірюється в робочій зоні в декількох точках. Для вимірювання температури вище 0 0С користуються ртутними термометрами, в яких ртуть при нагріванні розширюється рівномірно, а при температурі нижче -39 0С вона замерзає. Тому для вимірювання низьких температур використовують спиртові термометри. Для реєстрації зміни температури в часі користуються термографами. Термограф М-16 використовують для реєстрації зміни температури протягом доби, а термограф М-16А – протягом тижня. Для прямого визначення вологи служать гігрометри. Їх дія полягає в тому, що людське волосся має властивість змінювати свою довжину в залежності від зміни відносної вологості (дякуючи мікроскопічності) видовжуватись у вологому і скорочуватись у сухому повітрі. Для реєстрації зміни відносної вологості в часі служать гігрографи. Вимірювання швидкості руху повітря. Для вимірювання швидкості руху повітря використовують анемометри чашкові і крильчасті, а також кататермометри. Катартермометри використовуються для вимірювання малих швидкостей руху повітря менше 1,0 м/с (при температурі не більше 29 0С). Кататермометр – це спиртовий термометр, принцип його дії полягає в тому, що при різних швидкостях руху повітря, з різною швидкістю буде охолоджуватись кулька термометра, який попередньо нагріли. Швидкість руху повітря знаходять розрахунковим способом. Порядок виконання роботи. Заміряти температуру повітря в двох місцях робочої зони приміщення на рівні 1,3 – 1,5 м від рівня підлоги. Замір температури можна виконувати по сухому термометру психрометра. Визначити відносну вологість повітря: Використати психрометр Августа, за допомогою піпетки змочити марлю вологого термометра. Через 7 – 8 хв. можна знімати показники температури з обох термометрів і визначити відносну вологість за формулою (2), табл.2, і номограмі (рис.3) Використовуючи аспіраційний психрометр також змочити марлю на вологому термометрі, далі включити вентилятор. Через 3 – 4 хв. після запуску вентилятора записати покази термометрів і визначити відносну вологість за формулою (3), табл.4 і номограмою (рис.4). результати записати в протоколі 1. Замір швидкості руху повітря. Записати початкові покази по шкалах лічильника розташувати анемометри в місці заміру швидкості повітря і через 10 – 15 с., коли чашки і крильця почнуть обертатися з постійною швидкістю, одночасно включити анемометри і секундомір. Через 10 с. Анемометри виключити і записати нові показники по шкалах лічильника. Визначити різницю в показах лічильника. Заміри повторити три рази. Знайти суму різниць показів лічильника і розділити її на сумарний час вимірів. Таким чином дізнаємося заміну показу лічильника за 1 с. Далі, користуючись графіками (рис.6) визначити швидкість руху повітря. Результати занести в протокол 2. Одержані результати метеоумов порівняти з параметрами ГОСТу 12.1.005-88. Визначення відносної вологості. Протокол 1 Тип псхрометра Показники термометрів Барометричний тиск мм рт.ст. Відносна вологість ,%
сухого вологого
По таблицях По монограмі За формулами
Визначення швидкості руху повітря Протокол 2 Тип анемометра Показники анемометра Час вимірювання,с Швидкість руху повітря, м/с
