Тема 7. Кластери як організаційні форми інновацій
Питання теми:
7.1. Зміст поняття «кластер» та іноземний досвід використання кластерів
7.2. Значення кластерів для економіки України.
7.1. Зміст поняття «кластер» та іноземний досвід використання кластерів
Кластер є однією з форм організації ведення бізнесу. Вони відомі віддавна і означають географічну концентрацію професій і підприємств в окремих галузях економіки. Раніше роль кластерів була обмеженою, але з розвитком конкуренції та комплексності сучасного господарства зросли їх обсяги і змістовність. Глобалізація збільшила значення кластерів, оскільки надала підприємствам можливість забезпечити себе в усьому світі капіталом, сировиною і технологіями, розгорнути свою діяльність там, де є найменші витрати, найбільш інтенсивно використовується інтелектуальний потенціал.
Теорія кластерів починається з А. Маршалла, який у своїй книзі “Принципи економіки”, що вперше була опублікована 1890 р., розкриває питання зовнішнього спеціалізованого територіального розподілу. В середині XX ст. великий внесок у подальший розвиток мережних систем у вигляді “індустріальних округів” кластерів зробили італійські дослідники і практики. Проте останнім часом інтерес до такої форми організації виробництва серед більшості урядів світу незмірно зріс у зв’язку з трансформацією світової економіки. Міжнародна конкурентоспроможність у багатьох розвинутих країнах спочатку розвивалася навколо окремих кластерів:
в Італії – галузеві комбінації: мода - дизайн, шкіра - взуття, деревообробка – меблі;
у Франції – виробництво продуктів харчування, косметики;
у Німеччині – машино- та автомобілебудування;
у Данії – агробізнес та харчова промисловість;
у Швеції – целюлозно-паперовий сектор (від устаткування до сірників);
у Південній та Північній Кароліні (США) - текстильні підприємства;
у Бостоні (США) - відкриті інвестиційні фонди світового класу.
Отже, кластери визнано в усьому світі, як ефективний засіб формування національних конкурентних переваг, підвищення ефективності виробництва за рахунок вертикальної та горизонтальної інтеграції, як окремих галузей, так і підприємств.
Кластер – це одна з форм об’єднання пов’язаних між собою, взаємодоповнюючих підприємств і організацій, що кооперуються з метою взаємної підтримки і координації, які у повсякденному житті виливаються в такі поняття, як "соціальний капітал" і "довіра". Саме високий ступінь довіри дає можливість знизити вартість операцій, здійснюваних між партнерами. Навіть, якщо компанії раніше не працювали разом, але мали інформацію одна про одну і здійснювали неформальні зв’язки в рамках регіону, вже все це створює базу формування довіри. За умов економіки, яка швидко змінюється, важливість співробітництва, що стимулюється кластерами, стає ще більшою.
Концепція кластера створює нову картину національних, регіональних і локальних економічних конфігурацій і пояснює, які нові завдання з'являються у підприємств, урядів та інших установ. Існування кластерів показує, що конкурентні переваги не обов'язково з'являються у якогось окремого підприємства або галузі, а залежать від місцеперебування його ділових одиниць.
Залежно від змісту і стадії розвитку кластери набувають різноманітних форм. Проте, як правило, вони включають до свого складу виробників кінцевих продуктів або послуг, постачальників спеціалізованої сировини, матеріалів і послуг, фінансові структури, а також підприємства суміжних галузей.
Часто до кластера входять і канали збуту або споживачі, виробники додаткової продукції, постачальники спеціалізованої інфраструктури, державні й недержавні, навчальні, інформаційні, науково-дослідні та технічні організації. Державні відомства, що мають значний вплив на кластер, можуть також розглядатися як елемент структури. Нарешті, часто кластери містять у собі торговельно-промислові палати, агенції регіонального розвитку та інші колективні структури, що можуть надавати підтримку членам кластера.
Практика останніх років показує успішну діяльність великої кількості різних кластерів і доводить їхні конкурентні переваги порівняно з діяльністю окремих компаній конкретної галузі. Наприклад у США налічується близько 380 кластерів, сфера діяльності яких охоплює широкий спектр послуг та переробні галузі промисловості. Всього у них зайнято 57% робочої сили США і виробляється 61% обсягу промислової продукції країни [3]. Отже, переваги кластерної моделі розвиту економіки очевидні. Кластери підвищують коефіцієнт корисної дії підприємств своїх членів. Спільна діяльність у кластерах може збільшити продуктивність, рівень інновацій і конкурентоспроможність фірм.
Дослідження, які проводилися банком Італії, показали, що продуктивність і повернення інвестицій у підприємств, об’єднаних в італійських “індустріальних округах”, є на 2-5% вищими, ніж деінде, навіть під час спаду економіки. У 1994 році на кластери припадало 43% експорту Італії [4]. Особливо велике значення це має для країн, які недавно перейшли на ринкову економіку, наприклад для України.
7.2. Значення кластерів для економіки України.
Порівняно з кластерами в розвинутих країнах, такі об’єднання в країнах, що розвиваються, мають не тільки меншу кількість учасників, а й спираються на іншу соціальну структуру. Часто вони набувають форми ієрархічного, керованого з центру мережного виробництва і групуються навколо кількох великих підприємств та концернів. Комунікація у них обмежена, і зв’язки між підприємствами та організаціями не дуже добре розвинуті. На противагу цьому кластер у розвинутих країнах характеризується міцним сплетінням .зв’язків і відносин, які постійно розвиваються.
Останнім часом в Україні все частіше починають розглядатися питання піднесеня економіки регіонів на основі кластерних моделей. Кластери вже увійшли до порядку денного регіональних і місцевих органів управління. Нині планується розроблення Національної програми підвищення конкурентоспроможності економіки України на базі кластерних моделей.
Незважаючи на вже здійснений ряд заходів, що спрямовані на підвищення конкурентоспроможності України та її окремих регіонів на базі кластерів, і зростаючий інтерес до нових виробничих систем, кількість кластерів в Україні не збільшується. Розвиток кластерів у різних галузях економіки має велике значення.
По-перше, це дозволить знайти ефективні шляхи розв’язання проблем регіонального характеру. Окремо ж узятим підприємствам, які мають намір створити вертикально інтегровані компанії для розв’язання регіональних проблем і побудови технологічних вертикалей потрібні роки. Будь-яка галузь, у якій існують кластери, стає привабливою та вигідною як для підприємців, так і для держави. Тільки за такого підходу українські підприємства стають потенційно привабливими для іноземних інвесторів. В іншому випадку існуючі підприємства при порушеній інфраструктурі галузі не можуть працювати ефективно, від чого втрачає й держава.
По-друге, від розвитку кластерів виграють і самі підприємства, які входять до їх складу. Адже кластеризація сприяє розвиткові спеціалізації і посилює поділ праці, оскільки в рамках кластерів окремі підприємства отримують можливість забезпечити більші масштаби виробництва. Цей процес дозволяє активніше залучати покупців і продавців, розширювати масштабність експортно-імпортних операцій, досягати більшої рентабельності виробництва за рахунок об'єднання зусиль партнерів. Ключове значення кластерів ставить менеджерів їх підприємств перед новими завданнями, які до цього часу були їм невідомими. Підприємства мають значний інтерес щодо розвитку економічного оточення, в якому вони перебувають. І цей інтерес виходить за рамки оподаткування, енергетичних витрат та витрат на оплату праці.
Сьогодні в Україні лише у 7 областях існують такі об'єднання. Найбільше їх налічується у Хмельницькій області. Серед них - швейний, будівельний, харчовий і туристичний кластери.
Пріоритетною метою політики українського уряду має бути зняття бюрократичних перешкод для зростання й подальшого розвитку наявних та створення нових кластерів. Вони сприяють залученню іноземних інвесторів і підвищенню обсягу експорту, а це, у свою чергу, забезпечує збільшення доходів держави від надходження податків. Кластери допомагають розв'язати багато соціальних проблем, таких, як безробіття, бідність, тому що дозволяють створити додаткові робочі місця і підвищити рівень конкурентоспроможності продукції та економіки країни в цілому.
Список використаних джерел:
Мендрул О., Кальніченко Л. Технологічна реструктуризація підприємств //
Чевганова В., Брижань І. Кластери та їх економічне значення //
Петрушенко М. Кластери розпочинають та перемагають. “Урядовий кур’єр” від 21 листопада 2001 р., с. 3.
Новые производственные системы – эффективный путь подъема региональной экономики. Мировой и первый отечественный опыт; Соколенко С. Нові виробничі системи і прискорений розвиток регіонів (матеріали форуму). К., “Логос”, 2001, с. 37-51.