Предмет, метод, основні завдання і категорії статистики
Місце статистики як дисципліни зумовлено її роллю у науковій та практичній діяльності суспільства. Статистика як наука виникла з появою класів і держави.
Термін "статистика" в літературі тлумачиться як міра, оцінка, характеристика, комплекс знань про державу.
Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення масових суспільних явищ, закономірності їх формування та розвитку, взаємозв'язки.
Статистична методологія — це сукупність прийомів, правил і методів статистичного дослідження у взаємозв'язку з принципами їх побудови.
Методи статистики ґрунтуються на поєднанні аналізу і синтезу.
Розрізняють такі методи статистики:
масового спостереження;
зведення та групування;
аналізу за допомогою узагальнюючих показників. Статистичне дослідження передбачає такі етапи:
збирання первинного статистичного матеріалу;
систематизація і групування зібраних даних;
переведення узагальнюючих показників у відносні та середні величини;
аналіз варіації, динаміки і взаємозалежностей.
Статистика як наука складається з окремих тісно взаємопов'язаних галузей або розділів.
До складових статистики належать:
теорія статистики — розглядає категорії статистичної науки, а також; спільні для будь-яких масових явищ методики і засоби аналізу;
макроекономічна (соціально-економічна) статистика — розкриває методологію статистичної характеристики економічних процесів та їх результатів, систему показників та методику їх розрахунку, які в сукупності забезпечують кількісну характеристику результатів функціонування економіки країни і регіонів за галузями, секторами та формами власності, ефективність економіки і рівень життя населення;
національне рахівництво — прийнятий у міжнародній статистичній практиці метод комплексної характеристики економічних процесів (виробництва, освіти, розподілу та використання доходів; накопичення національного багатства);
галузеві статистики та статистики окремих видів діяльності — розроблюють зміст і методи обчислення показників, що відображають особливості кожної окремої галузі або виду діяльності.
Як суспільна наука статистика не може розвиватися поза розвитком теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії та соціології. Статистика вивчає характер і дію основних законів у реальному житті.
Статистичний показник. Система показників
Статистична інформація створюється, передається і зберігається у вигляді показників.
Статистичний показник — це кількісно-якісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів. Кількісний аспект відображає розміри, абсолютну чи відносну величину показника, а якісний — сутність показника у конкретних умовах місця і часу.
Щоб показник відповідав призначенню і виконував покладені на нього функції, на стадії проектування здійснюють його логічне і статистичне обґрунтування.
Логічне обґрунтування передбачає всебічний теоретичний аналіз абстрактних економічних категорій (норми прибутку, продуктивності праці та ін.).
Статистичне обґрунтування полягає в розробці методології і методики кількісного вимірювання абстрактних економічних категорій.
Статистична модель показника поєднує, з одного боку, якісну і кількісну визначеність економічних категорій, а з іншого — адекватність і точність їх вимірювання.

Статистичні показники розрізняють за певними ознаками.
За способом обчислення розрізняють такі статистичні показники:
первинні — визначаються зведенням даних статистичного спостереження і подаються як абсолютні величини (наприклад, обсяг);
похідні — обчислюються на базі первинних (або похідних)і мають форму середніх або відносних показників (наприклад, рівень прибутковості капіталу, ліквідності, платоспроможності) .
За часом статистичні показники поділяються на такі:
інтервальні — характеризують явище за певний час — декаду, місяць тощо (наприклад, доходи, витрати, прибуток);
моментні — кількісно характеризують явища на певний момент часу (наприклад, обсяги активів, капіталу тощо).
Інтервальні та моментні показники можуть бути первинними і похідними.
Адитивність показника свідчить про можливість підсумовування.
Адекватність показника — це спроможність відобразити саме ті властивості явищ, які передбачені програмою досліджень.
Статистична сукупність
З поняттям про предмет статистики тісно пов'язані поняття статистичної закономірності та статистичної сукупності.
Статистична закономірність — це повторюваність, послідовність та порядок у масових явищах, що проявляються у зв'язку між явищами, динаміці розвитку явищ та структурних зрушеннях, розподілі елементів.
Закономірності масових процесів властиві лише сукупностям.
Статистична сукупність — це комплекс об'єктів чи явищ, що мають спільні властивості (ознаки), на основі якого здійснюється статистичне дослідження.
Ознака (у статистиці) — це відмітна риса, якість одиниці сукупності (як і одиниці спостереження).
Розрізняють ознаки кількісні (у вигляді чисел) і атрибутивні, що подаються описово.
У межах сукупності ознак окремі з них можуть набувати різних значень.
Коливання значень ознаки в сукупності ознак називається варіацією.
Значення ознаки окремих елементів вимірюють за допомогою спеціальної шкали.
Шкала вимірювання — це комплекс властивостей явища і чисел, що відповідають цьому явищу.

1. За характером варіації розрізняють дискретні та неперервні ознаки метричної шкали.
Дискретні ознаки мають лише окремі цілочислові значення: кількість банків, укладених угод, позичальників тощо.
Неперервні ознаки можуть набувати будь-яких значень у межах варіації (наприклад, обсяг активів підприємства). До неперервних належать також розрахункові ознаки: балансова ліквідність, прибутковість тощо.
2. Для ідентифікації найменувань шкали використовують натуральні числа — 1,2,3,... або певні числові коди. Номінальні ознаки, що мають лише два протилежних значення (позитивне — негативне),називаються альтернативними. їх ідентифікують цифрою "1" або "0"залежно від наявності чи відсутності властивості.
3. Кожному пункту шкали приписується число-ранг. Такими числами можуть бути 1, 2, 3, ... ; 0, 25, 50, 75; -2, -1, 0, 1, 2, тобто будь-яка монотонно зростаюча функція, що відображає послідовність значень ознаки.
Окремо взяті елементи будь-якої сукупності характеризуються безліччю різних ознак, які мають загальні властивості щодо мети дослідження. При об'єднанні елементів у сукупність виникають якісно нові системні властивості, що відображають спільність або відмінність, повторюваність або неповторюваність властивостей, зв'язків і співвідношень елементів. Системні властивості характеризують статистичну закономірність.
Список використаної літератури
Закон України "Про державну статистику" від 17.09.92 // Голос України. — 1992. — 21 жовт.
Банківська статистика: Опорний конспект лекцій / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач. — К.: МАУП, 1999.
Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К. 1995.
Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: В 2 т. — К.: НИКА-Центр, 1999.
Грабовецький Б. Є. Методичні вказівки до вивчення курсу "Загальна теорія статистики". — Вінниця, 1999.
Захожай В. В., Шепітко Г. Ф. Статистика ринку товарів та послуг. — К.: Вид-во УФІМВ, 1998.
Збірник задач зі статистики / За ред. А. В. Головача, А. М. Єриної, О. В. Козирева, С. С. Герасименка. — К.: Вища шк., 1994.
Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2001.
Ерина А. М., Пальян 3. О. Теория статистики: Практикум. — К.: Т-во "Знання", 2001.
Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства. — К.: Хрещатик, 1999.
Митрофанов Г. В. Методика аналізу фінансового стану підприємства. — К.: Вид-во КТЕІ, 1993.
Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. — К.: Вік, Глобус, 1992.
Рябушкин В. Т. Основы статистики финансов. — М.: Финстатин-форм, 1997.
Статистика / С. С. Герасименко та ін. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.