Революція 1905-07 року Передумови, причини й початок 1ї буржуазно-демократичної революції Росії. Передумови: (2 категорії) Об’єктивні Утворені в результаті життя країни Назрівання революційної ситуації А. Криза верхів та низів Б. Революційна активність мас 2. Конфлікт між рівнем розвитку виробничих сил та виробничих відносин Суб’єктивні Утворені в результаті діяльності людини Наявність партій, цілій та програм Наявність класу в країні, який здатен виконати задачі революції
Причини: 1. Невирішення аграрного питання, що призвело до того що 65% всієї землі належало поміщикам (3 млн. чол.) а 35% (100 млн. чол.) селянам Феодальні пережитки Загострення стосунків між пролетаріатом та буржуазією. Висока експлуатація робітників Національне гноблення російських окраїн Сполучення самодержавного капіталістичного і національного гноблень з поліцейською сваволістю Монархія. В більшості країн конституційна, а в Росії абсолютна. За характером: буржуазно-демократична революція Основні завдання: демократичні перетворення (республіка) знищення поміщицького землеволодіння ліквідація національних нерівностей проведення демократичних перетворень у соціальній сфері. Національна особливість: буржуазно-аграрна, знищення поміщицького землеволодіння. Основні рушійні сили: Пролетаріат, буржуазія, селянство, поміщики, царат. Форми боротьби: виступи, страйки, демонстрації, мітинги, окремі озброєнні повстання, спалювання, грабунок поміщицьких маєтків.
. Основні події революції:
1 1 ІV період 4 2 V період 3 3 2 4 5 ІІІ період 5 6
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ІІ період 5 4
2 3
1
І період 6 5 4
3 2 1 Перший період революції. Зима 1905 року (розгойдування мас. Початок організованого руху) 09.1.05 – початок революції, кривава неділя в Санкт-Петербурзі 10.1.05 – озброєна сутичка, загальна стачка в Москві 12.1.05 –розстріл демонстрації в Ризі. Хвиля тривалих страйків та політичних демонстрацій на підприємствах Києва, Харкова, Одеси, Катеринослава 17.1.05 – страйк металургів Новоросійського товариства в Юзівці. Кривава сутичка страйкарів з військами в Миколаєві 18.1.05 – хвилювання в Варні 22.2.05 – зруйнування селянами цукрового заводу на хуторі Михайловському. Другий період революції. Весна-літо 1905 року (піднесення революційного руху, досягнення певних результатів. Початок озброєння учасників) березень-травень – селянські виступи в 45 повітах 12.5.05 – Івано-вознесенська стачка літо – масові стачки та демонстрації => озброєні сутички з поліцією та військами в Катеринославі, Харкові, Миколаєві, Луганську 14.6.05 – повстання на панцирнику “Потемкин” 6. 8.05 – маніфест про створення Державної Думи. Третій період революції. Осінь 1905 року (подальше заглиблення революції, її приближення до найвищої форми боротьби – збройного повстання) 26.9.05 – початок страйку друкарів у Саратові 4.10.05 – початок загально жовтневого страйку 8-10.10.05 – страйк залізничників Катеринославської та Курско-Харково-Севастопольської доріг 10.10.05 – 15 тис. мітинг в Харкові 16.10.05 – криваві бої в Одесі 17.10.05 – маніфест Миколи ІІ “Про вдосконалення державної влади” 18-19.10.05 – політичні демонстрації в українських містах з приводу маніфесту 31.10.05 – Марковська республіка 11-15.11.05 – збройне повстання моряків в Севастополі. Четвертий період революції. Зима 1905 року ( поразка повстання, але об’єднання в боротьбі всіх революційних сил) 7.12.05 – збройне повстання в Москві 12-18.12.05 – збройні повстання робітників в Харкові, Горлівці 17.12.05 бій між озброєними робітниками та урядовими військами в Єнакієве, Дебальцево 18.12.05 рішення припинити боротьбу в Москві 17-21.12.05 – повстання селян у Великих Сорочинцях Миргородського повіту Полтавської губернії. П’ятий період революції. 1906-07 роки (спад революції) 27.04.-08.07.06 – діяльність першої державної думи 19.08.06 – створення військово-польових судів 6.11.06 – указ про вільний вихід селян із громад. Початок Столипінської аграрної реформи 9.1.07 – страйки робітників Харкова й Катеринослава на відзначення роковин “кривавої неділі” 20.02.-3.06.07 – діяльність другої державної думи 3.06.07 – царський маніфест про розпуск Думи, та зміну виборчого закону. Поразка революції. Причини поразки: відсутність озброєння та непрофесіоналізм її учасників в військовому ділі відсутність централізованого керівництва відсутність масової підтримки в інших регіонах країни Результати революції: полегшення становища пролетаріату поновлення ради міністрів створення Державної Думи.
