ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ПІСЛЯ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Ірина Кіянка
Проблема політичної культури – важлива частина демократизації українського суспільства. Політична культура впливає не тільки на процеси в політичній системі, але й впливає на українську молодь. Активним чинником демократизації політичного процесу є свідома молодь, яка знає свої права і вміє їх відстоювати, як показали події помаранчевої революції.
Ключові слова: політична свідомість, політична культура; молодь, демократичний режим, громадянське суспільство. 
Політична свідомість і громадянське суспільство завжди були актуальними для демократичних держав. Оскільки свідомість в контексті розвитку політичної культури, не тільки сприяє формуванню зрілого демократичного громадянського суспільства, але й дає змогу реалізовуватись особистості в цьому контексті. Зростання ролі політичної культури – загальна закономірність розвитку сучасної цивілізації. Воно особливо помітне на зламі тисячоліть, коли людство перебуває у стані суперечливих пошуків нової стратегії цивілізаційного розвитку, нових світоглядних і соціокультурних парадигм. Процеси децентралізації владних повноважень, розвитку партійних систем, оформлення механізмів захисту групових інтересів висувають на перший план проблеми культури спілкування, пошук оптимальних моделей сумісності, толерантності й врешті-решт досягнення консенсусу і компромісу.
Саме категорія політичної свідомості і політичної культури найближче підводить нас у розуміння атмосфери політичного життя, специфічної і неповторної у кожній країні та навіть у різних її частинах. Без неї неможливо збагнути, чому певна кількість індивідів обирає ту чи ту політичну орієнтацію, форму політичної поведінки, чому однотипні політичні інституції по-різному діють і по-різному сприймаються у різних країнах ?
Без підвищення рівня політичної активності громадян (зокрема молоді) ні вивести економіку з кризи, ні закласти основи правової держави і громадянського суспільства неможливо. Без сприйняття молоддю демократичних ідеалів не може бути й мови про становлення в її середовищі нового типу політичної культури, орієнтованої на створення демократичного суспільства в незалежній Україні.
Актуальність вивчення проблем формування сучасної політичної свідомості молоді в суспільстві перехідного типу, яким сьогодні є українське суспільство, не викликає сумнівів, оскільки йдеться про історичний вибір шляху розвитку. Цей вибір робить підростаюче покоління, яке стало по-іншому сприймати політичне життя після подій Помаранчевої революції. І це не дивно, що політика стала їх цікавити, як свідомих громадян своєї держави.
Наукове опрацювання проблеми політичної свідомості і політичної культури молоді в контексті демократизації українського суспільства здійснювали і надалі здійснюватимуть вчені різних галузей знань. Адже молодь завжди цікавить не тільки соціологів, істориків, економістів, а й науковців прикладних дисциплін. Методологічні проблеми вивчення феномена політичної культури розглянуто в працях зарубіжних та українських учених: М. Амеліна, А. Арнольдова, М. Блінова, Є. Головахи, А. Демідова, Б. Кухти, А. Міграняна, Ю. Пахомова, В. Ребкала, О. Рудакевича С. Рябова, Л. Старецької, М. Чурилова та ін. Віддаючи належне вченим, які доволі докладно аналізують політичну культуру молоді в контексті демократизації українського суспільства, зауважмо, що менше висвітлюється вплив політичних подій Помаранчевої революції на українську молодь, зокрема студентство.
Наукова новизна дослідження: на основі аналізу подій 2004-2007 рр., визначається концептуальна основа дослідження політичної культури молоді України як системна єдність національних, регіональних, культурних, психологічних особливостей політичного суб’єкта.
Недостатній рівень засвоєння демократичної політичної культури є однією з причин відчуження молоді від суспільно-політичних процесів в українській державі. Суспільство не може бути громадянським, а держава - соціальною і правовою, якщо одна із соціальних груп цього суспільства вилучена з системи політико-владних відносин.
Особливо, яскраво про себе заявила молодь в період подій Помаранчевої революції, де вона виступила активним гравцем в ухваленні політичних рішень. Такий активний чи навіть можна ствердно назвати проактивний виступ молоді у 2004 році, засвідчив про своє ставлення до політики і не відчуженість від політичних ухвал. Дуже важливим тут був емоційний чинник молодої людини, прагненням жити в демократичному суспільстві.
Цікаво з’ясувати яка ж специфіка політичної свідомості і культури в молоді, як вона може проявлятись в тих чи тих контекстах суспільних подій.
З’ясовуючи суть та специфіку політичної культури, її елементами переважно називають політичні знання і переконання, навички та уміння їх практичного застосування. Утім на підставі лише таких елементів неможливо пояснити вагомі відмінності між політичними культурами тих націй, які володіють приблизно однаковим рівнем практично подібних за змістом знань та умінь і живуть у країнах з однотипним державно-політичним устроєм. Це дає підставу висловити думку, що джерела різноманітності політичної культури народів криються насамперед не в знаннях і навичках, а в глибинних пластах національного життя. Видається, що одним з таких джерел є вияв їхнього менталітету. Тому дослідження політичної культури сучасного українського суспільства неминуче вимагає дослідження національного менталітету, його трансформацій та особливостей.
В історичному аспекті формування українського менталітету відбувалося під впливом геополітичного чинника – розташування України між Заходом і Сходом. Особливістю України є те, що вона майже постійно між різними державно-політичними полюсами, в центрі боротьби, і входила до складу то однієї, то іншої держави. Сьогодні це яскраво видно, коли українська молодь, навчаючись за кордоном, ідентифікує себе українцями з європейською культурою. І це не дивно, оскільки молодь української землі, яка перебувала чи то в складі Австро-Угорської імперії чи Польщі, (зокрема з теренів Західної України) завжди поповнювала університети, і як Західної Європи, і США Проте наявність політичної культури мала лише декларативний характер, тому що молоді люди легко адаптовувались до інших культур. Ментальність нації, яка тривалий час не мала власної державності й перебувала у неволі, серйозно деформується. На глибшому рівні психіки функціонують власні ментальні риси, але на них нашаровуваться набуті в умовах неволі ментальні настанови. Останні дедалі більше блокують, деформують і витісняють компоненти національної ментальності. Аналогічні трансформаційні процеси відбуваються і з політичною свідомості та культурою.
Отже, для політичної ментальності загалом і політичної культури зокрема характерні риси, що свідчать про довге історичне поневолення і несформованість модерної ментальності й політичної культури, яка є характерною для високорозвинених націй світу. Проте варто зазначити, що деякі з таких рис, як толерантність, демократичність, у разі успішних суспільно-політичних перетворень можуть сприяти розвиткові України як цивілізованої європейської держави. І тому політична свідомість як основний чинник формування демократичної культури населення відіграє важливу роль у демократизації суспільства.
Повертаючись до подій 2004 року, варто зосередити увагу на тому, які ж були наслідки і перспективи для молоді, що усвідомила себе повноцінними громадянами своєї ж держави. Найважливішим було те й, що українська молодь вже не виборювала своїх прав і свобод, як у 90-х роках під символічної назвою “революція на Граніті”, а усвідомлювала громадянську відповідальність за долю своєї країни. Тому не можна нехтувати вимогами та пропозиціями молоді, навіть з уваги на те, що це най вразливіша група людей, яка здатна не тільки до бунту, а й до рішучих дій.
Цікаву думку висловив директор Інституту трансформації суспільства, професор Олег Соскін: “... молодь може й становити цементуючу основу для формування національної буржуазії. Але може бути лише тоді, коли держава запровадить механізми підтримки молоді як галузі підприємництва, так і молодіжного кредитування”.
Важливим чинником є й те, що сучасні політичні партії та коаліції лише декларативно відстоюють інтереси молоді, і найчастіше згадують про нагальні проблеми лише в період передвиборчої кампанії. Проте й молодь не контролює політичних обіцянок, а це вимога до плекання культу політичної культури – бути соціально відповідальним перед громадянами.
Політична культура української молоді після Помаранчевої революції набула нових рис. Загалом молодь стурбована станом суспільно-політичного життя в Україні, цікавиться проблемами політики, але простежується поверховість, епізодичність звернення до політичних проблем, недооцінювання політичного чинника, як чинника виникнення і розв’язання соціально-політичних конфліктів.
Політична культура молоді як органічна частина її загальної культури (зокрема політичної) є виявом її індивідуальної спрямованості на участь (або ігнорування) у політичному житті суспільства, яка грунтується на певному рівні політичної самосвідомості, духовності й цілеспрямованості.
Важливу роль у становленні політичної культури молоді відіграє політична освіта та виховання. Освіта є важливою основою фахового, політичного рівня та процесу духовного формування молодої людини, її світогляду, а також показником рівня суспільно-політичного розвитку суспільства.