ПЛАН                                                                                                                                                                          1.    Політична   влада   її  сутність,  функції,   проблеми,типологія, засоби, методи та механізм здійснення             3     2. Еволюція політичної влади в історії цивілізації      8     3.  Легітимність влади, її типи. Особливості її формування  вумовах тоталітаризму та громадянського суспільства.         11     Список використаної літератури                         15       1.  Політична влада її сутність, функції, проблеми, типологія,               засоби, методи та механізм здійснення     Політична  влада  —  це  вироблення і запровадження  у  життяполітичних  програм усіма суб'єктами політичної системи,  а  такожрізними неформальними угрупованнями. Державна влада — це влада, щоздійснюється  тільки державою. Характерним для неї є суверенність,універсальність і здатність владопримусового впливу  на  поведінкуусіх людей та їх організацій, що забезпечується державно-правовимиметодами. Політична і державна влада — поняття не тотожні.  Є  триточки  зору  на  поняття і співвідношення цих влад:  а)  політичнавлада — явище більш широке, ніж влада державна; б) політична владаздійснюється пануючим класом через державу; в) державна влада не єсинонімом  політичної  влади, це її основне  ядро,  її  зміст.  Якототожнення  політичної  і  державної  влади,  так  і   тлумаченнядержавної  влади як основного ядра політичної влади  безпідставні.Звичайно,  державна влада завжди є владою політичною,  до  того  жтакою,  що  здійснюється головним суб'єктом політичної  системи  —державою,  але  в умовах формування громадянського  суспільства  іправової   держави,   а   тим  більше,  в  умовах   їх   реальногофункціонування; найбільш широкі можливості у здійсненні політичноївлади   повинні  бути  свідомо  надані  інститутам  громадянськогосуспільства. Тобто політичним партіям, громадським організаціям  ірухам, трудовим колективам й іншим недержавним організаціям. Отже,політична  влада  — поняття більш широке, ніж державна  влада,  зарахунок  того, що здійснюється більшим колом суб'єктів  політичноїсистеми.     Влада  за  її  застосуванням  у суспільних  сферах,  а  такожзасобами  впливу  поділяється  на: економічну  (владу  менеджерів,власників); духовну (владу релігійних ієрархів, містиків,  магів);інформаційну   (владу   науковців,  експертів,   засобів   масовоїінформації); політичну; адміністративну; військову.     Політична   влада  включає  державну  владу,  владу   органівсамоврядування,  владу  партій  і  груп  тиску,  владу  політичнихлідерів,  засобів  масової  інформації. Центральною  у  політичнійвладі  є влада державна. Специфіка державної влади полягає в тому,що,  по-перше,  вона здійснюється спеціальним,  відокремленим  відрешти суспільства апаратом; по-друге, є реальною на території,  наяку   поширюється   державний   суверенітет,   по-третє,   володіємонополією   на   прийняття  законів,  а  також  вжиття   у   разінеобхідності засобів інституціалізованого примусу. При цьому  слідdnd`rh, що політична влада може поширюватися і за межі компетенціїдержавних  органів. Скажімо, влада політичної опозиції або  мафіозних  структур  може  бути значно впливовішою  в  суспільстві,  ніжофіційна державна влада.     Політична  влада  відіграє надзвичайно велику  роль  у  життісуспільства і виконує такі головні соціальні функції.     Інтегративна  функція. Одним з основних  призначень  влади  єінтегрування   зусиль   різноманітних  соціально-політичних   сил,політичних   партій   та   суспільних   об'єднань   на   платформізагальнонародних  інтересів. Саме в такий спосіб владні  структуринамагаються уникати конфронтаційних проявів, запобігати конфліктамі  долати  їх,  спрямовуючи хід політичних подій  у  конструктивнерусло.     Регулятивна   функція.   Важливим   призначенням   влади    єрегулювання   життєдіяльності   суспільства.   Володіючи    такимиінструментами,  як  право  та  система  політичних  норм,   владніструктури здійснюють політико-нормативне регулювання всіх процесівсуспільного життя.     Мотиваційна  функція.  Однією з функцій  влади  є  формуваннямотивів політичної діяльності, підпорядкування   суспільне  значущим  мотивам  усіх   інших   мотивівполітичної  діяльності різноманітних політичних сил  та  політико-організаційних структур.     Консолідуюча   функція.   Важливим   призначенням   влади   єконсолідація   всіх   елементів  політичної  системи.   Ураховуючихарактер  і тенденції розвитку в суспільстві політичних  відносин,політичних інститутів, норм політичного життя, а також виходячи  зособливостей функціонування політичного режиму та рівня політичноїкультури,   органи  влади  намагаються  не  допустити   в   виявівконфронтації та консолідувати суспільство. Якщо влада є  нездатноюконсолідувати  різноманітні елементи політичної системи,  це  можепризвести  суспільно-політичне життя до  серйозних  деформацій  такриз.     Стабілізаційна функція. Влада є важливою стабілізуючою  силоюорганізації  суспільного й політичного життя.  Стабільність  владивиявляється    у   постійному   зміцненні   політичної    системи,безперервному  оновленні  та  розвитку  демократичних   політичнихінститутів, у гарантованості та захисті політичних прав та  свободгромадян.     Слід  зазначити, що за певних умов розвитку політичного життясуспільства влада може стати й дестабілізуючим чинником. Це  буваєтоді,   коли  стара  влада  виявила  повну  нездатність  управлятидержавою  або  тоді,  коли  нова  влада  ще  перебуває  в  процесістановлення  і  не має підтримки більшості народу. За  таких  умовситуацією  нестабільності в суспільстві  може  скористатися  добреорганізована   політична  сила  і  прийти  до   влади   на   хвилізагальнонародного  невдоволення тривалим нехтуванням  економічнимита соціальними проблемами суспільства.     Отже,    функціонування    влади    є    важливим    чинникомжиттєдіяльності суспільства та його політичної системи,  бо  владапов'язує всі політико-структурні елементи в одне ціле. Поділяючисьу  демократичному суспільстві на законодавчу, виконавчу та  судовугілки, влада стає гарантом політичного розвитку та життєдіяльностівсього суспільного життя.     Політична  влада  опирається на такі основні засоби:  примус,легітимність, угоду. Відповідно до цих засобів, залежно від  того,який  із  них найбільше абсолютизується, вирізняють такі парадигмивлади, як примус, легітимність і угода.     Примус як інституціалізована ознака політичної влади має  рядаспектів функціонування.     З  точки зору парадигми примусу, представленої марксистами  іmenl`pjqhqr`lh, влада має такі ознаки:     1)   виникнення  влади  (зокрема  державної)  ґрунтується  нанасильстві;     2)  влада з допомогою армії, поліції, бюрократії та ідеологіїзабезпечує панування експлуататорських класів над експлуатованими;     3)  у  сучасних  капіталістичних державах  влада  здебільшогозабезпечує панування багатих не з допомогою «репресивного апарату»—  армії,  поліції,  чиновництва,  а  з  допомогою  «ідеологічногоапарату» — церкви, школи, засобів масової інформації;     4)  влада  сучасних капіталістичних держав  використовує,  якправило,  не фізичне, а символічне насильство (прихований примус),суть  якого зводиться до таких його проявів: прийнятне насильство,коли  члени  суспільства  виконують  волю  правлячих  класів,   невідчуваючи  безпосереднього  тиску; оприроднене  насильство,  коливіра  і поведінка, що нав'язуються правлячими колами, сприймаютьсячленами суспільства як природні; приховане насильство, коли  коженчлен  суспільства,  відповідно до свого  соціального  статусу,  неусвідомлюючи цього, сам бере участь у насильстві.     До сказаного слід додати, що влада в сучасному цивілізованомусвіті  використовує, як правило, узаконені засоби  примусу,  тобтовона  впливає  на  громадян, коли вони порушують  існуючі  правовінорми.  Крім  узаконених  засобів примусу,  влада  використовує  йнелегальні:  підкуп, обіцянки, шантаж, штучне створення  перешкод,формування ілюзій, створе