Лісовиробничий комплекс
Лісовиробничий комплекс охоплює лісове господарство, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну і гідролізну промисловість (мал. 82). Продукція одного виробництва є сировиною для іншого. ^Лісозаготівельні підприємства дають деревину для лісопильних заводів. ) Пиломатеріали — вихідна сировина для меблевих фабрик. Відходи лісозаготівлі і деревообробки йдуть у лісохімію. Тому вигідно створювати лісохімічні комбінати, де разом з послідовним обробленням деревини можлива повна переробка відходів.
Лісове господарство. Ліси відіграють ґрунтозахисну, водоохоронну роль, є «легенями» великих міст. Лісові ресурси України дуже обмежені.
Основні масиви лісів зосереджені в Карпатах, на Поліссі, в горах Криму. Поширені такі цінні породи дерев, як бук, дуб, сосна, ясен, ялина, смерека.
Нині лісистість території України становить 14,3 %, а приріст лісистості території — тільки 0,1 % на рік.
У Карпатах і на Поліссі заготовляють понад 90 % всього лісу України. Це становить щорічно близько 14,5 млн кубічних метрів деревини. З інших країн ввозять за цей же час 21—22 млн кубічних метрів лісуі Отже, Україна щорічно споживає приблизно 36 млн кубічних метрів деревини. За межі нашої держави за рік вивозиться 1 млн кубічних метрів деревини бука і дуба.
Головне завдання лісового господарства — поліпшувати екологічну ситуацію і сприяти забезпечуванню держави лісовими ресурсами. Для виконання цього завдання треба проводити широкелісонасадження, зменшувати лісопиляння, раціональніше і повніше використовувати деревину.
Перед Україною в сучасний період досить гостро стоїть проблема -підвищення рівня самозабезпечення лісовими ресурсами. Для забезпечення потреб держави при нинішній заготівлі власної деревини необхідно щороку закуповувати її на 4 млрд доларів. В той же час : і рахунок створення нових заповідників і виникнення територій : радіаційного забруднення державні ресурси деревини можуть скоротитися на 1,6 млн кубічних метрів.
За рахунок власних ресурсів деревини потреби України задовольняються на третину. Водночас відходи деревини використовуються лише на 50—60%. У лісопаркових зонах зрубані дерева роками ниють на землі. Важливо розширювати площі під швидкоростучими цінними породами дерев, проводити заходи щодо підвищення продуктивності насаджень. Особливо перспективним є вирощування :.сів плантаційним способом.
У перспективі потреба в пиломатеріалах значно зменшиться, а в картоні, пресованих виробах, деревних плитах — зросте. Розвиток цих виробництв, що базуються на відходах виробництв комплексу, для України дуже актуальний.
Дана галузь має свої чинники розміщення: лісозаготівля – сировинний чинник; деревообробка – сировинний, споживчий; целюлозно-пеперова – сировинний, водний та енергетичний; лісохімічний.
Підприємства деревообробної промисловості розташовані в усіх областях України. До неї входять лісопильне виробництво, виробництво меблів, деревно-стружкових плит, будівельних матеріалів.
Деревообробна промисловість розміщена в Україні досить рівномірно, хоч у сировинних районах (Карпати і Полісся) концентрація її підприємств вища. В районах лісорозробок і біля них великими центрами деревообробної промисловості є Рахів, Ясиня, Хуст, Ужгород, Перечин, Великий Бичків, Мукачеве (Закарпатська область), Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Костопіль (Рівненська область), Луцьк, Житомир, Чернігів, Шостка (Сумська область).
За межами зон лісорозробок, у значних промислових центрах і транспортних вузлах (Київ, Донецьк, Харків, Одеса. Дніпропетровськ, Запоріжжя, Черкаси, Кременчук, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Каховка, Херсон) на довізній сировині сформувалися деревообробні підприємства. Міста Карпат і Полісся дають основну частину фанери, пиломатеріалів, деревностружкових і деревноволокнистих плит, будівельних деталей з деревини, а також паперу і картону.
Виробництво деревностружкових плит налагоджене на деревообробних комбінатах у Києві і Тересві (Закарпатська область), лісокомбінатах у Сваляві (Закарпатська область) і Надвірній (Івано-Франківська область), домобудівному комбінаті в Костополі.
Деревноволокнисті плити випускають на лісокомбінаті у Вигоді (Івано-Франківська область), деревообробному комбінаті в Оржеві (Рівненська область).
Значна частина підприємств будівельних матеріалів знаходиться в сировинних районах — Брошнів (Івано-Франківська область), Ківерці (Волинська область), Коростень (Житомирська область), Свалява, Костопіль, Чернівці. (Знайдіть ці центри на карті України.)
Підприємства меблевої промисловості орієнтуються в своєму розміщенні переважно на споживача. Тому меблі виробляють здебільшого у великих містах — Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Луганську або поблизу них. Ціла група підприємств з виробництва меблів зосереджена біля Києва (Біличі, Ірпінь, Бровари, Фастів), Харкова (Мерефа. Мерчик, Чугуїв). Багато підприємств меблевої промисловості працює у лісопромислових районах (Івано-Франківськ, Мукачеве, Ужгород, Житомир). Останнім часом з'явились приватні майстерні, що виготовляють і збирають меблі. Кількість меблевих виробництв нині перевищує 500.
Целюлозно-паперова промисловість. Папір в Україні почали виробляти дуже давно, більш як 400 років тому. На початку XX ст. на території України підприємства целюлозно-паперової промисловості орієнтуються в своєму розміщенні
на сировинні, водні ресурси, електроенергію і кваліфіковану робочу силу. Тому і знаходяться переважно в лісопромислових районах — Карпатському і Поліському.
Головним компонентом для одержання целюлози є низькоякісна деревина хвойних і листяних порід дерев, відходи лісопиляння і деревообробки. У спеціальному апараті деревину піддають обробці і вона перетворюється в целюлозу. За новими технологіями целюлозу можна виготовити з очерету і соломи. Целюлозу використовують для виробництва паперу та картону.
Найбільшими підприємствами галузі є целюлозно-картонний завод у Жидачеві Львівської області і картонно-паперовий комбінат в місті Обухові Київської області. На картонно-паперовій фабриці в Понінці Хмельницької області виробляють учнівські зошити.
Великі підприємства целюлозно-паперової промисловості є в Києві (картонно-паперовий комбінат), Рахові (картонна фабрика), Херсоні (целюлозний завод), Ізмаїлі (целюлозно-картонний завод), Корюківці Чернігівської області (фабрика технічних паперів), Малині Житомирської області (паперова фабрика).
Свого паперу в Україні не вистачає. Тому його доводиться купувати в інших країнах, головним чином в Росії. Вихід — будувати целюлозні заводи, які б працювали на соломі.
Дуже важливо збирати макулатуру. Так, якщо 200 чоловік принесуть по 5 кг паперових відходів, то це дасть змогу зекономити 4 м деревини. Крім того, це позитивно позначається на екології довкілля, оскільки під час виробництва паперу й картону з макулатури забруднення атмосфери зменшується на 86 %, води витрачається на 25—44 % менше, кількість твердих відходів знижується майже до 40 %.
Підприємства лісохімічної і гідролізної промисловості переробляють деревину хвойних, листяних порід дерев (береза), тому у своєму розміщенні орієнтуються на лісопромислові райони. Вони виробляють метиловий спирт, каніфоль, камфору, скипидар, оцтову кислоту, деревне вугілля тощо.
В Україні знаходиться 7 центрів лісохімії: Великий Бичків, Перечин, Свалява, Вигода в Івано-Франківській, Славута в Хмельницькій, Коростень у Житомирській, Клевань у Рівненській областях.
Гідролізна промисловість є порівняно новою. На підприємствах цієї галузі методом гідролізу деревини (тирса) і нехарчової сировини (кукурудзяні качани без зерна, солома, костриця, соняшникове лушпиння) виробляють етиловий і метиловий спирти, білкові дріжджі, кристалічний цукор (глюкоза та ін.).
Основними підприємствами галузі є гідролізно-дріжджові заводи в Верхньодніпровську (Дніпропетровська область) та Запоріжжі. Окремі цехи і виробництва є в Одесі, Сімферополі, Білгороді-Дністровському на Закарпатті, Василькові (Київська область), Вознесенську (Миколаївська область), Кіровограді, Слов'янську, Вінниці.
Проблем в даному комплексі багато, але серед них особливо виділяється проблема кількості, якості та асортименту паперу, картону, фанери, деревостружкових плит. Вся ця продукція є базовою для розвитку поліграфії, пакувальних матеріалів, виробництво меблів, будівельних матеріалів тощо. Від кількості продукції залежить життєвий рівень еаселення України, особливо побут.