3.Планування незавершеного виробництва
Під незавершеним виробництвом розуміють продукцію, виробництво якої в підрозділах підприємства ще незавершене,яке знаходиться на різних стадіях виробничого процесу і підлягає подальшій обробці на даному підприємстві.
Незавершене виробництво в натуральному виразі називається заділ. Величина заділу на підприємстві повинна бути мінімальна,тому що його збільшення призводить до потреби додаткових оборотних засобів.
Незавершене виробництво на підприємстві створюється з метою:1)забезпечити безперебійність здійснення виробничого процесу. Для цього потрібно мати залишок незавершеного виробництва на різних стадіях виробничого циклу-на виробничих місцях, при транспортуванні між ними, на час технологічного контролю та на час між операційного пролежування. Такий залишок незавершеного виробництва називається цикловим заділом. 2) забезпечити ліквідацію невідповідностей,продуктивності окремих дільниць в складі цеху. Для цього потрібно мати залишок незавершеного виробництва в обороті між різними дільницями. Такий залишок називається оборотним і його особливістю є періодичне утворення,постачання і відтворення. 3)забезпечення ліквідації наслідків поломки обладнання і устаткування. Такий залишок незавершеного виробництва називається гарантійним або страховим.
Розмір незавершеного виробництва на підприємстві залежить в основному від 2 факторів:тривалості виробничого циклу та кількості виробленої продукції за одиницю часу. Але порядок визначення величини незавершеного виробництва на практиці визначається з урахування методу організації виробництва( потоковий чи не потоковий).
Для характеристики величини незавершеного виробництва на підприємстві використовують коефіцієнт наростання витрат, який характеризує рівень витрат, які здійснює підприємство на весь обсяг незавершеного виробництва. Такий коефіцієнт наростання витрат розраховується як відношення вартості виробленого незавершеного виробництва до повної їх собівартості.
Тема 3: Виробнича потужність підприємства.
1.Поняття про виробничу потужність. Фактори, які визначають виробничу потужність підприємства.
Виробнича потужність підприємства – максимально можливий обсяг продукції, який може виготовити підприємство за одиницю часу(за рік) при відповідній структурі робіт та повному використанні обладнання і виробничих площ.
Здатність підприємств і їх підрозділів виготовити певну кількість продукції безпосередньо залежить від кількості та досконалості засобів праці, якими вони оснащені.
Таким чином,засоби праці і, насамперед, їх активну частину - знаряддя праці, можна вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємства. Але слід пам’ятати, що виробничу потужність мають не самі знаряддя, а відповідні виробничі одиниці, в яких це знаряддя організаційно функціонує.
На величину виробничої потужності впливає велика кількість факторів, які можна поділити на 2 основні групи:
І-ша група-фактори,які забезпечують виконання обсягу робіт:- кількість одиниць обладнання або кількість робочих місць; - величина виробничих площ; - кількість «вузьких місць»; - рівень узгодженості продуктивності між групами машин або групами робочих місць.
ІІ-га група- фактори,які характеризують продуктивність технічного обладнання та робочих місць:- технічний рівень обладнання та машин; - ступінь досконалості технологій,що використовуються; - рівень механізації та автоматизації виробництва; - якість сировини, матеріалів, деталей і конструкцій; - кваліфікація робітників.
Особливістю всіх цих факторів, що для здійснення заходів,пов’язаних з ними потрібні капітальні вкладення. Зауважимо,що виробничу потужність підприємства не можна розглядати як просту енергетичну потужність підприємства, тобто як суму потужностей окремих робочих машин та обладнання. Виробнича потужність значною мірою залежить від рівня пропонування ,який визначається відповідністю структури машин і робочих місць, структури трудомісткості виробів, що виготовляються.
Отже,виробнича потужність підприємства пов’язана з усіма елементами процесу виробництва-засобами,предметами праці і самою працею. При цьому зв'язок між виробничою потужністю і засобами праці виявляється в якісному та кількісному аспектах, а зв'язок виробничої потужності з предметами праці і самою працею лише в якісному аспекті.

2.Розрахунок виробничої потужності підприємства.
Виробнича потужність підприємства є величиною змінною, вона залежить від умов діяльності підприємства і встановлюється лише на певний момент часу.
Основним завданням розрахунку виробничої потужності є визначення потенційної здатності підприємства виготовити певну кількість продукції, а також виявлення і використання резервів, пов’язаних з технічним прогресом та удосконаленням організації виробництва з метою збільшення кількості виробів.
Виробнича потужність підприємства вимірюється в тих самих одиницях, в яких обчислюється продукція, яку виробляє підприємство.
Для розрахунку виробничої потужності користуються наступними вихідними даними: - номенклатура і асортимент продукції; - трудомісткість кожного виду продукції; - наявність, склад та стан технологічного обладнання; - продуктивність кожного виду обладнання; - строки введення та вибуття виробничих площ: - корисний фонд обладнання; - заходи по автоматизації, механізації, модернізації обладнання та технологічного обладнання, впровадження нових технологій та методів наукової організації праці.
До розрахунку виробничої потужності підприємства включають: все обладнання,яке закріплене за провідними виробничими цехами;и обладнання,яке не працює внаслідок поломки, знаходиться в ремонті чи модернізації.
При розрахунку виробничої потужності враховують також обладнання, яке знаходиться в стані монтажу або на складі та призначене для введення в дію в плановий період.
Розрахунок не включає обладнання, яке є на випробовуванні або є дослідним зразком.
Виробнича потужність підприємства розраховується за потужністю провідних цехів; потужність цехів- за потужністю провідних дільниць; потужність дільниць- за потужністю провідного обладнання.
До провідного відносять обладнання ,на якому виконують основні технологічні процеси та операції по виготовленню виробів, тобто основний об’єм робіт за складністю та трудоємністю. Відповідно під провідними розуміють цехи та дільниці, в яких зосереджена найбільша частка виробничого обладнання та які займають найбільшу питому вагу в загальній трудомісткості виготовлення продукції. В окремих випадках до провідного відносять унікальне обладнання,на якому виконуються складні та відповідальні операції,які не можна передати на інше обладнання. В таких випадках не враховується питома вага такого обладнання в його загальній кількості.
Потужність окремої виробничої дільниці розраховується за формулою:
Пд=(n*КФРЧ*Квн)/Тє
n-кількість одиниць однорідного обладнання,шт.. КФРЧ-корисний фонд робочого часу одиниці обладнання. Квн-коефіцієнт виконання норм виробітку. Тє-трудоємність обробки одного виробу.
Потужність дільниці можна визначити за іншою формулою
Пд=n*КФРЧ*Квн*Пн
Пн-нормативна годинна продуктивність одиниці обладнання
Якщо підприємство виготовляє декілька видів продукції, то потужність визначається за формулою:
П=?Ni*Ц1
Ni-максимально можливий випуск певного виду продукції,шт.
Ц1-оптова ціна одиниці продукції,грн.
Для розрахунку виробничої потужності певного підприємства протягом року розраховується середньорічна виробнича потужність.
П= Ппр+(Пввед*tввед-Пвиб*tвиб)/12
Ппр – виробнича потужність на початок періоду
Пввед- величина виробничих потужностей, які вводять в дію протягом планового періоду
Пвиб – потужністі, які вибувають протягом плановог періоду
Tввед-кількість місяців функціонування введених потужностей
Tвиб-кількість місяців,протягом яких потужності не будуть працювати.

3.Використання виробничих потужностей.
Всі фактори,які впливають на використання виробничої потужності можна поділити на 2 групи: 1)до зовнішніх факторів відносять: народо-господарська потреба в продукції; матеріально-технічне забезпечення підприємства; ступінь забезпечення робочою силою.
2)до внутрішніх факторів відносять: структура машин та обладнання підприємства; організація обслуговування виробництва; організація роботи машин та обладнання; організація планування на підприємстві ( планування виробництва, планування технологічного розвитку підприємства , планування завантаження обладнання); організація праці; систему матеріального стимулювання.
До показників використання виробничої потужності відносять:1).коефіцієнт використання потужностей. Розрізняють:1.1.коефіцієнт використання проектної потужності.Характеризує рівень використання введених в дію нових потужностей, тобто ступінь досягнення випуску продукції не нижчим, ніж передбачено проектом. Цей коефіцієнт визначається як відношення планового або фактичного обсягу виробництва продукції до проектної потужності підприємства. 1.2.коефіцієнт використання виробничої потужності характеризує рівень використання діючих виробничих потужностей. Визначається як відношення планового або фактичного обсягу виробництва продукції до середньорічної виробничої потужності підприємства. 2)ступінь прогресивності технологічного проекту. Характеризується питомою вагою впровадження прогресивних технологій.3)ступінь прогресивності обладнання. Характеризується рівнем механізації та автоматизації виробництва. 4)показники використання обладнання:-екстенсивне використання-визначає використання обладнання в часі (найчастіше характеризується коефіцієнтом змінності, а також залежить від тривалості внутрішньо змінного та цілозмінного простоювання обладнання; - інтенсивне використання- характеризує використання обладнання в натуральному обсязі або обсягом виробленої продукції в розрахунку на одиницю обладнання);-інтегральний показник –визначається як добуток коефіцієнта інтенсивного та екстенсивного використання. Часто в якості інтегрального показника використовують показник фондовіддачі. 5)в цехах,де основна робота виконується вручну, тобто низький рівень механізації робіт( найчастіше складаль цехи) використання виробничої потужності визначається на основі використання корисної виробничої площі.
Під час аналізу використання виробничої потужності підприємства обов’язково визначається ступінь використання різних груп обладнання. З цією метою розраховується коефіцієнт завантаження обладнання як відношення трудомісткості певної групи обладнання до пропускної здатності певної групи обладнання за певний період часу.
Кзав=О\Р
О-виробнича програмак певної групи обладнання на плановий період часу.
Р- пропускна здатність цієї ж групи обладнання.
Необхідно пам’ятати, що коефіцієнт завантаження обладнання розраховується в одиницях трудомісткості. В результаті розрахунку можна отримати:1)виробнича програма=пропускна здатність.О=Р Кзав=1.Ідеальний випадок,якого майже ніколи не буває.2)О>P,Кзав>1- «вузьке місце»,тобто виробнича програма не може бути повністю виконана. 3)О<P,Кзав<1-«широке місце»,тобто обладнання недовантажене.
Розрізняють такі основні шляхи ліквідації «вузьких місць»:1)підвищення коефіцієнту змінності роботи обладнанн: 2)зменшення або номенклатури виробів, або кількості виробів, які обробляються на певній групі обладнання;3)зниження трудомісткості обробки одного виробу; 4)підвищення коефіцієнта виконання норм виробітку; 5)підвищення КФРЧ обладнання;6)зниження простоювання обладнання в ремонті.