Тема 16. Регіональні інновації у міжнародних зв’язках
Питання теми:
16.1. Інвестиційний паспорт регіону
16.2. Раціоналізація міжнародних економічних зв'язків
16.1. Інвестиційний паспорт регіону
У країнах з перехідною економікою потрібний значно більший, ніж у стабільних системах (як ринкових, так і адміністративних), обсяг інформації для прийняття рішення про інвестування. Крім загальної інформації про інвестиційні проекти необхідна детальна інформація про підприємства — об'єкти інвестування та про інвестиційний регіон.
Інвестиційний регіон поки що не є загальновизнаним поняттям, але використовується у практиці досліджень, пов'язаних з перед проектним обґрунтуванням інвестицій. Як правило, інвестиційний регіон окреслюється адміністративною одиницею або групою адміністративних одиниць (райони, області, республіки), але може включати в себе частини інших адміністративних одиниць за такими ознаками: розташування на відповідній території підприємств, що пов'язані з економічним комплексом базової території адміністративне (якщо підприємства входять в одне і те саме виробниче об'єднання, холдингову або акціонерну компанію) або єдиним технологічним ланцюжком; єдиний природний комплекс (наприклад, одне родовище корисних копалин, одна сільськогосподарська зона тощо); загальна система постачання; один район збуту; порівняльний рівень економічних і технічних параметрів (наприклад, низька зарплата при досить високій кваліфікації робочої сили, висока технічна оснащеність).
Інвестиційні регіони можуть формуватися виходячи із різних задумів, але завжди з урахуванням цілей, що поставлені інвестором перед дослідником. Інформаційним забезпеченням регулювання регіонального розвитку слугує інвестиційний паспорт. Складання змісту інвестиційного паспорта здійснюється з урахуванням системи інформаційних даних за такою схемою.
1. Загальні відомості про регіон, коротка економіко-географічна довідка. Подаються найзагальніші дані: чисельність населення, площа території, основні населені пункти; відомості про економічну спеціалізацію регіону, рівень розвитку порівняно з іншими регіонами, природний потенціал, геополітичне положення.
2. Адміністративна структура регіону, основні державні органи, адміністративна карта. Як правило, йдеться про базовий регіон.
3. Транспортно-географічне положення і територіальна організація господарства. Економічна карта території.
4. Ґрунти, кліматичні умови та екологічна ситуація. Типи ґрунтів і регіональна спеціалізація сільськогосподарського виробництва. Для екологічно несприятливих регіонів необхідна інформація про заходи щодо покращання ситуації.
5.Політична ситуація, національний склад населення, рівень соціального напруження, основні релігійні конфесії та їх місцеві особливості. Політична ситуація має особливо важливе значення для інвесторів як чинник, що визначає стабільність. У будь-якому разі потрібний детальний опис ситуації, навіть якщо вона оцінюється як несприятлива, оскільки відсутність достовірної інформації викликає сумнів у інвесторів. Національний склад населення також є чинником, що впливає на стабільність. Багатонаціональність сприймається як чинник стабільності (наприклад, у Закарпатській області). Для багатонаціональних регіонів необхідно наводити відомості про національну структуру і міжнаціональні відносини. Те саме стосується і релігійних конфесій. З іншого боку, окремі держави виявляють інтерес до близьких за мовою, культурою і релігією національностей, що компактно проживають в окремих регіонах України.
6.Природні ресурси і сировинна база, карта родовищ корисних копалин. Це один із головних об'єктів інтересу, що його виявляють іноземні інвестори. Тут бажано показати можливості комплексного використання сировини на місці.
7.Населення регіону, трудові ресурси, кваліфікація робочої сили, продуктивність праці, рівень заробітної плати, зайнятість, структура доходів і витрат населення, система підготовки кадрів. Важливим показником не тільки цього розділу, але і всього інвестиційного паспорта є наявність кваліфікованої робочої сили у співвідношенні з оплатою праці. При сприятливій ситуації доцільно подати показник у розгорнутому вигляді (з поділом за галузями і регіонами) і з відповідними коментарями. В іншому випадку слід подати інформацію про можливості оперативної підготовки робітників відповідної кваліфікації (наявність навчальних закладів і наукових організацій, програм підготовки і перепідготовки робітників і спеціалістів).
8.Економіка регіону. Загальна характеристика. Цифрові дані за галузями матеріального виробництва подаються у вигляді таблиць з виділенням інформації по підприємствах і зведених даних по об'єднаннях, адміністративних одиницях, інвестиційних регіонах.
Детальні дані про провідні підприємства, підприємства — потенційні об'єкти інвестування. Подається інформація як по підприємствах у цілому, так і за основними видами продукції (обсяг випуску, ціни, собівартість з поділом за калькуляційними статтями витрат, трудомісткості тощо). Для підприємств, що простоюють, доцільно навести дані за минулі періоди. Доцільно також навести дані про фінансовий стан підприємств.
Дані про зовнішньоторгові операції (основні статті й масштаби експорту та імпорту).
Стан технічної бази галузей і підприємств (оцінка технологій, що застосовуються, оцінка якості та фізичного зносу основних фондів, рівень задоволення потреб підприємств у техніці).
9.Виробнича інфраструктура. Транспорт, зв'язок, енергопостачання, газопостачання з картосхемами відповідних мереж.
10.Соціальна інфраструктура. Показники розвитку, стан комунального господарства міст, основні статті витрат на соціальні потреби.
11.Інвестиційна інфраструктура. Відомості про банки, біржі, страхові компанії.
12.Стан інвестиційного законодавства. Відомості щодо діючих нормативно-законодавчих актів.
13.Зведений фінансовий баланс. Подається фінансовий баланс базової адміністративної одиниці. Баланс може бути доповнений даними по підприємствах із суміжних адміністративних одиниць, що входять до одного адміністративного регіону.
14.Потенціальні інвестиційні проекти. Альтернативні варіанти проектів, попередня оцінка ефективності капітальних вкладень. Оскільки потенційні проекти можуть не мати бізнес-планів і оцінок ефективності за певними методиками, слід скористатися методами перед проектного обґрунтування інвестицій із зазначенням використаних методик і методів.
15.Перспективи розвитку регіону. Загальна характеристика, концепція модернізації економіки, програма соціально-економічного розвитку, оцінка перспектив регіону провідними експертами тощо.
За наявності гнучкого фінансово-кредитного механізму регулювання регіонального розвитку управління реалізацією програми можна вважати забезпеченим. Розробка інвестиційного паспорта регіону ґрунтується на використанні економічних методів управління. Він є єдиним документом, що визначає засади економічного регулювання інвестиційних процесів у єдності виробничого і регіонального рівнів, а також відбиває взаємодію підприємств з регіональним органом управління.
16.2. Раціоналізація міжнародних економічних зв'язків
Серед проблем, пов'язаних з регіональним розвитком, особливого значення набуває проблема розширення повноважень регіонів у сфері світогосподарських зв'язків країни. Орієнтація на входження до світового співтовариства, широку участь у міжнародному поділі праці та господарських відносинах порушує проблему забезпечення ефективного механізму інтеграції.
Загальні економічні перетворення в сфері регіональної політики інвестицій і участі в міжнародному поділі праці мають ґрунтуватися на врахуванні сучасних реалій і пріоритетів. Так, на сьогодні пріоритети відродження «спільного ринку» країн близького зарубіжжя і орієнтація на фінансово-промислові утворення є досить привабливими. «Спільний ринок» може стати функцією скоріше прямих зв'язків і контактів на мікро-рівні, а в макроекономічному балансі цьому сприяє раціональна регіонально-галузева структура господарювання.
Загальновідомо, що об'єктивною основою, на якій сформувався і розвивається сучасний комплекс міжнародних економічних зв'язків, є суспільний поділ праці та його просторова форма — територіальний поділ. Поділом праці зумовлюється і формування структурних ланок, засобів і форм співробітництва кожної окремої країни зі світовим співтовариством. У процесі розвитку світогосподарських зв'язків під впливом поглиблення поділу праці відбуваються глибокі зміни щодо ролі різних ланок (суб'єктів) у економічному співробітництві країни. На нинішньому етапі посилюється роль регіональних одиниць в активізації зовнішньоекономічних зв'язків країн. Особливо яскраво цей процес виявляється в країнах Західної Європи. Вже тепер при вирішенні багатьох господарських питань більшість регіонів країн —членів Європейського Союзу прямо контактують між собою, без залучення національних урядів.
В Україні лише з проголошенням державного суверенітету управління зовнішньоекономічними відносинами стало прерогативою країни. Були розділені функції державного регулювання і безпосереднє здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. головними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в країні визначені підприємства і об'єднання всіх видів, а також організації, які діють на підставі своїх статутних документів, та фізичні особи. Як юридична особа з широкими повноваженнями організації та регулювання світогосподарських зв'язків країни цим Законом визначена і держава в особі її органів (Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк, Держмитком). Що стосується регіонів, то їх владні структури, відповідно до ст. 10 цього ж Закону, діють як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності лише через комерційні організації, які мають статус юридичної особи України. Надані ж місцевим органам Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 26 березня 1992 р. повноваження в сфері зовнішньоекономічних зв'язків зводяться переважно до координації органів управління зовнішньоекономічною діяльністю та видачі експортно-імпортних ліцензій на деякі групи товарів.
Отже, чинне законодавство України, всупереч логіці об'єктивного розвитку і світового досвіду, фактично вкрай обмежує функції регіонів у сфері світогосподарських зв'язків. Зовнішньоекономічні функції, які не під силу нині центральним державним органам, іншим структурним рівням влади, доцільно передати регіонам. Саме вони реально можуть створити сприятливий клімат для розгортання зовнішньоекономічної активності суб'єктів підприємництва країни.
Удосконалення механізму функціонування регіональних зовнішньоекономічних зв'язків передбачає:
повне скасування існуючої системи централізованого встановлення регіонам експортних квот і обмежень у регулюванні експортно-імпортних операцій. Регіональна державна адміністрація спроможна самостійно визначити перелік товарів, які на території регіону підлягають квотуванню, і встановити граничні розміри їх вивезення і ввезення з урахуванням зовнішньоекономічних інтересів держави;
розширення повноважень регіональних структур у застосуванні заохочувальних заходів, а також відповідних санкцій до тих, хто ігнорує інтереси держави, регіону;
надання регіонам повноважень в укладенні зовнішньоекономічних договорів і угод з регіонами інших країн, особливо сусідніх держав.
Отже, стабілізація і подальше пожвавлення зовнішньоекономічних зв'язків регіону неможливі без докорінних змін ролі держави, оздоровлення економіки. На регіональному ж рівні ситуація, що склалася, спонукає до енергійних пошуків дійових господарських форм, спроможних радикально і швидко змінити становище на краще.
Загальновизнано, що найефективнішою організаційною формою залучення іноземних інвестицій, сприяння регіональному розвитку і включенню регіонів до світогосподарських зв'язків є спеціальні (вільні) економічні зони (СВЕЗ) та інші інтеграційні структури. Нині понад 80 країн світу, які мають неоднорідну економічну систему і розташовані на всіх населених континентах, використовують у своїй господарській практиці механізм СВЕЗ. В Україні справа створення і використання СВЕЗ уже започаткована. Створення зон та інших інтеграційних структур — об'єктивна необхідність, що зумовлена глибокою і затяжною економічною кризою. Вона спонукає до пошуків нетрадиційних рішень, які могли б ефективно вплинути на прискорення реформування національної господарської системи не лише на макро- і мікрорівнях, а й у вимірі регіонів. Саме критичний стан економіки України в цілому та її регіонів зокрема, відсутність у розпорядженні держави, регіональних властей достатніх коштів, дійових господарських важелів і механізмів, здатних радикально і швидко змінити ситуацію на краще, змушують державу звертатися за іноземними кредитами, а кожний регіон — шукати можливості отримати статус СВЕЗ. Широке розмаїття потенціалів регіонів України об'єктивно зумовлює різноманітність форм і рівень інтенсивності їх участі у світогосподарських зв'язках.
Список використаної літератури:
1) Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2002. – 254 с.