Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1. Сутність планування. Форми планування.
2. Необхідність проведення планування в умовах ринку.
3. Типи планування.
4. Види (класифікація) планів.
1. Сутність планування. Форми планування
Сутність планування полягає в чіткому визначенні цілей, засобів та послідовності заходів для їх досягнення, а також порівнянні поставлених цілей з можливостями та ресурсами.
Планування – це цілеспрямована діяльність суб’єктів господарювання, що передбачає визначення цілей підприємства на певну перспективу, оптимальних засобів їх реалізації та ресурсного забезпечення.
План – це документ, що у відповідності до обраних цілей містить систему конкретних дій та заходів їх досягнення, послідовність та терміни виконання робіт з виробництва та реалізації продукції (послуг), а також дані про перелік та обсяг необхідних ресурсів.
Узагальнено процес планування відбувається в наступній послідовності:
аналіз попередньої діяльності,
обробка додаткових інформаційних потоків,
визначення завдань на плановий період,
розробка варіантів планових рішень,
оцінка розроблених варіантів та прийняття остаточного планового рішення,
виконання плану,
отримання результату.
Інформація про отримані результати по системі зворотного зв’язку передається до планової структури, звідки весь цикл планування повторюється.
За формою прояву та змістом планування може бути:
Директивним;
Індикативним.
(1) Директивне планування передбачає розробку та виконання планових завдань з використанням адміністративних засобів:
видання розпорядницьких документів щодо виконання плану;
поточний та кінцевий контроль за реалізацією заходів із застосуванням адміністративної відповідальності.
(2) Індикативне планування носить спрямовуючий, рекомендаційний характер і включає обмежену кількість обов’язкових до виконання завдань. Успішна реалізація індикативного планування можлива лише за умови запровадження до об’єктів планування мотиваційних механізмів управління.
2. Необхідність проведення планування в умовах ринку
Необхідність планування в умовах ринку стосується різних аспектів діяльності підприємства.
Розробки виробничої програми. Базується на інформації про попит юридичних і фізичних осіб на продукцію підприємства.
Потреба в ресурсах для забезпечення виконання виробничої програми. Головним аспектом тут є розробка нормативної бази планування, яка б забезпечувала оптимальну кількість ресурсів та їх ефективне використання.
Доходи та витрати. Управління коштами має базуватися на плановому балансі доходів і витрат підприємства.
Собівартість, прибуток, рентабельність. Собівартість продукції в умовах ринку повинна бути не мінімальною, а оптимальною з метою забезпечення максимального прибутку та рентабельності.
Процес планування в ринкових умовах характеризується особливостями:
Необхідність забезпечення при плануванні швидкого просування інформації різними рівнями планово-управлінської структури.
Неможливість визначення точних значень планових завдань на певну дату.
Процес прийняття планових рішень має базуватися на формуванні економічної стратегії підприємства.
Вміле поєднання дослідницького та нормативного планування. Дослідницьке планування дає відповідь на питання «що буде, якщо...?», а нормативне – «що повинно бути для того, щоб...?».
3. Типи (форми) планування.
Планування може відноситися до того чи іншого типу в залежності від часової орієнтації. Виділяють чотири типи планування:
реактивне;
інактивне;
преактивне;
інтерактивне.
Реактивне планування в значній мірі орієнтоване на використання досвіду минулого, старих організаційних форм та традицій, що вже давно склалися на підприємстві.
Інактивне планування орієнтується на нинішній стан підприємства з метою максимального збереження існуючих умов та методів ухвалення рішень.
Підприємство, яке використовує такий тип планування, може ефективно працювати лише в стабільних, сприятливих умовах.
Преактивне планування орієнтоване в основному на майбутнє, на здійснення безперервних змін в різних напрямах діяльності підприємства.
Інтерактивне планування передбачає проектування «ідеального» прообразу майбутнього через забезпечення збалансованої системи планових показників.
4. Види (класифікація) планів
За об’єктами планування розрізняють наступні види планів:
план виробництва (номенклатура, асортимент та кількість продукції, що виготовляється в натуральних та вартісних показниках, виробнича потужність, трудомісткість виробничої програми);
план товарообороту (структура та обсяги реалізації товарів);
план продажу (визначення можливих обсягів продажу, формування портфелю замовлень, освоєння нових видів продукції);
фінансовий план (баланс доходів та витрат, план грошових надходжень);
план з праці та персоналу (продуктивність праці, чисельність персоналу);
план матеріально-технічного забезпечення (потреба в матеріалах, паливі, обладнанні);
план витрат (собівартість, калькуляція, кошторис);
план інвестицій (обсяги та джерела інвестиційних коштів за напрямами інвестицій, зведений план інвестицій).
В залежності від тривалості планового періоду плани поділяються на:
довгострокові (перспективні) – на період більше 5 років;
середньострокові – на період від 1 до 5 років;
короткострокові (поточні) –. на рік, квартал, місяць, тиждень, добу.
За змістом планових рішень плани поділяють:
стратегічні;
тактичні;
оперативно-календарні;
бізнес-плани.
Стратегічний план визначає основні напрями розвитку підприємства на довготривалу перспективу. У рамках стратегічного планування приймають рішення стосовно розширення бізнесової діяльності, розробки та впровадження заходів для задоволення ринкового попиту, ринків збуту, партнерських взаємовідносин.
Тактичний план – дозволяє реалізувати основні напрямки стратегічного плану, виявити додаткові резерви, які сприятимуть збільшенню обсягів виробництва, зниженню витрат, підвищенню якості продукції, росту продуктивності праці тощо.
Оперативно-календарний план деталізує показники тактичного плану для організації планомірної та ритмічної роботи всього підприємства та його структурних підрозділів протягом короткого проміжку часу (день, тиждень, місяць).
Бізнес-план необхідний для визначення суті, напрямків та способів реалізації підприємницької ідеї.
При ринковій системі господарювання він виконує дві важливі функції:
зовнішню (ознайомлення зацікавлених осіб із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї);
внутрішню (конкретизація заходів та засобів для реалізації підприємницького проекту).