Тема 11. Створення ефективної системи зайнятості населення.
1. Ринок праці: суть, національні особливості, тенденції розвитку.
2. Механізм регулювання зайнятості.
3. Права та обов’язки Державної служби зайнятості.
1. Ринок праці: суть, національні особливості, тенденції розвитку.
Ринком праці називається система відносин між роботодавцем і працездатним населенням з укладання трудових договорів (контрактів) щодо кількості, умов та оплати праці; між населенням і органами державного управління з забезпечення права здійснювати будь-яку економічну діяльність, захисту від дискримінації в сфері праці, допомоги і компенсацій при безробітті.
Становлення національного ринку праці в Україні пов'язують з ухваленням Закону "Про зайнятість населення" (1991 р.). З цього часу держава відмовилася від права на працевлаштування, почала здійснювати перехід від політики повної зайнятості населення до політики ефективної зайнятості, взявши на себе певні обов'язки щодо матеріальної та соціальної підтримки безробітних. Для цього нею створені спеціальні служби інфраструктури ринку праці — Державна служба зайнятості та Державний фонд сприяння зайнятості населення.
Становлення вітчизняного ринку праці відбувалося в умовах різкого дисбалансу між попитом на працю та її пропозицією. За офіційними даними, впродовж 90-х рр. XX ст. кількість вільних робочих місць зменшилася більше, ніж у 5,5 раза. Зменшення попиту на працю відбулося передусім за рахунок значного падіння реального ВВП, структурної перебудови економіки.
Пропозиція робочої сили в Україні є більшою, ніж попит, що зумовлює наявність безробіття і необхідність дієвих механізмів його зменшення та стабілізації.
Формування національного ринку праці відбувається під впливом міграційних процесів, що мають внутрішню і зовнішню спрямованість. У 90-х рр. міграційний рух населення мав чітку тенденцію, що знайшло відображення у зменшенні загальної чисельності населення країни.
Масова міграція з України спричинена такими обставинами: зростанням безробіття, великою різницею в рівні оплати праці в Україні та західних країнах, відсутністю перспектив професійного зростання, економічною нестабільністю, невизначеністю шляхів поліпшення рівня життя, відсутністю безпеки громадян тощо.
У багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою головні функції регулювання ринку праці здійснюють профспілки. У країнах, які перебувають в стадії формування ринкових відносин застосовують державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці.
2. Механізм регулювання зайнятості.
Зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі у вигляді заробітної платні, утримання, додаткових виплат і допомог.
Зайнятість населення, яке проживає на території України, забезпечує держава, здійснюючи політику створення нових робочих місць, розвитку підприємництва, добровільного вибору виду діяльності.
Безробітними визнаються громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу), зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу та здатні приступити до праці.
Основні принципи державної політики України щодо регулювання зайнятості населення:
- забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;
- координація діяльності у сфері зайнятості на основі державних і регіональних програм зайнятості;
- співробітництво професійних спілок, асоціацій підприємств, установ, організацій у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення.
Механізм регулювання зайнятості населення включає такі складові:
розробку загальнодержавної та регіональних програм зайнятості;
організацію і забезпечення функціонування державної служби зайнятості;
створення мережі центрів служб зайнятості для реєстрації безробітних і фінансової допомоги їм, допомоги в працевлаштуванні, консультацій, сприяння вирішенню кадрових проблем на підприємствах
участь підприємств, установ і організацій у реалізації державної політики зайнятості;
функціонування Державного фонду сприяння зайнятості населення;
професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовки незайнятих громадян;
надання компенсацій громадянам., що втратили роботу або проходять перекваліфікацію.

3. Права та обов’язки Державної служби зайнятості.
При розв'язанні багатьох проблем зайнятості та безробіття важливі функції покладаються на Державну службу зайнятості. Її діяльність здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України та місцевих адміністрацій. Вона фінансується з Державного фонду сприяння зайнятості і звільняється від сплати податків, митних та інших зборів, що вносяться до бюджету.
Основне завдання центру зайнятості – допомогти населенню в пошуках роботи, а роботодавцю – в пошуках потрібного співробітника.
Державна служба зайнятості складається з:
Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України;
центру зайнятості АРК;
обласних, районних, міських центрів зайнятості;
центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення;
інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Обов’язки Державної служби зайнятості:
аналізує та прогнозує попит і пропозицію на робочу силу;
інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці;
консультує громадян, власників підприємств, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою;
здійснює облік вільних робочих місць і громадян, які звергаються з питань працевлаштування;
надає допомогу громадянам у доборі відповідної роботи, а власникам – у доборі необхідних працівників;
організовує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості та в інших установах;
реєструє безробітних і надає їм допомогу, в тому числі грошову;
бере участь у підготовці програм зайнятості та заходів щодо соціального захисту різних груп населення від безробіття.
Державна служба зайнятості має право:
- одержувати від підприємств незалежно від форм власності дані про наявність вакантних робочих місць;
- розробляти і вносити на розгляд місцевих органів влади пропозиції про встановлення для підприємств незалежно від форм власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
- направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;
- надавати громадянам допомогу по безробіттю тощо.