Історична довідка/
20 січня 2011 року виповнюється 350 років з дня заснуваннаціонального університету імені Івана Франка.
Історія створення Львівського уння Львівського

іверситету сягає витоками ХVІІ ст.
У ХVІ – ХVІІ ст. центрами культурного життя на українських землях були церковні братства,. Найдавнішим в Україні було Успенське ставропігійське братство у Львові, ,З 1586 р. у Львові діяла братська школа, яка була середнім навчальним закладом. Тут вивчались церковнослов’янська, грецька, латинська і польська мови, математика, граматика, риторика, астрономія, філософія та інші дисципліни,
До середини ХVІІ ст. в Україні не було жодного вищого навчального закладу. Шляхетська Польща чинила опір створенню тут вищої школи, ,
Згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658 р.) між Україною та Річчю Посполитою польський уряд обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи-академії: одну в Києві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце. ,
Університет складався з двох відділів (факультетів) – філософського і богословського (теологічного). Роль середнього навчального закладу при Львівському університеті відігравала колегія, яка була підготовчим етапом для бажаючих продовжувати навчання.
Історичні джерела засвідчують, що у 1667 р. на філософському і теологічному відділах навчалось близько 500 студентів, а навчальний процес забезпечували вісім викладачів. У середині ХVІІІ ст. кількість студентів збільшилося до 700 осіб, викладачів – до 15-17. Поляки становили 75% студентів, решту були українці та представники інших етнічних груп.
,
У середині і другій половині ХVІІІ ст. у зв’язку з розвитком наукових знань, зокрема природничих наук, сталися зміни у навчальному процесі університету. У 1744 р. було відкрито кафедру математики, яку очолив Ф.Гродзіцький – автор підручника з архітектури і математики, створено математично-фізичний кабінет, відкрито університетську астрономічну обсерваторію. Почали викладати польську, французьку, німецьку мови, географію та історію, як окремі предмети. Тут працювали відомі вчені: історик К.Несєцький, математики Ф.Гродзіцький і Т.Секержинський, письменник Г.Пірамович, громадський діяч, поет, письменник і філософ І.Красіцький. Випускниками, Я.Богомоловський та багато інших.
Після розпуску у 1773 р. ордену єзуїтів було закрито і Львівський університет. Однак незабаром ряд підрозділів єзуїтської академії стали підвалинами Йосифінського університету у Львові.
У 1772 р. Галичина увійшла до складу Австрійської імперії. З метою централізації і германізації багато національної держави уряд імператора Йосифа ІІ велику увагу приділяв освіті, в тому числі вищій. У Львові передбачалось створити університет. Заміщення викладацьких посад на кафедрах мало відбуватися шляхом конкурсу, з допущенням кандидатів без урахування віровизнань та національної належності.
Університетові було передано приміщення колишнього ордену тринітаріїв при Краківській вулиці. Урядовим рішенням від 17 червня 1784 р. визначено персональний склад викладачів та бюджет університету. У жовтні цього ж року видано диплом та інструкцію для університетської адміністрації. У дипломі вказувалося, що Львівський університет створюється у складі чотирьох факультетів: філософського, юридичного, медичного і теологічного. Урочисте відкриття університету відбулось 16 листопада 1784 р.
У період між 1805 і 1817 роками у Львові на базі університету діяв ліцей. Це було пов’язано з реформою вищої освіти в Австрійській державі. Аналіз свідчить, що більшість дисциплін і надалі викладали в університетському обсязі, функціонували ті ж факультети.
Вищим органом управління університетом був сенат (консисторія). До його складу входили ректор, декани та сеньйори (найстарші за віком і стажем професори). Сенат вирішував найважливіші питання, які стосувались загального керівництва університетом. Всі інші справи вирішували декани, що одночасно були директорами факультетів. Слід зазначити, що університет мав певну автономію.
Підготовкою до вступу в університет займалася гімназія, створена у 1784 р. Навчання у ній німецькою і латинською мовами тривало 5 років. Усі студенти університету перші три роки навчалися за програмою філософського факультету, який був загальноосвітнім, підготовчим. Після закінчення філософського факультету студенти або продовжували навчатись на ньому з метою поглиблення своїх знань у галузі окремих наук, або переходили на один з вищих факультетів – юридичний, медичний чи теологічний, навчання на яких тривало чотири роки. Навчальний процес відбувався латинською, польською та німецькою мовами. В 1825 р. було відкрито кафедру польської мови і літератури.
У 1787 р. при теологічному факультеті функціонував studium Ruthenum – українські («руські») курси з дворічним навчанням українською мовою. Вони діяли до 1806 р. Зі Львівським університетом перших десятиліть ХІХ ст. пов»язані імена видатних діячів українського національного відродження: Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького, Юрія Венеліна (Гуци).
Фізичну науку в другій половині ХУІІІ – першій половині ХІХ ст. у Львівському університеті репрезентували професори Франц Гюсман, Ігнацій Юзех Мартинович, Антон Гільтенбранд, Іван Земанчик, Антон Глоіснер, Август Кунцек та Олександр Завадський, але лише деякі з них мали науковий доробок на ниві фізичної науки. Зокрема, проф. І.Ю.Мартинович (1755–1795) написав двотомний підручник з експериментальної фізики. Відомий вчений 80-х років ХVІІІ ст. Ф.Гюсман (1741–1806) видав у Відні двотомний опис віку землі з точки зору фізики. Виходець із Закарпаття Іван Земанчик багато зробив для збільшення кількості обладнання фізичного кабінету. Проф. А.Кунцек (1795–1865) , що цікавився, крім фізики, ще й астрономією, викладав математику і класичну філологію, написав сім наукових праць і підручників (наприклад, «Вчення про світло», «Популярна астрономія», «Популярний виклад з метеорології» та ін.).
Першим професором хімії і ботаніки у Львівському університеті був Бурхардт Зацберт Шіверек (1742–1807). Основні заслуги Б.Шіверека – дослідження мінеральних вод Передкарпаття та заснування ботанічного саду.
Одним з перших фахових математиків в університеті був Франц Кродеш (1761–1831), який написав підручник з математики. Посібник «Елементи чистої механіки» приніс славу видатному австрійському математику Леопольду Шульцу фон Страшніцькому (1803-1852), що викладав в університеті у 1834–1838 рр. «Натуральну історію», тобто природознавство викладав в університеті проф. Бальтазар Гаке (1740–1815). Він став піонером в галузі геологічної науки в Галичині.
У сфері філософії в зазначений період на найбільшу увагу заслуговує Петро Лодій (1764–1829). Його перу належать підручники «Метафізика» та «Логічні настанови». Низку праць з філософії написав також чех Ігнац Ян Гануш (1812–1869). Першим професор історії в університеті став Людвік Едвард Ценмарк (1753–1814). Він був також спеціалістом у галузі допоміжних історичних дисциплін і видав з цієї проблематики посібник. Першим професором допоміжних історичних дисциплін став Готфрід Уліх (1743–1794), який заснував у Львові читальню, написав підручник з дипломатії і нумізматики, був автором цілої низки праць з історії. Дуже популярним серед студентської молоді був професор загальної історії та історії Австрії Йосиф Маус (1778–1856).
Класичну філологію у відновленому в 1784 р. університеті викладав Віктор Вацлав Ган (1763–1816), який крім проблем мовознавства цікавився і проблемами естетики, видав двотомну збірку власних віршів, написав кілька робіт з історії літератури. Серед мовознавців на увагу заслуговують також професори Ігнат Поллак (1785–1825) та проф. Леопольд Умляух (1757 – дата смерті невідома).
20–30-х роках ХІХ ст. пожвавилися дослідження в галузі краєзнавства та гуманітарних наук. Вихованець університету І.Могильницький підготував першу в Галичині граматику української мови, видану у 1829 р. Її передмова «Відомість о руськім язиці» містила стислий огляд історії України, визначала українську мову як самостійну серед східнослов’янських мов. Професор Львівського університету І.Лаврівський уклав шеститомний українсько-польсько-німецький словник, переклав польською мовою «Повість временних літ». Значний внесок у вивчення історії рідного краю зробив проф. М.Гриневецький. Він збирав першодруки та інші пам’ятки старовини.
Юридична наука того часу у Львівському університеті опиралась на так звану історичну школу права. Видатним спеціалістом у галузі цивільного права був проф. Йосиф Вінівартер, який у Львові працював з 1806 по 1827 рік і видав кілька наукових праць.
Значний вплив на розвиток Львівського університету мали події польського національно-визвольного повстання 1830–1831 рр. та особливо революції 1848 р., активну участь у яких брала студентська молодь. Під час листопадового повстання 1848 р. згорів університетський будинок, знищена його цінна наукова бібліотека, яка вже тоді нараховувала понад 51 тис. томів. Згоріли цінні рукописи. Повністю вийшло з ладу університетське обладнання, через що тривалий час не можна було розпочати заняття.
Упродовж другої половини ХІХ ст. відбувалося розширення університетських приміщень. З 1851 р. університет містився у будинку на вул. Миколая (нині вул. Грушевського). У 1891 р. за проектом архітектора Ю.Браунсойна на вул. Длугоша (нині вул. Св. Кирила і Мефодія) було зведено окремий корпус для хімічного, геолого-мінералогічного і фармакологічного інститутів. У 1894 р. завершилось будівництво корпусу для новоутвореного медичного факультету (вул. Пекарська), а у 1897 р. –корпусу для фізичного інституту. У 1905 р. було споруджено приміщення для університетської бібліотеки.
Вищим керівним органом університету того часу був академічний сенат у складі ректора, проректора, деканів, представників факультетів, секретаря. У компетенції сенату були такі питання університетського життя, як навчальний процес, наукова робота, присудження вчених ступенів, адміністративні справи.
Майже до кінця ХІХ ст. в університеті діяло три факультети: юридичний, філософський і теологічний. Юридичний факультет був провідним в університеті, як за кількістю студентів та викладачів, так і за державними пріоритетами. У листопаді 1891 р., після тривалих зволікань, австрійський імператор Франц Йосиф І видав розпорядження про відкриття медичного факультету, що й відбулося урочисто 9 вересня 1894 р.
Кожен із чотирьох факультетів керувався колегіальним органом – радою професорів факультету, або колегією, до якої входили декан, продекан, всі професори і два виборні представники від доцентів.
Кафедр у сучасному розумінні цього слова, не було, поняття кафедра пов’язувалося з особою професора, що читав певний курс лекцій. Проте в університеті діяли наукові заклади, або інакше інститути, які приблизно відповідають сучасному поняттю про кафедру чи кабінет. В інститутах відбувалися практичні та семінарські заняття, вони мали постійні приміщення, обладнання, бібліотеки та обслуговуючий персонал. У вересні 1894 р. було утворено університетський архів, йому передано всі справи і книги, видані до 1848 р.
Педагогічний персонал Львівського університету складався з професорів, приват-доцентів, асистентів і лекторів. Право викладання в університеті, або доцентуру (venia docendi) можна було отримати лише після здобуття звання доктора, проходження габілітації та затвердження Міністерством освіти у Відні. Кількісний склад викладачів університету постійно збільшувався. Якщо в 1850/51 навч. році було всього 27 викладачів, то вже у 1913/14 навч. році – 169. Студентство Львівського університету теж поділялось на певні категорії: звичайні студенти (ординарні), надзвичайні студенти (екстраординарні) та вільні слухачі. Як звичайно, вільнослухачами були жінки, які відвідували лекції за домовленістю з викладачами. У 1851 р. в університеті навчалось 699 студентів (з них на юридичному факультеті 302 особи, філософському – 89, теологічному – 308), у 1890/91 навч. році їх було вже 1255 (відповідно по факультетах: 683, 189, 358 осіб), у 1900/01 – 2060 студентів (юридичний факультет – 1284 особи, філософський факультет –309, медичний факультет – 127 і теологічний факультет – 340), а в 1913/14 навч. році – аж 5871 студент (відповідно: 3493, 1229, 971 і 358 осіб).
Протягом другої половини ХІХ ст. тривала боротьба за право відвідування університетських студій жінками. У 1897 р. жінкам було дозволено навчатися на філософському факультеті, а в 1900 р. – на медичному факультеті та відділі фармацевтики. Жінки неодноразово вимагали дозволити їм навчатися на юридичному факультеті, але уряд не йшов їм назустріч.
Навчання в університеті для переважної частини студентів було платним. Зовсім не платили за навчання студенти теологічного факультету. На світських факультетах такими пільгами користувалася лише частина студентів (студенти, які подавали свідоцтво про бідність і успішно складали семестрові колоквіуми). Крім плати за навчання, студенти сплачували таксу за імматрикуляцію (урочисте прийняття в студенти), платили за іспити, колоквіуми, семінарські заняття, за право користування бібліотекою тощо.
Були і студентські стипендії. Стипендійний фонд складався в основному з пожертвувань приватних осіб. Найбільш відомими були стипендійні фонди імені Кароля Людвіка, Ю.Словацького, Цалевича, Гаєцького та ін. Студенти мали гуртожитки, проте кількість місць у них була обмеженою.
На юридичному, філософському і теологічному факультетах навчання тривало чотири роки, на медичному – п’ять, на фармацевтичному відділі медичного факультету – два або три роки. Навчальний рік поділявся на два семестри: зимовий (з 1 жовтня до 20 чисел березня) та літній (кінець квітня – кінець липня). Студенти мали право вибору навчальних дисциплін. До 70-х років ХІХ ст. навчання на всіх факультетах відбувалось в основному німецькою мовою, на теологічному – латинською; кілька дисциплін читали українською та польською мовами. 27 квітня 1869 року польська мова спеціальним розпорядженням імператора була визнана як офіційна в цілому краю – поступово відбувалася полонізація Львівського університету. У 1870 р. польською мовою викладали 13 предметів, німецькою – 46, латинською – 13 і українською – 7. 4 липня 1871 р. імператор Франц Йосиф І видав розпорядження про скасування обмежень на читання лекцій польською і українською мовами на юридичному і філософському факультетах. Уже в 1906 р. польською мовою читали 185 предметів, німецькою – 5, латинською – 14 і українською – 19.
У 70-х роках ХІХ ст. на філософському факультеті Львівського університету навчався Іван Франко – всесвітньовідомий український мислитель, письменник, вчений, перекладач, політичний та громадський діяч, один з геніїв України, що увійшов в історію культури як «титан праці».
Студентські роки у нашому навчальному закладі у другій половині ХІХ–на початку ХХ ст. провели такі в майбутньому відомі вчені, письменники, громадські діячі, як М.Павлик, О.Терлецький, В.Навроцький, О.Маковей, Ю.Пузина та ін.
Наукове життя Львівського університету другої половини ХІХ– початку ХХ ст. зазнало чималих змін. Запроваджувалось викладання нових дисциплін, створювались нові кабінети, лабораторії тощо. Викладачі університету написали підручники та навчальні посібники, виконували цінні наукові дослідження, переважно з природознавства.
У галузі фізичних наук можна назвати професорів Віктора П’єрра (Піерре), Войцеха Урбанського, Алоізія Гандля, Томаша Станецького, Ігнація Закшевського, Мар’яна Смолуховського та ін. Зокрема, проф. В. П’єрр упорядкував і збагатив матеріальну базу фізичного кабінету, (був знищений у 1848 р.) В.Урбанський опублікував двотомний підручник «Наукова фізика». У 1879 р. професор експериментальної фізики Т.Станецький (1826–1891) – автор багатьох підручників фізико-математичного профілю для гімназій. З 1899 р. в університеті працював фізик зі світовою славою М.Смолуховський (1872-1917). Основними його працями львівського періоду є «Середній рух газових молекул і його зв’язок з теорією дифузії», «До кінетичної теорії броунівського молекулярного руху і суспензії».
Представниками математичної науки у Львівському університеті були професори Ігнацій Лемох, Вавжинець Жмурко, Юзеф Пузина, Вацлав Сєрпінський, Зигмунт Янішевський. З праць цих професорів науковий інтерес становили підручники практичної геодезії з основами маркшейдерства І.Лемоха, «Виклад математики» В.Жмурка, двотомна «Теорія аналітичних функцій» Ю.Пузини та ін.
Першу кафедру хімії було відкрито у Львівському університеті у 1801 р. Відомими хіміками цього періоду були професори Броніслав Радзішевський (1838–1914), проф. Станіслав Опольський (1886–1919) – автор цінного підручника з органічної хімії, Броніслав Ляхович – завідувач кафедри неорганічної хімії з моменту її заснування у 1894 р. до 1903 р., Станіслав Толочко.
Геологічні науки були введені у перелік обов’язкових предметів на філософському факультеті у 1851 р. В 1852 р. було відкрито мінералогічний музей, у 1864 р. засновано кафедру мінералогії. Її очолював до 1868 р. засновник сучасної петрографії, автор «Підручника петрографії» Фердинанд Ціркель (1838–1912).
На початку 80-х років ХІХ ст. в університеті було створено кафедру географії, яку очолив проф. Антоній Реман (1840–1917), відомий працями з фізичної географії Карпат. Значний вклад у розвиток географічних наук зробили Євгеніуш Ромер (1871–1954), український географ С.Л.Рудницький (1877–1937).
Першим докторантом Антонія Ремана був українець Григорій Величко (захистив докторську дисертацію у 1889 р.)
У 1852 р. на базі кафедри натуральної історії було створено дві кафедри – зоології та ботаніки. Розвиток зоології в університеті пов’язаний головним чином з іменами видатного вченого Бенедикта Дибовського (1833–1930) – автора понад 350 наукових праць, проф. Юзефа Нусбаум-Гіляровича (1859–1917) – засновника польської школи еволюціоністів.
Значного розвитку досягла львівська історична наука. Засновником львівської історичної школи був Ксаверій Ліске (1838–1891). Помітне місце серед істориків львівської школи посідавТадеуш Войцеховський (1833–1919), історик права Освальд Бальцер (1858–1933), Броніслав Дембінський (1858–1939), Людвіг Фінкель (1858–1930) – автор тритомної «Бібліографії польської історії» та «Історії Львівського університету». Новоствореною кафедрою загальної історії і історії країн Східної Європи з 1894 по 1914 рр. завідував М.Грушевський (1866–1934) – один з найвидатніших істориків України, автор 10-томної «Історії України-Руси», сотень праць з історії, історії літератури, історіографії, джерелознавства, творець української історичної школи.
Юридична наука в другій половині ХІХ ст. перейшла від вузького практицизму до поглибленого вивчення історико-правових і філософських дисциплін. З 1862 р. починають працювати такі дві кафедри з українською мовою викладання: цивільного права, кримінального права і процесу. Славу Львівському університету принесли вчені-юристи Тадеуш Пілят, Ернст Тіль, Олександр Огоновський, Маврикій Алергант, Олександр Долівський, Марцелій Хлямтач, Станіслав Шаховський, Пшемислав Домбковський, Юліан Макаревич, Станіслав Дністрянський та ін.
Українську філологію викладають в університеті з 1848 р., коли кафедру «Руської філології» очолив Яків Головацький (1814–1888), автор праць «Граматика руського языка» та «Народные песни Галицкой и Угорской Руси». У 1849 р. Я.Головацького було призначено ректором університету. Продовжили справу Я.Головацького Омелян Огоновський, найбільшим досягненням якого була шеститомна «Історія літератури руської», О.М.Колесса, Кирило Студинський, Іларіон Свєнціцький.
Історія полоністики в університеті пов’язана з іменами професорів Антонія Малецького (1821–1913), Романа Пілята (1846–1906), Вільгельма Брухнальського (1859–1938), Костянтина Войцеховського (1872–1924), Броніслава Губриновича (1870–1933), Ю.Калленбаха, Ю.Кляйнера, В.Гана та ін.
Великі традиції мала у Львівському університеті класична філологія. На цій кафедрі до 1918 р. працювали такі видатні вчені зі світовим ім’ям, як Людвік Цвіклінський (1852–1942), Броніслав Кручкевич (1849–1919) та Станіслав Вітковський (1866–1950). Завдяки їм Львів став визначним видавничим центром у галузі класичної філології. Лекції з романської філології почали читати з 1918 р.
Після розпаду Австро-Угорської імперії Галичина була захоплена Польщею. Міністерство віровизнань і освіти Польщі вже 18 листопада 1918 р. спеціальним розпорядженням оголосило, що бере Львівський університет під свою опіку, і присвоїло йому ім’я польського короля Яна Казимира. Мовою викладання у навчальному закладі стала тільки польська, лише на теологічному факультеті окремі дисципліни читалися латинською мовою. Кафедри з українською мовою викладання були закриті. Протягом двох-трьох років було звільнено з роботи всіх професорів і доцентів української національності, українській молоді було обмежено доступ до навчання в університеті.
Керівництво університетом відбувалося на основі Статуту університету (Статути 1924, 1929 і 1934). Керівним органом залишився академічний сенат на чолі з ректором. До 1924 р. університет складався з чотирьох факультетів. Розпорядженням Міністерства від 31 жовтня 1924 р. філософський факультет було поділено на два окремі факультети: гуманітарний і математично-природничий. На початку 20-х років ХХ ст. в університеті було 55 кафедр, 19 відділень, 6 клінік, 2 поліклініки, факультетська бібліотека, наукова бібліотека з університетським архівом, ботанічний сад.
Водночас в університеті не було жодної кафедри з українською мовою викладання, жодного професора української національності. Лише в 1933 р. право викладання отримав доцент І. Свєнціцький. У 1928/29 навч. році було відкрито кафедру «Руської філології», якою керував професор Я. Янів.
За кількістю студентів Львівський університет був одним з найбільших у Польщі. З 1919/20 до 1937/38 навч. року їхня кількість збільшилася з 2647 до 5026 осіб. Було запроваджено принцип «numerus clausus», згідно з яким українці мали обмеження при вступі в університет (не більше 15 % від кількості абітурієнтів; поляки у цьому випадку мали не менше 50 %). Навчальний рік розпочинався 1 жовтня і закінчувався 30 червня, він поділявся на 3 частини, або триместри.
23 квітня 1923 р. Львівському університету було передано будинок колишнього Галицького сейму, який став головним корпусом університету.
У 20-30 роках ХХ ст. у Львівському університеті значних успіхів досягла математика. Тут викладали такі вчені-математики, як Вацлав Серпінський, Гуго Штейнгауз, Станіслав Рузевич, з 1920 р. – Євстахій Жилінський, з 1922 р. – Стефан Банах, з 1927 р. читали лекції Владислав Ніклібор і Юлій Шаудер, з 1929 р. – Стефан Качмаж, з 1934 р. – Владислав Орліч, з 1936 р. – Герман Аусрбах і Станіслав Мазур. Ці математики створили міцний науковий колектив, відомий як «львівська математична школа». ЇЇ керівником вважається Стефан Банах (1892–1945), автор праці «Теорія лінійних операцій полів».
Фізичну науку у визначений період репрезентували професори Роман Негруш, Станіслав Лорія, Леопольд Інфельд, Войцех Рубінович та ін. У галузі астрономії працював з 1932 р. професор Є.Рибка, який очолював астрономічну обсерваторію. На ниві хімічної науки відзначались Станіслав Толочко, Володимир Ішебятовський, Віктор Кеемуля. Останній очолив створену у 1937 р. кафедру фізичної хімії.
Дальшого розвитку набула в університеті геологічна наука. У 1921 р. проф. З.Вейберг створив і очолив кафедру кристалографії, згодом цією кафедрою керував Людвік Хробак. У 1924 р. була створена кафедра мінералогії і петрографії, яку очолив проф. Ю.Токарський.
Географічна наука розвивалась під керівництвом відомого вченого Є.Ромера. В галузі економічної географії працював А.Ціргофер.
Дослідження з біології очолював проф. Я.Гіршль (1883–1951). Крім нього, в інституті зоології працювали Б.Фулінський (1881–1942), Г.Полюшинський, Я.Сембрат, Я.Кунце, Я.Носкевич, С.Пілявський, Л.Монне, Я.Романишин.
У 1926 р. кафедра порівняльної анатомії була перетворена в інститут, яким завідував проф. К.Квітнєвський (1873–1942).
З 1918 по 1924 рр. на кафедрі ботаніки працювали флорист І.Вільчинський і ботанік-географ та палеоботанік М.Когвара. З 1924 р. кафедру очолив С.Кульчинський. Напрямок наукової роботи в цей час, був головним чином флористичний (С.Кульчинський, С.Тольпа, М.Костинюк, Г.Козій). Досить відомим був професор фізіології рослин С.Кшеменєвський.
У міжвоєнний період були відкриті нові кафедри на медичному факультеті: кафедра біології (1920 р.), технології ліків (1932 р.), фармацевтичної хімії (1932 р.), охорони здоров’я та історії медицини (1930 р.), мікробіології (1936 р.).
Світове визнання здобули праці І.Бадіяна (1930–1937) у галузі цитології бактерій. Відомим дерматологом був І.Ленартович. У 1936 р. Н.Гонсьоровський організував і очолив кафедру мікробіології. Найславетнішим медичним мікробіологом був проф. Г.Вайгль (1883–1957). З 1922 р. кафедра біохімії працювала під керівництвом Я.Парнаса.
Далеко за межами Польщі була відома славетна львівсько-варшавська філософська школа, зачинателем якої був Казимир Твардовський (1866–1938). При Львівському університеті діяло Польське філософське товариство, яке розгорнуло широку видавничу діяльність. До львівсько-варшавської філософської школи належали вчені Я.Лукасевич, А.Тарський, І.Домбська, С.Лущевська, Г.Мельберг, Л.Хвістек, М.Боровський, Р.Інгарден, Л.Блаустейн та ін.
Історична наука була представлена іменами видатних учених Констянтина Хілінського (1880–1938), Яна Птасьніка (1876–1930), Еміля Модельського (1881–1966), Францішка Буяка (1875–1953), та багатьох інших.
У галузі історії права працювали професори О.Бальцер, П.Домбковський, доцент К.Кораній, у галузі цивільного права і процесу – проф. М.Аллерганд, К.Стефко, Е.Тілль, А.Долінський, у галузі кримінального права – Ю.Маркевич, в галузі міжнародного публічного права – проф. П.Ерліх.
Однією з провідних галузей була полоністика. Тут продовжували працювати Е.Кухарський та К.Колабушевський. Історія полоністики мовознавчого напрямку у цей період пов’язана з іменами Каліни, Кринського, Нітша, Улашина, Гартнера та частково Р.Пілята та В.Брухнальського. До найбільш цінних праць цього періоду можна віднести книгу Г.Гартнера (1892-1935) «Граматика сучасної польської мови».
Українську філологію в університеті представляв проф. Я.Янів, класичну філологію – проф. С.Вітковський та Р.Ганшинець (1888–1958), германістику – З.Черний.
У 1925–1935 рр. в університеті функціонували кафедри арабської, староєврейсько-арамейської, турецької, монгольської, індійської, іранської філології та історії Сходу. Відомими орієнталістами та мовознавцями були проф. М.Шарр, проф. З.Смогоршевський, проф. В.Котвіч, проф. Г.Блатт, А.Таваронський та Ю. Курилович.
За статтями таємного протоколу до угоди СРСР з Німеччиною від 23 серпня 1939 р. Західна Україна потрапила в зону впливу Радянського Союзу. 22 вересня у Львів увійшли радянські війська. 26 жовтня 1939 р. у Львові зібралися маріонеткові Народні Збори Західної України, які проголосили запровадження Радянської влади.
У цей період радикальних змін зазнав і Львівський університет. Відповідно до Статуту про вищу школу СРСР проведено докорінну організаційну перебудову університету як вищого навчального закладу з безоплатним і вільним навчанням для всіх громадян. Теологічний факультет було ліквідовано, а медичний з фармацевтичним відділом реорганізовано в медичний інститут. У жовтні 1939 р. були створені нові кафедри: історії марксизму-ленінізму, діалектичного та історичного матеріалізму, політичної економії, української мови, української літератури, російської мови, російської літератури, історії СРСР, історії України, фізичного виховання. Поряд з забезпеченням високої професійної підготовки спеціалістів вони мали виховувати молодь на основі марксистсько-ленінської ідеології та матеріалістичного світогляду.
Вчена рада 2 грудня 1940 р. затвердила новий університетський статут, у якому зазначалось, що право вступу до університету мають усі громадяни незалежно від їхнього соціального походження, статі, раси та національності.
На роботу до університету були запрошені відомі вчені: історик літератури М.Возняк, літературознавець, фольклорист і поет В.Щурат, фольклорист і музикознавець Ф.Колесса, письменник, літературознавець М.Рудницький, історик І.Крип’якевич, математик М.Зарицький та інші. Сюди ж Народний Комісаріат освіти УРСР скерував 45 наукових працівників з Києва і Харкова. Ректором університету був призначений історик за фахом, доцент М.Марченко.
Указом від 8 січня 1940 р. Президія Верховної Ради УРСР присвоїла Львівському державному університету ім’я видатного українського письменника і мислителя Івана Франка.
Університет 15 січня 1940 р. розпочав роботу за новими навчальними програмами на підставі схваленого статуту у складі п’яти факультетів: історичного, юридичного, філологічного (з відділами української мови та літератури, слов’янської філології, романо-германської філології), фізико-математичного (з відділами математики, механіки, фізики), природничого (з відділами біологічним, хімічним, географічним, геологічним). Новостворені колегіальні органи – вчена рада університету та ради факультетів – вирішували питання навчальної, методичної та наукової роботи, надавали наукові ступені і вчені звання. Основною навчально-науковою одиницею й надалі залишалася кафедра (1940 р. їх налічувалось 52), яка виконувала навчальну роботу, розробляла програми спецкурсів і спецсемінарів, організовувала наукову роботу.
Навчання в університеті тривало чотири роки на гуманітарних факультетах і п’ять років на природничих. У 1940 р. на історичному, філологічному, природничому та фізико-математичному факультетах запроваджено заочну форму навчання. При юридичному факультеті відкрито філіал Всесоюзного юридичного заочного інституту.
В університеті розпочалася наукова діяльність. Перша наукова сесія викладачів відбулася у січні-лютому 1941 р., а у квітні – перша студентська наукова конференція. У 1940 р. почала функціонувати аспірантура, до якої вступили 33 аспіранти.
Однак робота університету була зупинена з нападом Німеччини на Радянський Союз і вторгненням 30 червня 1941 р. гітлерівських військ до Львова. У перші ж дні 70 відомих учених університету, політехнічного та медичного інститутів були заарештовані, а після побоїв та знущань розстріляні в районі теперішньої вулиці Сахарова. Серед знищених окупантами були видатні вчені зі світовим ім’ям, зокрема Т.Бой-Желенський, Роман Лоншан де Бер’є, Маврикій Аллерганд, Генріх Ауербах, Станіслав Сак.
У 1942 р. німецька окупаційна влада закрила вищі школи в Україні. Окупанти грабували і нищили університетське майно. До Німеччини було вивезено обладнання кабінетів і лабораторій фізико-математичного і хімічного факультетів, бібліотеку кафедри фольклору та етнографії, яка налічувала 15 тис. томів. З наукової бібліотеки університету, в якій було зруйновано головний читальний зал, вивезено 20 тис. томів найцінніших книг, близько 5 тис. стародруків та інкунабул, 500 цінних рукописів.
Відновлення діяльності університету розпочалося відразу ж після звільнення Львова від гітлерівських військ. 30 липня 1944 р. в університеті відбулися збори, учасники яких – 127 викладачів і технічних працівників – звернулися до інтелігенції з закликом взяти активну участь у відбудові економіки, навчальних, культурно-освітніх закладів Львова.
Протягом другої половини 1944 р. і першої половини 1945 р. переважно силами студентів і викладачів було впорядковано приміщення на вул. Щербакова (тепер Грушевського), 4 (біологічний факультет), на вул. Ломоносова (тепер Кирила і Мефодія), 6 і 8 (хімічний та фізичний корпуси), відремонтовано наукову бібліотеку та гуртожитку на вул. Герцена, 7, частково відбудовано астрономічну обсерваторію і ботанічний сад.
Після більш ніж трирічної перерви 15 жовтня 1944 р. в університеті приступили до навчання 194 студенти 2-4 курсів. 226 студентів перших курсів розпочали навчання 1 листопада 1944 р. На перші курси студентів зараховували і після початку навчального року. Всього наприкінці березня 1945 р. в університеті навчалося 799 студентів. Відновилася робота навчально-методичних майстерень, астрономічної обсерваторії, ботанічного саду, наукової бібліотеки, геологічного та ботанічного музеїв.
У 1948 р. ректором університету був призначений відомий учений-механік професор Г.Савін. З 1951 до 1963 рр. університет очолював відомий учений-геолог, професор, член-кореспондент АН УРСР, згодом академік АН УРСР Є.Лазаренко. З 1963 по 1981 рр. ректором був учений у галузі електротехніки, професор М.Максимович, у 1981–1990 рр. – учений у галузі історії, професор В.Чугайов.
У повоєнний час структурні зміни в університеті тривали. У 1945 р. створено хімічний факультет у складі чотирьох кафедр. Наприкінці 1950 р. зі складу філологічного факультету – як окрема структурна одиниця виділяється факультет іноземної філології. Отже, всього в університеті діяло дев’ять факультетів. Водночас відкрилися нові кафедри, кількість яких збільшилась до 71. У 1953 р. на базі фізико-математичного факультету утворилися два нових: механіко-математичний і фізичний, а з 1975 р. – механіко-математичний факультет поділився на математичний та факультет прикладної математики і механіки.
У 1959 р. для викладання іноземних мов на неспеціальних факультетах створено загальноуніверситетську кафедру іноземних (англійської і німецької) мов.
Для підготовки працівників преси у 1953 р. у складі філологічного факультету було відкрито кафедру журналістики, а з наступного року організовано окремий факультет журналістики.
У 1966 р. на базі Львівської філії Київського інституту народного господарства засновано економічний факультет, у складі якого працювали такі кафедри: економіки, організації та планування народного господарства, фінансів, бухгалтерського обліку та статистики, математичних методів в економіці.
У 1975/76 навч. році університет налічував уже 13 факультетів. Цього ж навчального року розпочав роботу підготовчий факультет для іноземних громадян з кафедрами російської мови та природничих наук.
Збільшення кількості факультетів, кафедр, розвиток нових наукових напрямів, удосконалення навчальних процесів у зв’язку з науково-технічним прогресом потребувало розширення матеріально-технічної бази університету. У 1950/51 навч. році університет мав 12 навчальних будівель загальною площею 42,8 тис. кв. м, а в 1959–1962 рр. навчальна площа була збільшена за рахунок надбудови хімічного факультету на вул. Ломоносова. Наприкінці 50 – початку 60-х років університет одержав приміщення на вул. Січових Стрільців (колишня 17 Вересня), в яких розмістилися студентська бібліотека, юридичний і географічний факультети та кілька фізичних лабораторій. У 1966 р. університету передано будинок на Проспекті Свободи 18, у якому розмістився економічний факультет. У 1971 р. введено в дію новий навчальний корпус фізичного факультету на вул. Драгоманова. У 1984 р. на цій же вулиці університету передано ще один корпус. Навчальна площа університету у 1984 р. становила понад 55 тис. кв. м.
Один з найстаріших підрозділів університету – ботанічний сад. У 1957–1959 рр. розроблено генеральний план його розбудови. Тут було організовано два відділи: інтродукції і фізіології рослин. У 1970 р. ботанічний сад набув статусу наукової установи.
В організації навчального процесу та наукової роботи важливу роль відіграє наукова бібліотека університету. За повоєнні роки її книжковий фонд збільшився майже в 5 разів і у 1985 р. становив понад 2 700 тис. одиниць.
Розвитку навчальної, методичної та наукової діяльності університету сприяло створення в 1947 р. друкарні та видавництва, яке наказом міністра вищої освіти УРСР у квітні 1957 р. було реорганізоване в статутне видавництво Львівського університету і функціонувало як структурна одиниця університету до 1968 р. (згодом було реорганізоване у видавництво Видавничого об’єднання «Вища школа» при Львівському університеті, а з 1989 року виділилось у самостійне видавництво «Світ»). Велику видавничу діяльність розгортали факультети університету. Вже з 1948 р. були започатковані «Наукові записки» Львівського університету, які відображали стан наукової роботи на факультетах. З 1962 р. вони виходять під загальною назвою «Вісники Львівського університету» з зазначенням серії. Студенти також не стояли осторонь видавничої діяльності – було видано три студентські «Альманахи» (1954, 1956, 1958 рр.). Велика кількість навчальних посібників та методичної літератури друкується в машинно-офсетній лабораторії університету, створеній у 1959 р.
За післявоєнні роки в університеті склався висококваліфікований колектив науковців. За 1946–1965 рр. працівники університету захистили 53 докторські дисертації, а за 1965–1975 рр. – 52. За 1946–1975 рр. захищено 842 кандидатські дисертації. Про загальне визнання цінного внеску у розвиток науки свідчить обрання професорів університету академіками і членами-кореспондентами АН УРСР, присвоєння їм почесних звань. Зокрема, у 1948 р. дійсними членами АН УРСР були обрані професори О.В’ялов, Б.Гнєденко, Г.Савін, у 1958 р. – професор І.Крип’якевич. У 1961 р. дійсним членом АН СРСР став професор В.Соболєв. Серед випускників університету академіки НАН України О.Парасюк, Я.Підстригач, І.Юхновський, В.Панасюк, Р.Кучер, М.Бродін, Є.Фрадкін. В університеті навчалися такі відомі українські письменники, як Р.Братунь, Д.Павличко, Р.Іваничук, Р.Федорів, В.Лучук.
Протягом 50–60-х років на кафедрах і факультетах формувалися наукові колективи і закладалися основи наукових напрямів, зокрема, теорія пластичності і міцності, диференціальних рівнянь, теоретична мінералогія, фізико-хімічний аналіз металічних систем, франкознавство, слов’янознавство, народногосподарські ресурси і культура західних областей УРСР, історичні і культурні зв’язки слов’янських народів та інші, більшість з яких у наступні роки визначили наукове обличчя Львівського університету. Протягом 60–70-х років значно розширилась державна тематика наукових досліджень, координована АН УРСР, поступово входила в життя госпдоговірна тематика.
З року в рік збільшувалася кількість студентів, зарахованих на перший курс університету. Цьому сприяло створення нових факультетів, спеціальностей і спеціалізацій. У 1950 р. на перший курс навчання було зараховано 575 осіб, 1970 р.– понад 1100, 1985 р.– понад 1300 осіб. У 1947/48 навч. році розпочало роботу заочне відділення, що дало змогу здобувати вищу освіту без відриву від виробництва. У 1951–1953 рр. прийом на перші курси заочного навчання становив 300-325, у 1965 р. майже 1200 чол. У 1959 р. університет розпочав прийом студентів на вечірнє навчання за спеціальностями українська мова і література, історія, фізика, математика, хімія, у 1960–1962 рр. – правознавство, російська мова і література, англійська і німецька мови, біологія, в 1963–1965 рр. – радіофізика й електроніка, обчислювальна математика, біохімія, у 1966 р. – планування народного господарства і промисловості, бухгалтерського обліку, у 1970 р. – організація механізованої обробки економічної інформації. Прийом на перші курси вечірнього навчання в ті роки становив щорічно 300-350 чол. Набір на вечірнє навчання припинено у 1992 р.
З 1969 до 1996/97 навч. року при університеті функціонувало підготовче відділення, яке готувало молодь до вступу в університет. З 1971 р. працює інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. З 1989 р. в Інституті підвищення кваліфікації та підготовки кадрів здобувають другу освіту 5998 осіб. Інститут проводить підготовку фахівців з 11 спеціальностей.
Проголошення незалежності України – нова сторінка в історії нашого Університету. У 1990 р. очолив Університет професор, доктор фізико-математичних наук Іван Вакарчук. Відкриття нових факультетів та підрозділів – виконання масштабної програми реформ організації навчання у Львівському університеті. У 1992 р. започатковано факультет міжнародних відносин, філософський факультет; у 1997 р. – факультет доуніверситетської підготовки. У 1992 р. засновано Інститут історичних досліджень, який очолив доктор історичних наук Я. Грицак. З 1997 р. діють такі структурні підрозділи Університету – Правничий коледж, Центр гуманітарних досліджень, Інститут літературознавчих студій, Центр вивчення італійської мови і культури. Ще з 1978 р. триває співпраця з Львівською обласною Малою академією наук, у якій щороку навчається близько 1000 учнів. В університеті відбуваються заняття-лекції, семінари-практикуми, науково-дослідницька робота учнів під керівництвом учених, підсумкові конференції відділень Малої академії.
11 жовтня 1999 року Указом Президента України Львівському державному університету імені Івана Франка надано статус «національний».
Сьогодні Львівський національний університет імені Івана Франка є одним із провідних вищих навчальних закладів України та Європи. У структурі Університету функціонують 18 факультетів, Інститут післядипломної освіти, 3 коледжі, 7 науково-дослідних інститутів, Астрономічна обсерваторія, Ботанічний сад, Наукова бібліотека, 6 музеїв. Здійснюється підготовка фахівців відповідно до отриманих ліцензій за 16 галузями, 52 напрямами та 91 спеціальністю. Сьогодні в Університеті функціонує 130 кафедр, три з яких відкрито за останні роки.
У 2010 році відповідно до отриманих ліцензій розпочато набір студентів на нові напрями та акредитовано спеціальності. Починаючи з 2009-2010 навчального року розпочато підготовку фахівців за освітньо-професійною програмою магістр зі спеціальностей «Фізика», «Фізика твердого тіла», «Астрономія» із дворічним терміном навчання.
На факультетах та у коледжах Університету активно діє низка студентських громадських організацій – Профком студентів, студентське самоврядування, «Молода дипломатія» (факультет міжнародних відносин), студентський «Англійський клуб» (факультет іноземних мов), «Об’єднання студентів правників» та «Європейська асоціація студентів права» (юридичний факультет та Правничий коледж), «Студентське братство» та інші. Студентське самоврядування сформовано у 2005 році. Його виконавчий орган – Студентський уряд, який складається з 20 представників студентських рад факультетів. очолює Студентський уряд студент історичного факультету Роман Яцикович.
Виховна робота Університету ґрунтується на реалізації Концепції національного виховання студентської молоді та виконанні Програми культурно-мистецьких і виховних заходів Університету, у якій зазначено головні події, що відбуватимуться на загальноуніверситетському рівні та на факультетах і в коледжах.
У Центрі культури та дозвілля працює понад 10 мистецьких колективів і гуртків, 5 з яких є народними: Народна капела бандуристок «Зоряниця», Народна чоловіча хорова капела «Прометей», Народний камерний оркестр, Народний ансамбль пісні і танцю «Черемош», Народний дівочий хор «Ліра». В Університеті функціонує Навчально-професійний театр «Просценіум», у якому створено необхідні умови для практичної підготовки митців сценічної діяльності.
На засіданні ректорату Львівського національного університету імені Івана Франка 5 липня 2010 року було ухвалено рішення про створення першої в Україні Лабораторії фольклористичних досліджень – дослідження і популяризація українських фольклорних традицій, формування відкритого електронного архіву фольклорних записів, зібраних під час навчальних практик, створення аудіо- та відеотеки фольклорних матеріалів.
З 2010 року в Університеті запроваджено нові навчальні плани, відповідно до яких студенти ІІ курсу вільно обирають гуманітарні дисципліни: психологію, етику, етику й естетику, теорію економічних відносин у природокористуванні, історію Львівського університету, історію європейського мистецтва, європейську цивілізацію, етикет і культуру спілкування, основи педагогіки та психології, історію філософії, культурний та національний феномен Львова.
Львівський національний університет славиться якісно високим рівнем підготовки фахівців і користується популярністю серед потенційних абітурієнтів. Улітку 2010 року до Університету було подано 24 711 заяв, із них: 23 165 на денну форму навчання, 1531 – на заочну форму навчання та 15 – до екстернату. У 2010 р. університетську спільноту поповнило понад 6 000 студентів і слухачів.
Навчальний процес у 2008-2009 році забезпечували 1708 штатних науково-педагогічних працівників, у тому числі 166 докторів наук, професорів, і 841 кандидатів наук, доцент (якість – 59%). У 2008/2009 навчальному році скеровано на стажування 294 викладачі, а саме: 1 проректора, 7 деканів, 30 завідувачів кафедр, 8 професорів, 157 доцентів, 15 старших викладачів, 76 асистентів і викладачів.
Призерами Всеукраїнської студентської олімпіади 2009/2010 навчального року стали 20 студентів (3 – І місце, 9 – ІІ місце, 8 – ІІІ місце). 21 студент став переможцем Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з природничих, технічних і гуманітарних наук (7 – І місце, 11 – ІІ місце, 3 – ІІІ місце). За відмінне навчання, успішну наукову роботу та громадську активність 44 студенти Університету отримують державні, обласні та іменні стипендії. У 2008 р. команда Львівського університету стала переможцем на Чемпіонаті світу зі спортивного програмування.
Велику роботу в організації Всеукраїнських студентських олімпіад і конкурсів проводять факультети механіко-математичний і прикладної математики та інформатики. У 2010 році вперше Всеукраїнську олімпіаду для студентів з англійської мови проведено на базі факультету іноземних мов.
В Університеті навчаються 860 аспірантів та 11 докторантів. Для їх ефективної роботи, а також роботи всіх науковців Університету важливою є можливість швидкої публікації одержаних наукових результатів. В аспірантурі Університету у 2008/2009 рр. навчалося 842 особи за 94 спеціальностями, з відривом від виробництва – 476 осіб. У 2008 році аспірантуру закінчила 91 особа стаціонарного навчання та 58 осіб заочного. Своєчасно захистили кандидатські дисертації 45 осіб, що складає 30,2%.
Львівський національний університет імені Івана Франка активізує свою діяльність і в книговидавничій сфері. Неодноразово наші видання отримували найвищі нагороди на різноманітних конкурсах. Так, книги Видавничого центру Університету стали переможцями конкурсу «Найкраща книга 17 форуму видавців» та одержали спеціальні відзнаки. В Університеті реалізовується програма «Підручник Львівського університету».
Львівський національний університет імені Івана Франка – один із найпрестижніших вищих навчальних закладів не лише України, а й Європи. Він гідно представляє українську академічну спільноту в світі. За перше півріччя 2010 року Університет відвідало понад 400 іноземних фахівців. Приблизно така ж кількість наукових і науково-педагогічних працівників нашого Університету перебувала в цей період у закордонних установах. Підписано 74 договори про співпрацю зі зарубіжними установами. Львівський університет разом із десятьма університетами європейських країн виборов наступний етап програми Євросоюзу «Еразмус – Мундус». За попереднім етапом програми впродовж трьох останніх років 123 студенти та аспіранти нашого Університету отримали стипендії для однорічного навчання в європейських навчальних закладах.
Львівський національний університет імені Івана Франка здійснює активну діяльність щодо підписання Хартії Європейських Університетів. У 2000 році наш Університет став співзасновником Європейського Колегіуму Польських і Українських Університетів (м. Люблін, Польща). Продовжено термін дії угод із університетом в м. Бельці (Молдова) та Краківською Педагогічною Академією (Польща).
Студенти географічного, історичного факультетів та факультету міжнародних відносин проходять навчальні практики в Польщі, Німеччині, Австрії, Угорщині, Чехії та Словаччині. Співробітники механіко-математичного, філологічного, хімічного факультетів, факультету міжнародних відносин і прикладної математики та інформатики працювали у вищих навчальних закладах Польщі, Колумбії, Франції, Швейцарії, Австрії на викладацькій роботі за контрактами. Завдяки наданим Австрійським центром місячних стипендій 10 фахівців Університету відвідали вищі навчальні заклади Австрії, а за договорами між Львівським та Варшавським і Вроцлавським університетами наукове стажування пройшли понад 48 співробітників Університету. Багато випускників продовжують навчання у вищих навчальних закладах США, Польщі, Німеччини, Австрії, Великої Британії, Франції. Щорічно за грантом американського уряду та сприянням Канзаського університету проводиться Літня школа для американських студентів, які проходять у нашому Університеті шеститижневе стажування з української мови та історії України.
23 червня 2010 р. у Дзеркальній залі Університету відбулася нарада щодо впровадження інклюзивної освіти. Молоді люди з особливими потребами мають право на здобуття вищої освіти в Україні, що є основою інтеграції та їхньої соціальної адаптації. Зважаючи на це, увагу закцентовано на забезпеченні доступу до якісної освіти для людей з особливими потребами. У головному корпусі Університету (вхід з вул. Костюшка) встановлено автоматичний пандус для комфортного пересування людей з особливими потребами.
Сьогодні університетська спільнота – на порозі святкування 350-річного ювілею. Зважаючи на особливу роль Львівського національного університету імені Івана Франка у зміцненні та розбудові української державності, розвитку національної освіти, науки, культури й духовності, формуванні національної еліти, Президент України Віктор Ющенко у 2008 р. видав Указ «Про відзначення 350-річчя Львівського національного університету імені Івана Франка», яке відбудеться наступного року. Сьогодні надзвичайно активно відбувається підготовка до святкування ювілею. Заплановано запросити десятки знаних випускників, вчених зі світовим ім’ям, політиків з України та з-поза її меж. Планується видання наукової та науково-популярної книжної продукції під ювілейним логотипом.
За роки незалежності України Львівський національний університет імені Івана Франка став одним із найпрестижніших закладів нашої держави, здобув високий міжнародний авторитет, став потужним науковим осередком.
На фронтоні головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка – гасло: «Patriae decori civibus educandis» («Освічені громадяни – окраса Батьківщини»). Колектив наполегливо працює для того, щоб реалізувати цю ідею. Перетворення нашого Університету в сучасний європейський навчальний заклад зі збереженням здобутків і утвердженням найкращих національних академічних традицій – головна мета нашої університетської спільноти.
 



/

/

© Львівський національний університет імені Івана Франкавул. Університетська 1, Львів, 79000E-mail: webmaster@franko.lviv.ua
 
bigmir)net
964
3046

 

   /  

Brief history of L'viv University/
L'viv University as an institution of higher learning was founded in the 17th century but in fact its history is rooted in much earlier times.
In the 16th-17th centuries the church brotherhoods were in the centre of cultural life in Ukraine. , The L'viv Dormition Brotherhood was the oldest one in Ukraine. It became a significant centre of Ukrainian culture. Since 1586 there had been a Brotherhood School, a kind of secondary educational establishment in L'viv. The school offered the following subjects: Church Slavonic, Greek, Latin and Polish, Mathematics, Grammar, Rhetoric, Astronomy, Philosophy. The members of L'viv Brotherhood had plans to turn their school into a higher educational establishment figures of,
Till the middle of the 17th century there had been no higher educational establishments in Ukraine. The Polish authorities were opposing to the idea of founding Ukrainian higher schools fearing that they might become undesirable political and cultural centres. Young Ukrainians could get their higher education only at the University of Krakуw and other European towns.
,
In the second half of the 18th century considerable changes in the teaching process were brought about by the development of natural sciences. In 1744 the chair of Mathematics was founded by F. Hrodzicki, the author of a textbook in architecture and mathematics. A Laboratory of Mathematics and Physics was set up, the University's Astronomy Observatory was opened. Polish, French, German, Geography and History began to be taught as majors. Renowned scholars lectured here: K. Niesiecki, historian, F. Hrodzicki and T. Sekerzynski, mathematicians, G. Piramowicz, writer, I. Krasicki, author and philosopher.
After the Society of Jesuits was disbanded in 1773, the University of L'viv was closed. ,
The University was provided with the building of the former Order of Trinitarians adjoining Krakivs'ka Street. The staff and budget of the University were approved by the decision of the government of June 17, 1784. In October of the same year a Diploma was granted to the University administration. The Diploma decreed the four faculties: Philosophy, Law, Medicine, and Theology. The grand opening of the University took place on November 16, 1784.
Between 1805 and 1817 a lyceum was functioning in L'viv on the basis of the University. The latter was related to the reform of higher education in the Austrian State. Most subjects were taught in the full university scope there, and the same faculties operated.
The Senate was the highest governing board of the University. It consisted of Rector, Deans and Seniors , ,. The University was enjoying a certain degree of autonomy.
,
A two-year Ukrainian course provided teaching in Ukranian at the Faculty of Theology in the years 1787-1806. Such prominent figures of Ukranian national Rennaissance as Markiyan Shashkevych, Yakiv Holovats'kyi, Yuriy Venelin (Huts) were connected with the University of L'viv in the first decades of the 19th century.
,
B. S. Schiverek (1742-1807) was the first professor of Chemistry and Botany at the University of L'viv. The chief merits of his were the research of the Precarpathian mineral waters and the foundation of the Botanic Garden.
F. Kodesch (1761-1831) was one of the first experts in Mathematics at the University. The manual "Principles of Mechanics" brought fame to the noted Austrian mathematician L. Schulz von Straschnitzki (1803-1852), who taught at the University in the years 1834-1838. Natural Studies were taught at the University by Professor B. Hacquet (1740-1815). He became a pioneer in studying the geology of Halychyna.
P. Lodyj (1764-1829) was one of the most distinguished philosophers at the time. He was the author of textbooks "Metaphysics" and "Logical Instructions". A number of works in Philosophy were written by I. J. Hanush (1812-1869). L. E. Zehmark (1753-1814) was the first professor of History at the University. Being a specialist in supplementary historical disciplines, he published a manual on those problems. G. Uhlich (1743 -1794) was the first professor of supplementary historical disciplines: he founded a library in L'viv, wrote a textbook of Diplomatics and Numismatics, authored numerous works in History. J. Mauss (1778-1865), Professor of General History and History of Austria, enjoyed great respect by the students.
Classical Philology at the University, which was reopened in 1784, was taught by V.W. Hahn (1763-1816), who was interested not only in linguistics, but in aesthetics as well: he published a two-volume collection of his own verses, wrote several works on the history of literature. ,
In the twenties and the thirties of the 19th century research in the domain of ethnology and other humanities became more active. I. Mohyl'nyts'kyi (1777 - 1831) produced the first grammar of Ukrainian language in Halychyna which was published in 1829. Its foreword comprised a brief review of the history of Ukraine and singled out Ukrainian as a separate East Slavonic language. I. Lavrivs'kyi (1773 - 1846) Professor of the University of L'viv, compiled a six-volume Ukrainian-Polish-German Dictionary (still in a manuscript), translated "The Story of the Bygone Years" into the Polish language. Significant contribution to the area of Historical Studies was made by Professor M.Hrynevets'kyi. He collected first prints and other monuments of ancient times.
It was the so-called historical school of law which served as a basis for Law Studies at the University of L'viv at that time. Professor J. Winiwarter was a noted expert in Civil Law, he was teaching in L'viv in the years 1806-1827 and published several research papers.
The events of the Polish insurrection of 1830-1831, and, especially, those of the revolution of 1848, actively joined by the students, had a significant impact on the development of the University of L'viv. In November 1848 the building of the University caught fire and its valuable Scholarly Library containing over 51,000 volumes as well as some very old manuscripts was destroyed. All the University equipment got out of order which made it impossible to begin teaching for quite a long period of time.
During the second half of the 19th century the University expanded premises and since 1851 it had been housed in a building in Mykolai Street (now Hrushevs'kyi Street). In 1891 a separate building for chemical, pharmaceutical, geological and mineralogical schools was put up in Dlugosh Street (now Kyrylo and Methodiy Street). The construction of other buildings of the newly-created Medical Faculty (in Pekars'ka Street) and the Faculty of Physics was finished in 1894 and 1897 respectively. The University Library premises were built in 1905.
The highest governing body of the University at that time was the Academic Senate consisting of Rector, Vice-Rector, Deans, representatives of the faculties and a secretary. The Senate dealt with curriculum matters, scientific activities and research, awarding scientific degrees and solving management problems. Up till the end of the 19th century there were only 3 faculties at the University: those of Law, Philosophy and Theology with the Law being the leading one both for its number of students and teachers and priorities set by the state. In 1891 Franz Jozeph I after a long delay issued a Decree for the establishment of the Medical Faculty. Its inauguration was held on September 9, 1894. Each of the four faculties was governed by the council of professors which was a joint (collegiate) Board consisting of the Dean, his deputy, all the professors of the faculty and two elected representatives from among the docents (associate professors).
Departments as we see them now did not exist. The notion "department" was associated with a person of a professor who delivered a certain course of lectures. However, there were scientific institutes at the University approximately corresponding to modern departments. Such institutes had their permanent premises for seminars, laboratories and experimental works, their own equipment, libraries and service personnel. In September 1894 the University opened its own archive and all the books and other printed materials published before 1898 were transferred to its possession.
The teaching staff of the University consisted of professors, docents, assistant professors and lecturers. To have the right to teach at the University, i.e. to get a position of a docent one had to receive a doctoral degree first, go through the necessary habilitation and get certified by the Ministry of Education in Vienna.
The teaching staff of L'viv University continually grew in number. There were only 27 teachers in 1850-1851 academic year whereas in 1913-1914 their number reached 169. As far as the total number of students is concerned there were 699 of them in 1851 (the Law Faculty had 302, the Faculty of Theology had 308, and that of Philosophy had 89 students). In 1890-1891 academic year their number reached 1,255 (Law - 383, Theology - 358, Philosophy - 189). In 1900-1901 there were already 2,060 students (Law - 1,284, Theology - 340, Philosophy - 309, Medicine - 127). In 1913-1914 the total number of students reached 5,871 ( Law - 3,493, Philosophy - 1,229, Medicine - 971, Theology - 358 students). The students of L'viv University fell under different categories: there were ordinary, extraordinary students and supernumeraries, called "free listeners" who were allowed to attend lectures on non-official basis. The latter category was mainly female students who attended classes when permitted by teachers.
In the second half of the 19th century women continued upholding their rights for admission to the University. Since 1897 they had been allowed to apply for the Faculty of Philosophy and later in 1900 - for the Medical Faculty and its pharmaceutical department. Many times women came out with requirements for admission to the Faculty of Law but these were never met by the government.
The majority of students had to pay for their studies. Additional fees were charged for matriculation - a solemn ceremony of conferring the name of a student (studentship) upon successful applicants - for examinations, seminars, library membership etc. The exception was the Faculty of Theology where studies were fully free of charge. This privilege was also enjoyed by a certain category of students of other faculties (by those who submitted the so-called certificate of poverty, i.e. who came from poor families but showed very good results in their exams). Besides, there was also a students' grant fund created mainly on donations from private persons. The well-known were the grants named after K. Ludwig, Y. Slovacki and others. The University had its own halls of residence for students but the number of rooms was not sufficient.
The full course of studies at the faculties of Law and Theology lasted four years whereas the course of studies at the Medical Faculty continued for five years and up to 3 years at its Pharmaceutical department. Each academic year was divided into two semesters (terms): the winter term (from October 1 till around the end of March) and the summer term (from the end of April till the end of July). Students had the right of a free choice of subjects. Up to the 70s of the 19th century all the subjects were taught mainly in German in all the faculties with the exception of the Faculty of Theology with Latin being the main language of tuition. Several subjects were taught in Ukrainian and Polish. On April 27, 1869 Polish language was adopted as official one in the whole region by a special decree issued by the Emperor. It resulted in a gradual reposing of the domination of this language and Polish culture at L'viv University. In 1870 thirteen subjects were taught in Polish, while forty-six in German, thirteen in Latin and seven in Ukrainian. On July 4, 1871 Franz Joseph I issued another decree which removed limitations for delivering lectures in Polish and Ukrainian languages at the Faculties of the Law and Philosophy.
In the 70s of the 19th century Ivan Franko studied at L'viv University. He entered the world history as a well-known Ukrainian scholar, public figure, writer and translator. Among other famous personalities who studied at the educational establishment in the second half of the 19th and the beginning of the 20th centuries were M. Pavlyk, O. Terlets'kyi, V. Navrots'kyi, O. Makovei, J. Puzyna and others.
The scientific activities at L'viv University of that period were quite lively. New subjects were being introduced, new laboratories created. The University teachers were compiling a number of new textbooks, handbooks for students in different subjects, were carrying out solid and useful research, mainly in the sphere of Natural Sciences. Physics was represented by such professors as V. Pierre, W. Urbanski, A. Handl', T. Staniecki, I. Zakrzewski, M. Smoluchowski and others. V. Pierre restructed and enriched the material resourses of the laboratory of physics (which was later destroyed in 1848); W. Urbanski published a textbook "Scientific Physics". Professor of Experimental Physics T. Staniecki was the author of a number of textbooks in Mathematics and Physics for gymnasium. In 1899 the world-known physicist M. Smoluchowski started teaching at the University. His main works of this period were "The Average Movement of Gas Molecules and its Connection with the Theory of Diffusion", "On the Kinetic Theory of the Brownian Molecular Movement and Suspension".
Professors I. Lemoch, W. Zmurko, J. Puzyna, W. Sierpinski, Z. Janiszewski were the representatives of Mathematic School. Among their works of particular scientific value were textbooks on practical Geodesy by I. Lemoch, "A Course of Mathematics" by W. Zmurko, "The Theory of Analytical Functions" in two volumes by J. Puzyna and others.
The first department of Chemistry was opened at the University in the year 1901. Among the outstanding chemical scientists of that period were B.Radziszewski (1838-1914), S. Opolski (1886-1919), the author of a valuable textbook in organic chemistry, B. Lachowicz ( Head of the Inorganic Chemistry Department from the very beginning of its foundation in 1894 up till 1903), S.Tolloczko.
Geology was put on the list of the obligatory subjects to be taught at the Faculty of Philosophy in 1851. The Mineralogical Museum was opened in 1852 and the year 1864 saw the setting up of the Mineralogy Chair headed till 1868 by F. Zirkel (1838-1912), the founder of modern petrography, author of the textbook "Manual of Petrography". The early 1880s witnessed the foundation of the Geography Chair headed by Professor A. Rehmann (1840-1917), well-known for his works in the field of the physical geography of the Carpathians.The first doctoral scholar supervised by A. Rehmann was H. Velychko, a Ukrainian (his thesis was supported in 1889). A considerable contribution to the development of geography was made by E. Romer (1871-1954) and the Ukrainian scientist S. Rudnyts'kyi (1877-1937).
On the basis of the former Chair of Natural History the Chair of Zoology and that of Botany were founded in 1852. The development of Zoology at the University is mainly associated with the names of B. Dybowski (1833-1930), author of more than 350 research papers and J. Nusbaum-Hilarowicz (1859-1917), founder of the Polish evolutionary school.
The L'viv historical school had seen its great development over the period of time in question. The founder of the School was K. Liske (1838-1891). Prominent among historians were T. Wojciechowski (1833-1919), O. Balzer (1858-1933), a historian of law, B. Dembinski (1858-1939), L. Finkel (1858-1930) author of the three volume "Bibliography of the History of Poland" and "History of L'viv University"( in Polish).
The newly founded Chair of World History and the History of Eastern Europe was headed by Professor Mykhaylo Hrushevs'kyi (1866-1934), the most outstanding scholar of Ukrainian History, author of the ten-volume "History of Ukraine-Rus'", hundreds of works on History, History of Literature, Historiography, Source Studies, founder of the Ukrainian Historical School.
The legal science had in the second half of the 19th century overcome the narrow practicism in favour of an in-depth study of historical and legal as well as philosophical disciplines. In 1862 the following two departments with Ukrainian as the language of instruction began to function: that of Civil Law and that of Criminal Procedure Law. The scholars of Law such as T. Pilat, E. Till, O. Ohonovs'kyi, M. Allerhand, A. Dolinski, M. Chlamtacz, S. Szachowski, P. Dabkowski, J. Makarewicz, S. Dniestrzanski and others brought fame to the University.
Ukrainian Language and Literature have been taught at the University since 1848 when the Department of the Ukrainian Language and Literature was founded by Ya. Holovats'kyi (1814-1888), author of the works "A Grammar of the Ruthenian (Ukrainian) Language". He also contributed much to the Ukrainian Studies by collecting and publishing Ukrainian folk songs. In 1849 Ya. Holovats'kyi was appointed Rector of the University. His dedicated work was further developed by O. Ohonovs'kyi, whose greatest accomplishment was the six-volume "History of Ukrainian Literature"(in Ukrainian), K. Studyns'kyi, I. Svientsits'kyi, O. Kolessa.
The history of Polish Studies at the University is associated with the names of A. Malecki (1821-1913), R. Pilat (1846-1906), W. Bruchnalski (1859-1938), K. Wojciechowski (1872-1924), B. Gubrinowicz (1870-1933),as well as J. Kallenbach, J.Kleiner, W. Han and others.
The traditions of Classical Philology at the University of L'viv were very rich. The outstanding scholars of world-wide renown such as L. Cwiklinski (1852-1942), B. Kruczkiewicz (1849-1919) and S. Witkowski (1866-1950) were teaching there. It is owing to them that L'viv had become a prominent publishing centre in the domain of classical philology. Lectures on Romance Languages and Literatures were started in the late eighties of the 19th century.
Halychyna was invaded by Poland after the disintegration of Austria-Hungary. Already on November 18, 1918 the Ministry of Confessions and Education of Poland had decreed its own auspices over L'viv University and renamed it after the Polish King Jan Kazimierz. Polish became the only language of instruction, Latin being used to teach some disciplines at the Theological Department. Those departments where Ukrainian was the language of instruction were closed down. In the course of two or three years all the professors and docents of Ukrainian descent were ousted, restrictions were also imposed on the admission of the Ukrainian youth to the University.
The running of the University was done on the strength of the University Statute (the Statutes of 1924, 1929, and 1934). The Senate headed by Rector remained the only ruling body. Prior to 1924 there were four faculties at the University. According to the Decree of the Ministry dated October 31, 1924 the Faculty of Philosophy was divided into two separate ones: that of the Humanities and that of Mathematics and the Sciences.
The early 1920s saw 55 departments, 19 sections, 2 polyclinics, 6 clinics, the faculties' library, Scholarly Library with the University Archives, the Botanic Garden at the University.
Unfortunately, there was not a single department with Ukrainian as instruction language at the University, no professors, Ukrainian by birth, were teaching there. It was not until 1933 that Docent I. Svientsits'kyi was appointed to a teaching position. In the academic year of 1928-1929 the Department of Ukrainian Language and Literature headed by Professor I. Yaniv was opened at the University.
Numerically, by the strength of the student body, L'viv University was one of the largest in Poland. Over the period between the academic years 1919-1920 and 1937-1938 their number had increased from 2,647 to 5,026 persons. The principle of "numerus clausus" had been introduced following which the Ukrainians were discriminated when entering the University (not more than 15% of the applicants' total number, the Poles enjoying not less than the 50% quota at the same time). The beginning of the academic year fell on October 1 and the termination date was June 30, the year being divided into three parts or trimesters.
On April 23, 1923 ownership rights over the premises of the former Sejm of Halychyna were transferred to the University as its main building. Lack of accomodation made itself felt. A new hall of lectures seating 600 students, the so-called "Collegium Maximum" (now the Students' Club), was being built in 1928-1934.
The 1920s and the 1930s witnessed a very successful development of mathematics at L'viv University. Scholars of prominence such as W. Sierpinski, H. Steinhaus, S. Ruziewicz, E. Zylinski, S. Banach, W. Niklibor, J. Shauder, S. Kaczmarz, W. Orlicz, H. Auserbach and S. Mazur lectured here. They laid the foundations of the L'viv School of Mathematics headed by S. Banach (1892-1945), author of the work "Theory of the linear operations of fields"(in French).
The physical science was at the time represented by R. Negrusz, S. Loria, L. Infeld, W. Rubinowicz and some others. In the field of astronomy it was Professor E. Rybka who had been working here since 1932 as Chief of the Observatory. A number of distinguished scientists such as S. Tolloczko, W. Iszebiatowski, W. Kemula were researching in the field of chemistry. The newly opened Chair of Physical Chemistry was headed by W. Kemula in 1937.
Geology was claiming a certain amount of further success too. In 1921 Professor Z. Weiberg founded the Chair of Crystallography taken over by Professor I. Chrobak later on. The Department of Mineralogy and Petrography headed by Professor J. Tokarski was founded in 1924. Geography was greatly contributed to by a well-known scholar Professor E. Romer; working fruitfully in the field of economic geography was A. Zirhofer. The greatest contribution to the development of biology was made by Professor J. Hirschler (1883-1951). B. Fulinski (1881-1942), G. Poluszynski, R. Kuntze, J. Noskiewicz, L. Monne, I. Romanyshyn were working at the Institute of Zoology. The Comparative Anatomy Department was reorganized into the Institute in 1926. It was headed by Professor K. Kwietniewski (1873-1942).
The floral researcher T. Wilczynski as well as the botanical geographer and paleobotanist M. Koczwara worked at the Botany Department from 1918 till 1924. In 1924 S. Kulczynski became Head of the Department. The research work at the time was mainly concerned with floristics (S. Kulczynski, St. Tolpa, M. Kostyniuk, H. Koziy). Professor S. Krzemieniewski was a renowned specialist in the field of floral physiology.
During the interwar period a number of new departments were opened at the Faculty of Medicine, such as the Biology Department (1920), the Medicinal Technologies Department (1932), the Pharmaceutical Chemistry Department (1932), the Health Protection and Medical History Department (1930), the Department of Microbiology (1936).
The research works by I. Badian in the field of bacteriological cytology had become world famous. I. Lenartowicz was widely known as dermatologist. The Department of Microbiology was founded by N. Gasiorowski in 1936. A very serious research in the field of microbiology was conducted by Professor R. Weigl (1883-1957). Since 1922 the research and lecturing work at the Department of Biochemistry had been supervised by J. K. Parnas.
The L'viv-Warsaw Philosophical School founded by K. Twardowski (1866-1938) was known far beyond the borders of Poland. The Polish Philosophical Society (Polske Towarzystwo Filozoficzne) was very active at L'viv University doing a lot of editing and publishing work. J. Lukasiewicz, A. Tarski, I. Dabska, H. Melberg, L. Chwistek, M. Borowski, R. Ingarden, L. Blaustein and other scholars belonged to the L'viv - Warsaw Philosophical School.
History was represented by K. Chilinski (1880-1938), J. Ptasnik (1876-1930), E. Modelski (1881-1966), F. Bujak (1875-19530) as well as by many others. Working in the field of the history of law were Professor O. Balzer, Professor P. Dabkowski, Docent K. Koranyi; those engaged in the field of Civil Law and Civil Procedure were Professor M. Allerhand, Professor K. Stefko, Professor E. Till, Professor A. Dolinski.
Polish Studies were high on the list of the University priorities. E. Kucharski and K. Kolabuszewski continued working here. Language Studies were represented by A.A. Krynski, K. Nitsz, H. Ulaszyn, H. Gartner as well as by R. Pilat and W. Bruchnalski. "A Grammar of Present-Day Polish" compiled by H. Gartner (1892-1935) can be referred to as one of the most valuable works of that period.
Ukrainian language and literature at the University were taught by Professor I. Yaniv, the Classical Philology was represented by Professors S. Witkowski and R.Ganszyniec (1888-1958). German language Studies were dominated by the works of Z. Czerny.
In the twenties and thirties Arabic, Hebrew and Aramaic, Turkish, Mongolian, Sanskrit, Persian were taught. The students enjoyed an opportunity to get acquainted with Oriental History. Professors W. Kotwicz, Je. Kurylowicz, M. Szarr, H. Blatt, are remembered as outstanding scholars in the realm of Indoeuropean Studies.
In September 1939 the Soviet troops entered L'viv and soon Halychyna became part of Soviet Ukraine and, consequently, of the Soviet Union. L'viv University also underwent radical changes. In compliance with the Statute Books for Soviet Higher Schools the University was being reorganized, tuition became free of charge and available to all citizens. The Faculty of Theology was closed down, the Faculty of Medicine with the Department of Pharmaceutics was restructured into the Medical Institute. In October 1939 new chairs were set up: Marxism-Leninism, Dialectical and Historical Materialism, Political Economy, Ukrainian Language, Ukrainian Literature, Russian Language, Russian Literature, History of the USSR, History of Ukraine, Physical Training. They were responsible both for providing professional training of the would-be specialists, and bringing them up in the spirit of Marxist-Leninist ideology and materialistic outlook.
On December 2, 1940 the University Board adopted a new University Statute. Distinguished scholars were invited to teach at the University, in particular, M. Vozniak, a scholar in the History of Ukrainian Literature, V. Shchurat, a literature and folklore scholar and a poet, F. Kolessa, a musicologist and ethnographer, M. Rudnyts'kyi, a literary critic and author, I. Krypiakevych, a historian, M. Zaryts'kyi, a mathematician, and some others. People's Commissariat of Higher Education of the Ukrainian Soviet Socialist Republic assigned 45 specialists from Kyiv and Kharkiv to teach here. M. Marchenko, a docent of History, was appointed Rector.
The Presidium of the Supreme Soviet of the Ukrainian Soviet Socialist Republic conferred the name of I. Franko to L'viv University by its Decree of January 8, 1940.
On January 15, 1940 the University started teaching in accordance with the Soviet curricula. Five faculties were functioning at that time: History, Law, Languages, and Literature (with the Departments of Ukrainian Language and Literature, Slavonic languages and Literature, Romance and Germanic Languages and Literature), Physics and Mathematics (with the Departments of Mathematics, Mechanics and Physics), Natural Sciences (with the Departments of Biology, Chemistry, Geology, Geography). The great University Board and its smaller counterparts at the faculties were resolving all the issues concerning educational, methodological and research work, conferred academic degrees and approved positions. The chair remained the principal teaching and research unit organizing education, developing syllabi of special courses and seminars, stimulating research.
The course of studies at the University took four years at the faculties of Humanities and five years at those of Natural Sciences. In 1940 extramural teaching was introduced at the faculties of History, Languages and Literature, Natural Sciences, Physics and Mathematics. A branch of the All-Union Extramural Institute of Law was launched at the Faculty of Law.
The scholars of the University proceeded with their research work. The First Research Conference of the teaching staff was held in January 1941; in April papers at the first students' research conference were read. In 1940 the first 33 post-graduate students began their courses.
In June 1941 the German-Soviet war broke out, and the entire work of the University was brought to a halt. On the very first days of the German ocupation 70 prominent scholars of the University, Politechnical and Medical institutes were arrested and shot dead, among them such noted figures as T.Boj-Zelenski, R. Longechamps de Berier, M. Allerhand, H. Auerbach, S. Sak.
The University was closed and the invaders went on the rampage looting the equipment and books. The library of the Chair of Folklore and Ethnography numbering 15,000 volumes was transported to Germany. The same fate struck the Scholarly Library of the University out of which 20,000 volumes of the most valuable books, about 5,000 incunabula and old prints, 500 valuable manuscripts had all been taken away with the main reading room damaged.
The University resumed its activity soon after the retreat of the German troops. A meeting of the teaching staff and technical personnel of the University took place on July 30, 1944. The participants called on the intellectuals to take an active part in rebuilding the economy and restarting the educational establishments in L'viv. In the second half of 1944 - the first half of 1945 the damaged University premises were being restored mainly owing to the voluntary work of the students and the teachers. The Observatory and the Botanic Garden was partially restored too.
On October 15, 1944 after an interval of more than three years, about two hundred students in their second to fourth years resumed their studies. The students enrolled for the first year went to their classrooms on November 1, 1944 (226 persons). At the end of March 1945 the University numbered 799 students. The work of training laboratories, the Observatory, the Botanic Garden, the Scholarly Library, the Geology and Botany Museum was resumed.
In 1948 Professor Heorhiy Savin, a well-known specialist in mechanics, was appointed Rector of the University. From 1951 to 1963 the University was headed by Professor Yevhen Lazarenko, a prominent scholar in geology, Academician of the Academy of Arts and Sciences of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. In 1963-1981 Professor M. Maksymovych, a specialist in electronical engineering, and in 1981-1990 Professor V. Chuhayov, a historian, were at the head of the University.
Some structural changes were introduced after the war. In 1945 the Faculty of Chemistry consisting of four chairs was opened. At the end of 1950 the Faculty of Foreign Languages arose on the basis of the Faculty of Languages and Literature as a separate structural unit, thus bringing the number of faculties to nine and the number of chairs to seventy-one. In 1953 two new faculties (Mechanics and Mathematics; Physics) were organized on the basis of the Faculty of Physics and Mathematics; in 1975 the Faculty of Mechanics and Mathematics split into the Faculty of Mathematics and that of Applied Mathematics and Mechanics.
The Chair of Foreign Languages (English and German) for students of other faculties was set up in 1959. In order to have journalists trained, the Department of Journalism was opened within the Philological Faculty in 1953 and a year later a whole faculty was organized.
In 1966 the Faculty of Economics was founded on the basis of Kyiv Institute of National Economy (L'viv Affiliate) which consisted of the following departments: Economics, Organization and Planning of the National Economy, Finance, Accounting and Statistics, Mathematical Methods in Economics. In the academic year 1975-1976 there were thirteen faculties at the University. In the same year the Faculty for Foreign Students was launched, with the Departments of the Russian language and Natural Sciences.
With new faculties and chairs opened as well as new scientific and educational trends established, the requirements for expanding the existing facilities became apparent. In the academic year 1950-1951 the University owned 12 buildings, with th total area of 42,800 m.2; the extensions built on the premises of the Chemical Faculty in Lomonossov Street (1959-1962) partially solved that problem. At the end of the 1950s – the beginning of the 1960s the University was granted additional premises in Sichovykh Striltsiv Street, housing the Students Library, Faculties of Law and Geography as well as several science laboratories. In 1966 the University obtained a building at 18, Prospekt Svobody, which hosted the Faculty of Economics. In 1971 the construction of a new building of the Faculty of Physics in Drahomaniv Street was completed. The year 1984 witnessed another building in the same street granted to the University. In 1984 the total teaching area of the University premises exceeded 55,000m2.
The Botanic Garden being one of the oldest divisions of the University was granted the status of a scientific institution in 1970. Somewhat earlier a master plan of its reconstruction had been implemented and new sections of Introduction and Plant Biology had been set up.
The Scholarly Library of the University plays an important role in teaching and research. Since the Second World War its stock of books has increased fivefold bringing the total number of books to 2.7 million volumes in 1985.
The launching of the University Publishing House in 1947 marked a considerable headway in the development of teaching and research. In the course of fifty odd years of its existence a considerable number of books, manuals and periodicals have been published. Since 1989 the Publishing House has been functioning independently under the name of the "Svit" Publishers. The University faculties were quite active in launching the publishing projects. University Transactions began to come out in 1948. With time they came to cover all the major subject areas. There are other publishing facilities for printing mainly methodological literature. The automatic offset printing laboratory at the University has been functioning since 1959.
For decades after WW II the University has been cultivating and attracting highly qualified staff. Hundreds of candidate theses and quite a number of doctorates have been presented to the Qualification Councils in numerary specialties. The most prominent University scholars were awarded the highest titles of Corresponding and Acting Members of the respective Academies, among them O. Vyalov, B. Hnedenko, H. Savin, I. Krypiakevych, V. Sobolyev, O. Parassiuk, Y. Pidstryhach, I.Yukhnovs'kyi, V. Panassiuk, R. Kucher, M. Brodin, Y. Fradkin. Well-known Ukrainian authors such as R. Bratun', D. Pavlychko, R. Ivanychuk, R. Fedoriv, V. Luchuk were once University students here.
During the 1950s and 1960s major trends of research were being shaped, namely: theory of plastics and durability, differential equations, theoretical mineralogy, physical and chemical analyses of metal systems, etc. In the realm of the Humanities of particular importance were Slavonic Studies, Franko Studies, Folklore Studies, historical and cultural links of the Slavs, etc. These are but some of the areas nurturing a wider spectrum of the research interests of the University scholars.
Yearly admissions of first-year students were on the increase. The University has been offering two major forms of tuition – full-time and extramural. The preparatory department has been providing high quality courses for would-be students since 1969. Up till 1992 there was also a possibility for students to study in the evening. Since 1993 a part of the students have been admitted on the paying basis thus extending the budget allocated by the state. The enrollment of students each year tended to increase from 557 persons in 1950 to 1,300 persons in 1985.
The proclamation of the independence of Ukraine brought about radical changes in every sphere of University life. Professor, Doctor Ivan Vakarchuk, a renowned scholar in the field of Theoretical Physics, has been Rector of the University since 1990. Meeting the requirements arising in recent years new faculties and departments have been set up: the Faculty of International Relations and the Faculty of Philosophy (1992), the Faculty of Pre-Entrance University Preparation (1997)., the Chair of Translation Studies and Contrastive Linguistics (1998). In 1989 the Refreshment Course Institute was established. The Institute of Historical Research headed by Doctor of History Ya. Hrytsak was set up in 1992. It conducts research in Ukrainian history with a focus on Eastern and Central Europe with particular reference to modern times.
Since 1997 the following new units have come into existence within the teaching and research framework of the University: the Law College, The Humanities Centre, The Institute of Literature Studies, The Italian Language and Culture Resource Centre. The teaching staff of the University has increased amounting to 981, with scholarly degrees awarded to over two thirds of the entire teaching staff.
In the period between 1991 and 1997 thirty-two scholars presented their doctoral theses at the University, the number of candidate theses presented over the same period being four times as large. ,
An important pedagogical and scientific work was carried out at 100 departments. There are over one hundred laboratories and working units as well as the Computing Centre functioning here. The Zoological, Geological, Mineralogical Museums together with those of Numismatics, Sphragistics and Archeology are stimulating the interests of students.
The Postgraduate Course providing training in 89 specialities in the field of the Humanities and Natural Sciences is a predominant form of the academic promotion of young scholars. In the academic year 1997-1998 the Postgraduate Course offered research opportunities for 505 full-time and 206 extramural students. In the current year 180 and 67 persons respectively were admitted to the two modes of Postgraduate Studies. The University major is open for 61 teaching, scholarly and engeneering specialities and 109 branches. 2,127 students were admitted for full-time and 710 for extramural studies. In February 1998 the overall number of full-time students amounted to 9,384 and those studying by correspondence numbered 3,466. Over two thousand students graduate from the University annually. A complete course of studies lasts five years. Special testing of countryside schools leavers claims approximately one-third of admittees.
To advertise specialities, the University arranges conference University too. Since 1978 the University teachers have been training secondary schools pupils in many sections of the L'viv Minor Academy encompassing about 1,000 students annually.
L'viv University has been expanding its ties with the higher schools of Hungary, Germany, the USA, Canada, France, Austria, Belgium, Great Britain, Russia, the Czech Republic, Bulgaria, Portugal, Roumania, Moldova. Bilateral scientific meetings are becoming more and more versatile and manifold.



/

/

© Ivan Franko National University of L'viv1, Universytetska str., Lviv, 79000, UkraineE-mail: webmaster@franko.lviv.ua
 
bigmir)net
968
3067

 

   /