Інформація- це сукупність повідомлень які відображ конкретний стан явища, події, виробничо-госп діяльності. Інформація кваліфікується за повнотою охоплення (повна, часткова, надлишкова); за періодом дії (разова, періодична, довгострокова); за змістом (планово-облікова, фінансова, бухгалтерська, конструкторська, технологічна, довідкова, адміністративна та ін.); за рівнем достовірності (достовірна, недостовірна); за призначенням (економічна, організаційна, технічна) за джерелами (вхідн, вихідн, внутр, зовн) за ступенем переробки (первинна, похідна) за об’єктом (по якості продукції, ресурсоємність, параметри ринку, організаційно-технічним рівнем вир-ва, соц розвитку колективу, охороні навколишнього середовища) за достовірністю (корисна, надлишкова, фальшива) за часом передачі (супутникова, електронна, телефонна, письмова) за часом отримання (постійна, дискретна, умовно постійна) за роллю (звітна, планова, контрольна) за формую передачі (візуальна, аудіо візуальна, цифрова, буквенна, кодована) Документація – це письмове надання інфо про факти події, явища про факти, події, явища об’єктивної реальності й розумової діяльності людини носієм якої вона є. Управління документацією класифікується: за змістом (адмістративна, планово-облікова, комерційна, фінансова, бухгалтерська, технічна) за складністю (проста, складна) за призначенням (типова, індивідуальна) за місцем в управлінні (службово інформаційна, розпорядча, спеціальна) Комунікація – це обмін інормацією та її змістом між 2ма і більше людьми в результаті якого керівник одержує дані необхідні для прийняття ефективних рішень і доводить її до співробітників Комунікації виникають Між організацією і зовнішнім середовищем Міжрівневі комунікації в організації Між різними підрозділами Між окремими працівниками Між керівником і його апаратом Чутки (неформальні комунікації) Форми комунікацій Дигітальна – усі відомості закодовані у вигляді символів Аналогова – має наочний характер (жести дотики) Основними групами комунікацій є Усна інформація – це інформація, передана словом. Письмова інформація – це інформація, передана на листку паперу. Візуальна інформація – це інформація, що передається жестами. Основними видами комунікацій є:. Інформативна інформація – це інформація, яка носить інформативний характер. Експресивна інформація – це інформація, яка передається з силою почуттів, переживань тощо. Переконуюча інформація – це інформація, яка передається із захопленням. Соціально-ритуальна інформація – це інформація, яка обов’язково відповідає нормам звичаїв соціально-культурної поведінки країн, регіонів, організацій тощо. Паралінгвістична інформація – це інформація, яка передається за допомогою міміки, рухів, поз тощо. Основними формами комунікацій є офіційна або неофіційна інформація. Офіційна інформація – це інформація, що передається формальними каналами за допомогою наказів, розпоряджень тощо. Неофіційна інформація – це інформація, яка передається неформальними каналами за допомогою чуток, пліток тощо. В загальному випадку процес комунікації стосується взаємодії між людьми взагалі. Для характеристики процесів комунікації між двома та більше особами застосовують термін “міжособові комунікації”. У організації працівники грають певні ролі, діють в умовах ієрархії влади. Це вносить суттєві зміни в характер комунікації, ускладнює їх. Тому для позначення процесів комунікації у межах організації використовують поняття “організаційні комунікації”. Комунікаційний процес – це обмін інформацією між двома або більше людьми, цого основна мете забезпечити розуміння інфо яка є предметом обміну. Базові елементи обміну інформації: Відправник – особа яка генерує ідеї або збирає інформацію і передає її Повідомлення власне інфо Канал – засіб передачі інфо Одержувач – особа якій призначена дана інфо Етапи обміну інформацією Зародження ідей Кодування і вибір каналу Передавання Декодування На шляху міжособових комунікацій виникають такі перепони: несприйняття інфо неповне сприйняття інфо працівниками невербальні перепони при використ несловесних знаків поганий зворотній звязок і невміння слухати Перепони в організаційних комунікаціях деформація повідомлень на різних етапах процесу комунікацій інормаційні перенавантаження в системі комунікацій незадовільна структура управління організацією громістка структура комунікаційного процесу. Усунути міжособові перепони можна шляхом вдосконал спілкування: пояснювати та обгрунтовувати свої ідеї ще до початку передавання; слідкувати за власними жестами, позами враховувати соціально психологічний клімат в колективі налагодити якісний зворотній звязок допускати можливість дублювання ідеї Вдосконалення комунікацій здійсн шляхом: раціоналізації структури комунікаційного процесу удосконалення документообігу регулювання інших процесів ефективного застосування графічних засобів поліпшення використання функцій менеджменту покращення зворотного зв’язку введення системи збору пропозицій від працівників застосування сучасних інформ технологій Під управлінськіми рішеннями розуміють Пошук найбільш ефективного, раціонального або оптимального варіанту дій керівника. Кінцевий етап постановки і прийняття УР До УР висуваються наступні вимоги Всебічна обгрунтованість рішення Своєчасність Необхідна повнота змісту Повноваження Узгодженість між прийнятими раніше рішеннями При прийнятті УР необхідно враховувати такі фактори Соціальні умови Досвід роботи Особисті цінності Існує три види УР Інтуітивні – це вибір зроблений на основі переконаності керівника у його правильності. Особа яка приймає такі рішення не оцінює різних альтернативних варіантів, а робить свій вибір на основі інтуіції. Рішення що грунтуються на висновках – їх вибір зумовлений знаннями або досвідом керівника. Спираючись на досвід та здоровий глузд. Керівник обирає альтернативу яка принесе успіх організації Раціональні рішення – не залежать від попереднього досвіду, вони обгрунтовуються за допомогою об’єктивно-аналітичного процесу і базуються на математичних моделях Класифікація УР за функціональним призначенням (планові, організаційні, контролюючі, прогнозні, регулюючі, облікові, аналітичні) за характером розв’язування задач (економічні, технологічні, технічні, екологічні) за характером прийняття (одноособові, колегіальні, колективні) за характером цілей (поточні, тактичні, стратегічні) за причинами виникнення (ситуаційні, за розписом, програмні, ініціативні, епізодичні, періодичні) за вихідними методами розробки (графічні, математичні, евристичні) по організаційному оформленню (жорсткі, оріентуюючі, гнучкі, нормативні) Етапи прийняття управлінських рішень Попереднє формування задачі Збір і аналіз інформації про задачу Вибір критеріїв оцінки Аналіз можливих варіантів УР Обгрунтування можливого варіанта, вибір додаткових критеріїв, збір додаткової інфо Реалізація УР Організація і виконання робіт як єдиного комплексу Підбиття результатів діяльності
