Мануфактура – це капіталістичне товарне підприємство засноване на найманій праці, з використанням внутрішнього поділу праці. В Нідерландах рівень спеціалізації і технічного розвитку створював можливості для організації виробництва. Основні форми мануфактур:
Розсіяна;
Централізована;
Змішана;
Види мануфактур на українських землях:
Кріпосні:
Вотчинні мануфактури – засновані на примусовій праці що займалися переважно переробкою виробленої у маєтку сировини;
Посесійні мануфактури – засновані на примусовій праці приписних робітників і передбачали умовне володіння;
Капіталістичні:
Купецькі- базувались на вільнонайманій праці;
Селянські.
Меркантилізм – це перша теоретична спроба пояснити сутність капіталістичного способу виробництва у Зх. Європі, він зародився у XV ст. але поширення набув у XVII ст. Меркантилізм відображав інтереси торгівельної буржуазії і вирішував практичні питання прискорення первісного нагромадження капіталу.
Основні положення:
Багатством є лише те що може бути реалізованим і насправді реалізуватися у грошах;
Безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу передовсім зовнішня торгівля;
Виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства;
Ранній меркантилізм – виник ще до Великих географічних відкриттів і ґрунтувався на теорії грошового балансу.
Збільшення видобутку золота і срібла та залучення в країну якомога більшої кількості грошей із-за кордону;
Збереження грошей в країні шляхом якнайбільшого нагромадження грошей , обмеження для імпорту і заборона вивозу грошей закордон.
Класична політична економія зародилась в кінці XVII- на початку XVIII ст. в Англії:
Предметом дослідження є виробництво, яке піддається науковому аналізу;
Суспільно-економічний розвиток підкоряється дії природних законів, які мають об’єктивний характер, дія економічних законів реалізується переслідування конкретним індивідом своїх інтересів, зіткнення цих інтересів у процесі ринкової конкуренції, призводить до виробництва суспільно оптимальних ринків;
Умовою бездоганної дії ринкового механізму і забезпечення максимуму економічної свободи;
Втручання держави в господарську процеси є недоцільним і небажаним вони повинні підтримувати правопорядок і гарантувати економічну свободу.
Фізіократія – це вчення про природний порядок суть якого розвиває наступні положення:
Природний порядок знаходиться в середині людини і пізнати його можуть освічені, цивілізовані і ліберальні люди;
Приватний інтерес однієї особи ніколи не може бути відділений від суспільного інтересу;
Завданням держави є усунення штучних перепон, забезпечення охорони свободи власності як найважливіших елементів підприємницької діяльності;
Єдиним джерелом багатства країни є праця людей зайнятих в с/г.
Критичний напрям політекономії – об’єднує вчених, які виступали з критикою теоретичних засад і практики капіталістичного ринкового господарства з точки зору інтересів дрібних виробників, заклали основу дрібнобуржуазного соціалізму.
Історична школа – це пануючий напрям економічної думки Німеччини ХІХ ст. Його представники заперечували існування загальних економічних закономірностей, а відтак і необхідність абстрактних теоретичних досліджень.
Своє завдання вбачали у формуванні на основі історичного методу національної політекономії, тобто вчення про народне господарство та основні складові державної політикою
Дослідження історичної школи заклали основи економічної історії, а її концепції згодом трансформувалися в інституціональній теорії.
Нова історична школа – зосереджує дослідження на проблемі соціальної рівноваги, яка розглядалася, як необхідна умова економічного розвитку.
Гарантом соціальної рівноваги повинна бути держава, важливе значення надається іншим соціальним інституціям;
Головна відмінність школи полягала у переорієнтації критики з класичної теорії на економічну теорію марксизму.
Економічні вчення соц.. утопістів – це напрям представників якого об’єднує не лише критика капіталізму, а насамперед спроба окреслити риси нового соціально-економічного устрою, а саме суспільства соціальної справедливості побудованого на колективістських засадах.
Центральною проблемою у дослідженнях стає проблема гласності.
Марксизм – це напрям економічної теорії започаткований Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельном у 40-50 рр. ХІХ ст..
Використання абстрактно-теоретичного підходу;
Нерозривна єдність історичного і логічного в кожній категорії економічної системи;
Матеріалістичне розуміння історії, її інтерпретація з урахуванням діалектичного зв’язку продуктивних сил і виробничих відносин;
Лінійна модель розвитку суспільства, аналіз його еволюції, економічної закономірності зміни соціально-економічних формацій;
Підпорядкованість економічного дослідження ідеї неминучості загибелі капіталізму і його заміни комунізмом.
Маржиналізм – це напрям економічної теорії, що виник в кінці ХІХ ст.. на новій методологічній базі. Його засновниками вважають Карла Менгера, Вільяма Девонса, Леона Вальраса.
Предметом дослідження є проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів;
Ідеологічна нейтральність аналізу для з’ясування універсальних закономірностей незалежних від місця і часу;
Методологічний індивідуалізм – пояснення економічних явищ поведінкою окремих індивідів;
Економічна раціональність - максимізацію суб’єктами господарства своїх цільових функцій;
Широке використання математичних методів граничного аналізу.
Австрійська школа – виникла у 70-80 ХІХ ст.. протиставляючи теоріям вартості класиків власну психологічну теорію, яка пояснювала цінність благ їхньою корисністю.
Головний мотив людської діяльності – це необхідність задоволення потреб;
Потреби задовольняються на основі благ, що мають певну корисність, яка залежить від кількості даного блага, ступеня його рідкісності та можливості його відтворення;
Цінність товару та його ринкова ціна визначаються не затратами праці на виробництво, а рівнем його корисності;
Кожна людина має свою шкалу потреб.
Кембриджська школа – сформувалась у 90 р ХІХ ст.. у Великобританії і започаткувала неокласичний напрям в економічній теорії.
Американська школа – сформована в кінці ХІХ ст і стає однією з основоположних у формуванні неокласичної теорії.
Математична школа – сформована у 80-х р.ХІХ ст. в теоріях економічно різних європейських країн, яких об’єднувало широке використання математичних методів в обгрунтуванні концепцій граничної корисності та загальної економічної рівноваги.
Кейнсіанство- один з провідних напрямків сучасної економічної думки, основні положення якого були сформульовані в 1930р. Кейнсом. Головна ідея кейнсіанства полягає в тому що ринкова система не є досконалою та саморегульованою, тому забезпечення повної зайнятості та стабільного економічного розвитку потребує активного державного втручання.
Неокейнсіанство – модифікований варіант кейнсіанства, що виник у ІІ пол.. ХХст. І значно більшою мірою відповідав реаліям економічного розвитку світу після ІІ світової війни, основну увагу приділяв проблемі забезпечення стабільних темпів економічного зростання
Посткейнсіанство – течія у розвитку кейнсіанської теорії , представники якої виступали з критикою та переглядом кейнсіанської доктрини, намагаючись завершити кейнсіанську революцію в теорії і створити новий синтез мікроекономіки і макроекономіки.
неолібералізм – один з основних напрямів сучасної економічної теорії та економічної політики, що ґрунтується на визнанні необхідності поєднання принципів економічної свободи з обмеженим державним регулюванням економіки.
Фрайбурська школа . Фрайбурська школа ( ордо лібералізм) – основні положення:
Використання методології неокласиків та інституціональних підходів розроблених ще історичною школою;
Поєднання ідеї спільної держави, що виконує інституціональні, організаторські та виховні функції і має на меті створити сильну конкурентну економіку, спираючись на менталітет нації та неокласичних ідей саморегулювання економіки.
Лондонська школа неолібералізму зробила сучасним класичне трактування завдань і цілей класичної науки, а саме функціонування ринкових механізмів в умовах обмеженості ресурсів, вона в найбільшій мірі ґрунтується га класичних засадах лібералізму.
Паризька школа – спиралася на теоретичні засади запропоновані як неокласиками так і представниками альтернативного напряму.
Чиказька школа (монетаризм) – течія,яка всебічно аналізує гроші, кредитно-грошові інститути та їх роль в стабілізації економіки:
- визначальна роль в циклічному розвитку економіки належить грошам
- усі гроші повинні бути зароблені, а не просто отримані
- держ.втручання в економіку не дає бажаних результатів, тому потрібно повністю відновити ринкове саморегулювання і ліквідувати держ.власність
- держ.регулювання допустиме лише по відношенню до грош.ринку
Неокласичне відродження – це течія в ек.теорії,яка виникла в 70-ті роки на базі ідеї про необхідність мінімізації держ.втручання в економіку,оскільки ек.субєкти наперед прогнозують наслідки ек.політики держави і намагаються вжити заходів щодо нейтралізації їх впливу на власний добробут.
На основі цих висновків сформ.2 течії:
1 – теорія рац.очікувань – це течія представники якої намагаються ств.модель формалізації суб’єктивної поведінки виробників та споживачів, прогнозуючи їхню реакцію на зміни політики та ринкової конюктури
2 – теорія економіки пропонування - це концепція, яка виходить з того, що сукупний попит залежить від сукупного пропонування.
Осн.чинниками, що стримують сукупне проп.є високі податки та надмірні урядові видатки.