2. Визначення чисельності окремих категорій перчсоналу
Приблизно чисельність персоналу у розрахунковому році визначається з використанням методу коригування базової чисельності з урахуванням динаміки зміни обсягів в-ва: ЧР.(ПЛ)= (ЧБАЗ*?ОПЛ/100)+- ?Ч, де ЧР.(ПЛ) – чисельність промислового виробничого персоналу, яка необхідна для забезпечення обсягу в-ва у розрахунковому році, осіб. ЧБАЗ- базисна або очікувана чисельність персоналу, осіб. ?ОПЛ-запланований темп зростання обсягу в-ва продукції, %. ?Ч- загальна зміна чисельності персоналу за рахунок зростання продуктивності праці, осіб.
Більш точним є метод розрахунку планової чисельності на основі повної трудомісткості виготовлення продукції: ЧР.(ПЛ)=?t/Трп*Квн, де ?t- повна трудомісткість виробничої програми в нормогод., яка включає технологічну трудомісткість , а також трудомісткість обслуговування і управління виробничим процесом. Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку робітниками у розрахунковому році. Трп – дійсний (реальний)корисний фонд використання часу 1 робітника на рік, год.
3. Поняття про продуктивність праці та методи визначення рівня продуктивності праці.
Продуктивність праці як економічна категорія х-є плодотворність або здатність конкретної праці виробляти споживчу вартість або виконувати конкретну роботу. Чим більше виробляється продукції за од. роб. часу або чим мнеше витрачається часу на в-во од. продукції, тим вище продуктивність праці. Продуктивність праці(ефективність, результативність) величина змінна, яка залежить від багатьох факторів: * прф. майстерності робітника;*колективної та особистої зацікавленості; * від природної, розумової та фізичної енергії робітника; * рівня організації в-ва.
Продуктивність конкретної праці на п-ві вимірюється к-стю продукції, що виготовляється за од. роб. часу або величиною витрат праці на виготовлення одиниці продукції.
Підвищення продуктивності праці має економ і соц значення. Економічне значення виражається у наступному:*збільшити обсяг в-ва продукції;*забезпечується скорочення витрат живої праці на в-во продукції та економія роб часу;*створюються передумови для скорочення роб дня;*забезпечується скорочення витрат на оплату праці у розрахунку на од продукції за умови більш високих темпів росту продуктивності праці упорівнянні за рахунок випереджувальних темпів росту сер. зарплати , тим самим забезпечується зниження с/в продукції;*створюються умови для підвищення матеріального добробуту працівників. Соціальне значення полягає в тому, що збільш сер зарплата працівників і тим самим умови для розширеного відтворення роб сили.
Основна умова підвищення продуктивності праці – витрати уречевленої праці мають зростати меншими темпами ніж витрати живої праці.
Основними показниками рівня продуктивності праці е виробіток та трудомісткість (показник протилежний до виробітку). Виробіток представляє собою к-сть продукції , що виробляється зо од роб часу або на од середньоспискового працівника.
В залежності від того, в яких одиницях вимірюється обсяг продукції розрізняють 2 методи визначення виробітку: 1)натуральний – застосовують у випадках, коли обсяг продукції вимірюється у нат виразі (в тоннах, км2,га):ВН=ОН/ЗП (м2/люд-день), де ЗП – затрати праці.
Натуральні показники застосовуються у випадках, коли у бригаді або на п-ві виробляється один вид продукції або робіт. Вони дозволяють порівнювати результати праці кожного окремого працівника , і можуть бути використані для розподілу колективного заробітку між членами бригади
2)Натуральний метод не може застосовуватись коли п-во виготовляє різні види продукції або бригада виконує різні види робіт. В цьому випадку використовують вартісні показники.
У вартісному виразі виробіток визнач як відношення обсягів виготовленої продукції у грошовому виразі до затрат праці або до середньоспискової чисельності робітників: ВВ=ОВ/ЗП(грн./дюд-день); ВВ=ОВ/Чр (грн./чол).
Недоліком вартісного методу є те, що на продуктивність праці впливає фактор цін та структура виконуваних робіт. Для того , щоб виключити вплив матеріаломісткості продукції на продуктивність праці доцільно розрахувати її не за обсягами виробленої продукції, а за обсягами чистої продукції: ВВ= ОЧП/ЗП(грн./дюд-день).
Чччиста продукція – новостворена вартість на п-ві, тобто безпосередньо х-є вклад п-ва у в-во продукції, вона кількісно розраховується як різниця між обсягами валової продукції, мат витратами і амортизацією ОЗ: ЧП= ВП-МВ-А.
Трудомісткість як показник рівня продуктивності праці визнач як відношеня затрат праці до обсягів виготовленої продукції в натур виразі: ТМ=ЗП/О=1/ВН,(люд день/м3)
4.Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.
Підвищення продуктивності праці означає економію затрат праці між якими існує відповідна залежність: ?В= (?ЗП/100- ?ЗП)*100%; ?ЗП = (?В/100+ ?В)*100%; де ?В- приріст продуктивності праці в %; ?ЗП- економія затрат праці.
Рівень продуктивності праці визначається багатьма факторами. Під факторами розуміють умови, за яких можливе підвищення продуктивності праці. До основних належать: мат-техн(техн. рівень знарядь праці, якість предметів праці, ступінь механізації в-ва, прогресивність технолог процесів); організаційні(ритмічність в-ва, організація роб місць, удосконалення управління в-ва, створення безпечних умов праці); економ(створення фін і економ стимулів, що сприяють зацікавленості працівника у підвищенні продуктивності праці); соц(рівень кваліфікації працівника, умрви праці);природні(стан наколишнього середовища, якість земельних і водних ресурсів).
Виходячи із факторів продуктивності праці п-ва вишукують відповідні резерви. Резерви - це невикористані можливості. Вони поділяються на поточні і перспективні. В економіці виділяють два шляхи підвищення продуктивності праці: 1)екстенсивний - який здійснюється тільки за рахунок зниження трудоємності в-ва продукції при незмінному, а навіть і меншому обсягу в-ва.2)інтенсивний – який супроводжується збільшеням в-ва продукції , при цьому затрати праці можуть скорочуватись, залишатись незмінними, а навіть і зростати, але меншими темпами, ніж обсяги в-ва продукції.
ТЕМА №6 ІНВЕСТИЦІЇ
Поняття інвестицій, їх склад і структура.
Визначення необхідного розміру та джерел фінансування виробничих інвестицій.
Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій.
Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій.
1.Поняття інвестицій, їх склад і структура.
Значну частину фін коштів п-ва становлять інвестиц ресурси. Їх формування, використання і поповнення регулюється законом України "Про інвестиц д-сть".
Інвестиції як економ категорія представляють собою довгострокове вкладення капіталу або грошей у підприємницьку д-сть для одержання доходу або прибутку чи соц ефекту.
Інвестиції визначаються як сукупність майнових або інтелектуальних цінностей. Таким чином, до складу інвестицій належать: * грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери(з терміном обігу більше 1 року); * рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та ін. мат цінності);* сукупність техн., технолог, комерційних знань, оформлених у вигляді технолог документації, але не незапатентованих (ноу-хау);* права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткування, а також інші майнові права;*інші прва.
Юридичні та фізичні особи ,які здійснили вкладення капіталу або інвестування , у згадані вище цінності назив інвесторами.
Інвестиційна д-сть – це сукупність практичних дій інвесторів щодо здійснення інвестицій для одержання доходу або прибутку.
Основною метою інвестиц д-сті є: 1) досягнення високих темпів економ розвитку п-ва ; 2) мінімізація фін ризиків; 3) забезпечення фін стійкості та платоспроможності п-ва.
Функціонально- елементний склад інвестицій зобразимо наступною схемою:
ВАЛОВИЙ СКЛАД ІНВЕСТИЦІЙ:
В залежності від:
об'єкт інвестування: -фінансові; -реальні(капітальні вкладення);
х-р інвестування: -прямі; - непрямі;
період інвестування: -коротко;-середньо;-довгострокові;
форма власності інвестиційних ресурсів:-приватні;-державні;-змішані;-спільні.
Сутнісн - змістовна х-ка видового складу інвестицій:
Фінансові І- використання капіталу для придбання облігацій, акцій, казначейських зобов'язань та ін. цінних паперів, що випускаються державою або п-вами.
Реальні І – це вкладення капіталу у різні сфери народного господарства з метою відтворення активів п-ва – як мат так і нематер. До мат активів п-ва належать будинки , споруди , обладнання, передавальні пристрої, машини, транспортні засоби. До нематер активів належать: техн., технолог, науковопрактич, документація, патенти, ліцензії, ноу-хау тощо.
Реальні І спрямовані у в-во, тому найчастіше їх наз виробничими або капітальними вкладеннями.У складі реальних І часто виділяють інноваційні та інтелектуальні І, які відповідно спрямовані у нововведення або об'єкти інтелектуальної власності.
Реальні І в залежності від від х-ру інвестування поділяються на прямі і непрямі. Прямі реальні І – це вкладення капіталу в певні об'єкти безпосередньо самим інвестором без участі фін посередників. Непрямі І – передбачають участь в інвестиц проекті певних фін установ (банків, фондів тощо).
Короткострокові І- здійсн як правило на термін від кількох місяців до трьох років. Середньострокові І-3-10 років. Довгострокові І - більше 10 років.
Приватні І – здійсн окремими особами або фірмами недержавної форми власності. Державні І – фінансуються з державного або місцевого бюджетів, вони є більш стабільнішими і мають більший термін окупності. Змішані І – здійсн як іноз так і вітчизн інвесторами. Спільні І – здійсн у вигляді інвестиц сертифікатів, які випускаються в обіг інвестиційними компаніями, фірмами або фондами.
Структура І показує % співвідношення окремих видів І в їх заг обсязі.