1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення .
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій.
Соціальне значення основних виробничих фондів полягає в тому, що вони поліпшують умови праці і сприяють відтворенню робочої сили.
1.2. Змінність використання основних виробничих фондів як економічна категорія
Змінність використання основних виробничих фондів характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо їх активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством.
Коефіцієнт змінності відноситься до числа найважливіших показників, що характеризують рівень використання основних виробничих фондів у часі, тобто він відноситься до показників екстенсивного завантаження обладнання. Його величина характеризує ступінь інтенсифікації виробництва. Коефіцієнт змінності показує, скільки змін протягом доби працює устаткування. Він розраховується по окремих групах устаткування, окремим виробничим підрозділам підприємства, а також у цілому по підприємству.
Одні науковці вважають, що коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів визначається як відношення загальної кількості відпрацьованих устаткуванням даного виду на протязі доби станко-змін до кількості встановленого чи працюючого в найбільшу зміну устаткування:

де ?СЗ – сума відпрацьованих станко-змін за добу;
n – кількість встановленого устаткування.
Інший не менш відомий вчений-економіст Н. М. Бондар вважає, що коефіцієнт змінності роботи обладнання показує скільки змін у середньому обладнання підприємства працювало протягом доби. Він обчислюється за формулою:

або

де МЗ – кількість відпрацьованих протягом певного періоду машино-змін; МД – кількість відпрацьованих протягом певного періоду машино-днів; ФРЧд – дійсний фонд робочого часу всього обладнання, год; ФРЧд1 – дійсний фонд робочого часу всього обладнання при однозмінній роботі, год.
Справедливим є твердження про те, що коефіцієнт змінності роботи устаткування являє собою відношення загальної суми верстато-змін, відпрацьованих за добу всім устаткуванням, до загальної кількості устаткування. Коефіцієнт змінності можна обчислити за кількістю не лише працюючого, а й наявного устаткування, установленого, запланованого до роботи.
Коефіцієнт змінності, обчислений за кількістю не лише працюючого, а й установленого устаткування, більш повно відбиває резерви підвищення ефективності використання основних фондів підприємства.
Щоб врахувати внутрізмінні втрати робочого часу, коефіцієнт змінності методологічно обчислюють виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи. Тому коефіцієнт змінності роботи устаткування показує, як використовується парк наявного на підприємстві обладнання протягом доби. Він розраховується як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін всіма одиницями обладнання (?NМЗМ) до кількості працюючих одиниць обладнання в максимально завантажену зміну (Nmax) тобто за формулою:

Відомий вчений економіст А. С. Гордійчук дещо по-іншому підходить до визначення формули для обрахунку коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів. Ця формула є найбільш вживаною і найпростішою для обчислення даного коефіцієнта. Він визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувались у різні зміни доби, до балансової вартості основних виробничих фондів підприємства:

де БВі – балансова вартість основних виробничих фондів, які використовувались в і-ті зміни (і = 1,2,3); БВ – балансова вартість основних виробничих фондів.
1.3. Механізм впливу змінності використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва
Найбільше ефективна безперервна робота основних фондів протягом трьох змін. Проте, при безперервній протягом трьох змін (цілодобовій)роботі устаткування зношується інтенсивніше, скорочується термін його життя, при цьому погіршуються й умови його обслуговування. При роботі устаткування в одну або дві зміни є можливість проводити профілактичні огляди і поточні ремонти, тим самим, підтримувати його у працездатному стані і продовжити термін його життя.
У той же час підвищення коефіцієнту змінності означає, що за певний календарний проміжок часу обсяг продукції збільшиться. Крім того, оскільки загальний час використання обладнання у виробничому процесі скорочується, можна впроваджувати устаткування більш досконалих видів, тобто відкриваються великі можливості для технічного прогресу, що особливо важливо для тих видів основних фондів, що схильні до морального зносу.
Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів. У зв’язку з цим, на підприємствах необхідно домагатися оптимальної структури складових засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного нового устаткування, удосконалюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів підприємства, перерозподілу працюючих в його межах, вивільненню робітників в допоміжних виробництвах і залучення їх після відповідної підготовки до роботи в основних цехах, щоб підвищити змінність наявного у них устаткування.
Збільшення змінності використання ОВФ приводить до збільшення робочих місць, а відповідно до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства, в зв’язку із збільшенням коефіцієнту змінності використання ОВФ підприємства можна визначити, виходячи із балансової вартості ОВФ, що будуть додатково залучатись до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників.
1.4. Заходи щодо підвищення збільшення змінності використання основних виробничих фондів
Головне призначення підвищення змінності використання устаткування – це удосконалювання формування основних фондів. Саме в процесі їхнього формування з урахуванням специфіки даного підприємства повинна бути досягнута головна пропорція – між робочою силою й основними фондами, повинні дотримуватися відповідність росту основних фондів і збільшення обсягу продукції, а також співвідношення між активною і пасивною частинами основних фондів, повинна постійно удосконалюватися структура основних фондів, повинне удосконалюватися допоміжне виробництво, за рахунок якого можна досягнути визволення робітників і направити їх в основне виробництво, тобто підвищити змінність використання устаткування.
Велике значення в підвищенні коефіцієнта змінності устаткування в рамках підприємства мають розширення зони багатоверстатного обслуговування і сполучення професій. Можливості для розширення зони обслуговування створюються за рахунок технічного удосконалення устаткування, розвитку комплексної механізації й автоматизації виробництва.
У практиці підприємств склалися дві основні форми багатоверстатного обслуговування: закріплення за одним робітником двох чи більше верстатів однотипного технологічного призначення; застосування бригадного методу організації праці (бригада обслуговує кілька одиниць устаткування, забезпечуючи їхню ефективну роботу в 2 чи 3 зміни). При багатоверстатному обслуговуванні, як показує господарська практика, тарифні ставки робітника при відрядній оплаті в середньому збільшуються на 25 – 30 %.
При сполученні професій (наприклад, наладчик і верстатник; верстатник і ремонтник і т. д.) також повинна вироблятися доплата.
Один з важливих напрямків підвищення змінності устаткування – усунення його надлишку на підприємствах. Складність полягає в тому, що устаткування, що використовується лише 3 – 4 години у зміну, не можна реалізувати чи передати іншому підприємству, тому що воно все-таки необхідно виробництву.
На успішне вирішення проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей і зростання продуктивності праці значно впливає створення великих виробничих об'єднань. Разом із цим необхідно більше уваги звернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного переозброєння діючих підприємств, виведення із цих підприємств невластивої їхньому профілю продукції, створення спеціалізованих промислових об'єктів в тяготіючих до великих індустріальних центрів невеликих і середніх містах, де є резерви робочої сили.
Проводячи курс на розвиток спеціалізації діючих підприємств, слід мати на увазі, що це спрощує їхню виробничу структуру, вивільнює робочу силу з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, комплектує тим самим другі зміни основних цехів і підвищує коефіцієнт змінності.
Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей із важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.
Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажно-розвантажувальних і складських робіт є основою для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва на промислових підприємствах, вивільнення значної кількості допоміжних робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнту змінності роботи підприємств і розширення виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили.
Ефективним способом збільшення змінності роботи виробничого устаткування є скорочення його простоїв. У нинішніх умовах функціонування української економіки, коли простоює значна частина виробництва, такий спосіб використання основних фондів є неможливим, але його слід мати на увазі й пам’ятати, що при завантаженні виробничого устаткування відповідає потреба в додаткових коштах.
Наявність на підприємствах устаткування, яке лише частково використовується у виробничому процесі, не дає змоги протягом строку його корисного використання перенести свою вартість на виготовлену продукцію (послуги). В результаті матиме місце значна недоамортизація такого устаткування, що негативно впливатиме на економічні показники діяльності підприємства. Досвід діяльності багатьох підприємств показує, що позбутися надлишку устаткування можна шляхом зміни його структури, наприклад, реалізації або списання застарілих верстатів і їх машин, придбати нове устаткування, і за рахунок високої продуктивності якого більш повно завантажити все наявне устаткування. Вирішення проблеми повного завантаження устаткування можливе шляхом розвитку госпрозрахункового кооперування підприємств з метою ефективності використання наявних у них резервів виробничих потужностей.
Значного підвищення змінності роботи устаткування можна домогтися шляхом розширення сітки госпрозрахункових організацій, покликанне здійснювати прокат машин і устаткування та інших елементів основних фондів. Такі госпрозрахункові організації скуповують у підприємств зайве устаткування, здійснюють у випадку необхідності їх ремонт і модернізацію і віддають на прокат підприємствам, споживачам. Від такої діяльності економічну вигоду отримують всі її учасники: підприємства, які продали зайве у них устаткування такій госпрозрахунковій організації, мають змогу отримувати суму коштів значно більшу, ніж у випадку, коли таке устаткування демонтується і підготовлюється для здачі його на металобрухт. В той же час, підприємства, яким необхідні відповідні види машин і устаткування на свої кошти мають змогу оперативно його придбати і залучтит до використання у виробничому процесі, оскільки значна частина таких машин і верстатів перебуває в доброму технічному стані.
Важливе значення в підвищенні використання основних виробничих фондів мають соціальні фактори. Так, проведені соціологічні дослідження на ряді підприємств дали змогу виявити низку причин, які негативно впливають на організацію використання активної частини основних засобів в другу зміну.