18). Методи обліку і калькулювання собівартості продукції:
Метод обліку виробничих затрат – це визначення складу і розміру затрат за окремими виробами, видами, групами засобів і т.д.
1). Позамовний метод обліку – застосовується в індивідуальних виробництвах. Об’єктом обліку затрат являється окреме замовлення, яке відкривається на певну кількість облікових деталей або певний об’єм виконаних робіт чи послуг. Виробничі затрати збираються по окремому замовленню, а в його середині – в розрізі встановленої номенклатури калькуляції статей витрат.
Калькулювання фактичної собівартості окремих виробів здійснюється способом прямого розрахунку.
2). Переробний метод – застосовується в масових виробництвах де технологічний процес складається з ряду послідовних переробок. Суть методу заклечається в тому, що виробничі затрати обліковуються по переробкам виробничого процесу, а в середині кожної переробки по калькуляційним статтям витрат.
3). Нормативний характеризується такими принципами:
* попереднє складання нормативних калькуляцій
* облік змін діючих поточних норм і визначення впливу цих змін на собівартість продукції
*виявлення відхилень фактичних витрат від діючих норм.
4). Простий метод – цей метод застосовується на підприємствах, які випускають один вид продукції, що дозволяє відносити всі виробничі затрати на випуск на продукцію.
Собівартість одиниці продукції визначається діленням фактичних витрат за звітний період на кількість випущеної продукції.
14). Склад і класифікація витрат на виробництво:
Методологічно засади формування інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 „Витрати”.
Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі виконану роботу (сировину, амортизаційні відрахування , працю працівників процесу виробництва з відповідними нарахуваннями на неї).
Згідно П(С)БО 16 витратами звітного періоду визначаються зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Не визначаються витратами звітного періоду:
*авансована витрата
*погашення отриманих позик
*ін. зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не призводять до зменшення власного капіталу.
Витрати класифікуються в бух.обліку в залежності від характеру і видів діяльності за економічними елементами і статтями калькуляції.
Групування витрат за економічними елементами:
*матеріальні витрати
*витрати на оплату праці
*відрахування на соціальні заходи
*амортизація
*ін. витрати в операційній діяльності.
За складом елементу:
*матеріальні витрати: входить вартість витрачених у виробництво сировини і основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива і енергії, будівельних матеріалів, запчастин, тари, і тарних матеріалів, допоміжних та ін. матеріалів.
* до витрат на оплату праці відносять: заробітну плату за окладами, тарифами, премії та заохочення, компенсації, оплати відпусток та ін. невідпрацьованого часу та ін.
*до відрахувань на соціальні заходи відносяться відрахування на пенсійне забезпечення, соц. Страх, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування.
*амортизація включає: суму нарахованої амортизації необоротних активів
*до елементу „інші витрати” включаються витрати, які не ввійшли до складу попередніх елементів (витрати на відрядженню, послуги звязку, матеріальна допомога,)
З метою обчислення собівартості окремих видів продукції застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг встановлюються підприємством самостійно.
До складу загально-виробничих витрат відносяться витрати на управління виробництвом:
*оплата праці апарату управління цехами
*відрахування на соціальні заходи
*амортизація необоротних активів загальновиробничого призначення.
Не включаються до собівартості реалізованої продукції, а відносяться на фінансові результати адміністративні витрати та витрати на збут.
19). Облік обов’язкових платежів на фонд оплати праці:
До обов’язкових платежів відносяться внески, розраховані від фонду оплати праці:
*пенсійний фонд – 33,2%
*збір до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 1,4%
* збір до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – 1,6%
* збір до фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань( за встановленими тарифами залежно від професійного ризику підприємства)
В день отримання коштів для виплати заробітної плати в банк подається платіжні доручення про прерахунок коштів до цих фондів. Синтетичний облік розрахунків з фондами соціального страхування ведеться на рахунку 65 за субрахунками.
16). Облік нарахування відпускних та лікарняних:
Оплата відпусток: тривалість відпусток визначається в календарних днях. Святкові і неробочі дні при визначенні відпусток не враховуються. Витрати, пов’язані з оплатою щорічних основних і додаткових відпусток здійснюються за рахунок коштів, призначених для оплати праці.
Оплата допомоги по вагітності і пологах а також догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку проводиться з коштів державного соціального страхування.
Для розрахування суми відпускових виплат працівників використовуються середня заробітна плата, що визначається згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 8.02.95. № 100( зі змінами та доповненнями), виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю надання відпустки:
Дф – кількість календарних днів в році або фактично відпрацьованого періоду
СНдн – кількість святкових і неробочих днів встановлених законодавством.
Ннд – кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював
Кндв – число календарних днів, наданих працівникові відпустки.
Нарахування лікарняних: при тимчасовій непрацездатності працівникові виплачують допомогу на підставі листів непрацездатності. Допомога з тимчасової непрацездатності через трудове каліцтво або професійне захворювання надається в розмірі 100% заробітку, незалежно від загального стажу. В інших випадках розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від загального стажу роботи: до 5р. – 60%, 5 – 8р. – 80%, більше 8р. – 100%.
Для розрахунку суми допомоги визначають середньоденний заробіток за попередні 6 місяців( він не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки або посадового окладу).
Розмір допомоги визначається:
Здн – середньоденна заробітна плата визначена відповідно до законодавства.
Кдн – кількість днів тимчасової непрацездатності
Ктс – коефіцієнт, що враховує загальний трудовий стаж.
Нарахування на виплату допомоги за тимчасову непрацездатність за перших 5 днів здійснюється за рахунок коштів підприємства, решту днів за рахунок коштів соц. Страх.
Перші 5 днів: Дт. 23, 91 – 93 Кт. 661 – 663
За решту днів: Дт. 652 Кт 663
17) Облік відрахувань із заробітної плати:
Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові розраховується заробітна плата за місяць і від цієї суми здійснюються відрахування. Розрахунок здійснюється в розрахунковій або розрахунково-платіжній відомості. В лівій частині записують суми всіх видів заробітної плати, за її видами, а в правій – утримання за їх видами і суми до видачі. Розрахунково-платіжні відомості складаються помісячно по кожному виробничому підрозділу.
Відрахування з нарахованої заробітної плати здійснюються тільки на підставі актів чинного законодавства:
1). Відрахування податку з доходів фізичних осіб – 15%
2). Утримання збору до пенсійного фонду – 2%
3). Утримання збору на обов’язкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності ( якщо зарплата більша прожиткового мінімуму – 1%, менше – 0,5%)
4). Внески на страхування на випадок безробіття – 0,6%
5). Аліменти (після відрахування з нарахованої заробітної плати податку з доходів) на 1 дитину – 25%, 2 – 33%, 3 і більше – 50%.
6). Профспілкові внески – 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати за звітний період за вирахуванням суми допомоги з тимчасової непрацездатності за той же період.
7). Одержаний аванс за звітний місяць, надлишково виплачені суми за попередній період, своєчасно не повернуті підзвітні суми, ін. відрахування.
При зарплаті 940грн. при утриманні податку з доходів фізичних осіб застосовується соціальна пільга – 302,5грн.
Для визначення податку з доходів фізичних осіб від нарахованої заробітної плати віднімається соціальна пільга і утримання в соціальні фонди і з цієї суми береться 15%.
Синтетичний облік розрахунків із заробітної плати ведеться на рахунку 66 за субрахунками.
Аналітичний облік розрахунків із заробітної плати ведеться на підприємстві в розрізі кожного працівника.
Синтетичний облік ведеться в журналі-ордері №3 в 2 розділі.
18). Поняття основних засобів і їх класифікація
Основні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначається П(С)БО 7 «основні засоби» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000р. із змінами та доповненнями.
Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціокультурних функцій, очікуваний строк використання яких більше 1року або операційного циклу, якщо він довший за рік.
Одиницею обліку є об’єкт основних засобів (ОЗ)
Для цілей бухгалтерського обліку ОЗ класифікують за такими групами:
1.ОЗ:1). Земельні ділянки,2). Капітальні витрати на поліпшення земель, 3). Будинки, споруди, передавальні пристрої, 4). Машини та обладнання 5). Транспортні засоби, 6). Інструменти, прилади, інвентар, 7). Тварини, 8). Багаторічні насадження. 9). Ін. ОЗ.
2. Ін. необоротні матеріальні активи: 1). Бібліотечні фонди, 2). Малоцінні, необоротні матеріальні активи, 3). Тимчасові(не титульні) споруди, 4). Природні ресурси, 5) інвентарна тара, 6) предмети прокату, 7). Ін. необоротні матеріальні активи.
3.Незавершені капітальні інвестиції
Об’єкт ОЗ визначається як актив, в тому випадку, якщо існує вірогідність, що підприємство буде отримувати в майбутньому економічні вигоди, пов’язана з використанням цього об’єкту і його вартість можу бути достовірно визначена.