З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про електронні документи та електронний
документообіг
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 36, ст.275 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2599-IV ( 2599-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.349 )

Цей Закон встановлює основні організаційно-правові засади
електронного документообігу та використання електронних
документів.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
адресат - фізична або юридична особа, якій адресується
електронний документ;
дані - інформація, яка подана у формі, придатній для її
оброблення електронними засобами;
посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому
законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку),
зберігання, перевірку цілісності електронних документів для
задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за
дорученням інших суб'єктів електронного документообігу;
обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові
дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою
для його обліку і не матиме юридичної сили;
автор електронного документа - фізична або юридична особа,
яка створила електронний документ;
суб'єкти електронного документообігу - автор, підписувач,
адресат та посередник, які набувають передбачених законом або
договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у
процесі створення, відправлення, передавання, одержання,
зберігання, оброблення, використання та знищення електронних
документів.
Стаття 3. Законодавство про електронні документи
та електронний документообіг
Відносини, пов'язані з електронним документообігом та
використанням електронних документів, регулюються Конституцією
України ( 254к/96-ВР ), Цивільним кодексом України ( 1540-06 ),
законами України "Про інформацію" ( 2657-12 ), "Про захист
інформації в автоматизованих системах" ( 80/94-ВР ), "Про державну
таємницю" ( 3855-12 ), "Про телекомунікації" ( 1280-15 ), "Про
обов'язковий примірник документів" ( 595-14 ), "Про Національний
архівний фонд та архівні установи" ( 3814-12 ), цим Законом, а
також іншими нормативно-правовими актами. ( Частина перша статті 3
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2599-IV ( 2599-15 ) від
31.05.2005 )
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила
міжнародного договору.
Стаття 4. Державне регулювання електронного документообігу
Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади в
межах повноважень, визначених законом, реалізують державну
політику електронного документообігу.
Державне регулювання у сфері електронного документообігу
спрямовано на:
реалізацію єдиної державної політики електронного
документообігу;
забезпечення прав і законних інтересів суб'єктів електронного
документообігу;
нормативно-правове забезпечення технології оброблення,
створення, передавання, одержання, зберігання, використання та
знищення електронних документів.
Розділ II
ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТ
Стаття 5. Електронний документ
Електронний документ - документ, інформація в якому
зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові
реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів
електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий,
збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є
відображення даних, які він містить, електронними засобами або на
папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Стаття 6. Електронний підпис
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного
документа, який використовується для ідентифікації автора та/або
підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного
документообігу.
Накладанням електронного підпису завершується створення
електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових
підписів, регулюються законом.
Використання інших видів електронних підписів в електронному
документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу
на договірних засадах.
Стаття 7. Оригінал електронного документа
Оригіналом електронного документа вважається електронний
примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з
електронним цифровим підписом автора.
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам
або його зберігання на кількох електронних носіях інформації
кожний з електронних примірників вважається оригіналом
електронного документа.
Якщо автором створюються ідентичні за документарною
інформацією та реквізитами електронний документ та документ на
папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну
силу.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести
його цілісність та справжність у порядку, визначеному
законодавством; у визначених законодавством випадках може бути
пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у
паперовій копії.
Електронна копія електронного документа засвідчується у
порядку, встановленому законом.
Копією документа на папері для електронного документа є
візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене
в порядку, встановленому законодавством.
Стаття 8. Правовий статус електронного документа
та його копії
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена
виключно через те, що він має електронну форму.
Допустимість електронного документа як доказу не може
заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну
форму.
Електронний документ не може бути застосовано як оригінал:
1) свідоцтва про право на спадщину;
2) документа, який відповідно до законодавства може бути
створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків
існування централізованого сховища оригіналів електронних
документів;
3) в інших випадках, передбачених законом.
Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної
шляхом створення електронного документа (електронних документів),
здійснюється у порядку, встановленому законом.
Розділ III
ЗАСАДИ ЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТООБІГУ
Стаття 9. Електронний документообіг
Електронний документообіг (обіг електронних документів) -
сукупність процесів створення, оброблення, відправлення,
передавання, одержання, зберігання, використання та знищення
електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки
цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання
таких документів.
Порядок електронного документообігу визначається державними
органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами,
установами та організаціями всіх форм власності згідно з
законодавством.
Стаття 10. Відправлення та передавання електронних
документів
Відправлення та передавання електронних документів
здійснюються автором або посередником в електронній формі за
допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних,
інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення
електронних носіїв, на яких записано цей документ.
Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не
домовилися про інше, датою і часом відправлення електронного
документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного
документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. У
разі відправлення електронного документа шляхом пересилання його
на електронному носії, на якому записано цей документ, датою і
часом відправлення вважаються дата і час здавання його для
пересилання.
Вимоги підтвердження факту одержання документа, встановлені
законодавством у випадках відправлення документів рекомендованим
листом або передавання їх під розписку, не поширюються на
електронні документи. У таких випадках підтвердження факту
одержання електронних документів здійснюється згідно з вимогами
цього Закону.
Стаття 11. Одержання електронних документів
Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу
надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата
про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не
передбачено законодавством або попередньою домовленістю між
суб'єктами електронного документообігу.
Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного
документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання
електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в
будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній
формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження
повинно містити дані про факт і час одержання електронного
документа та про відправника цього підтвердження.
У разі ненадходження до автора підтвердження про факт
одержання цього електронного документа вважається, що електронний
документ не одержано адресатом.
Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не
домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим
автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для
фізичних осіб - місцем проживання), у тому числі якщо
інформаційна, телекомунікаційна, інформаційно-телекомунікаційна
система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому
місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається
відповідно до законодавства.
Стаття 12. Перевірка цілісності електронного документа
Перевірка цілісності електронного документа проводиться
шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Стаття 13. Зберігання електронних документів та архіви
електронних документів
Суб'єкти електронного документообігу повинні зберігати
електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що
дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях.
Строк зберігання електронних документів на електронних носіях
інформації повинен бути не меншим від строку, встановленого
законодавством для відповідних документів на папері.
У разі неможливості зберігання електронних документів на
електронних носіях інформації протягом строку, встановленого
законодавством для відповідних документів на папері, суб'єкти
електронного документообігу повинні вживати заходів щодо
дублювання документів на кількох електронних носіях інформації та
здійснювати їх періодичне копіювання відповідно до порядку обліку
та копіювання документів, встановленого законодавством. Якщо
неможливо виконати зазначені вимоги, електронні документи повинні
зберігатися у вигляді копії документа на папері (у разі
відсутності оригіналу цього документа на папері). При копіюванні
електронного документа з електронного носія інформації обов'язково
здійснюється перевірка цілісності даних на цьому носії.
При зберіганні електронних документів обов'язкове додержання
таких вимог:
1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна
бути доступною для її подальшого використання;
2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного
документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений
або одержаний;
3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає
змогу встановити походження та призначення електронного документа,
а також дату і час його відправлення чи одержання.
Суб'єкти електронного документообігу можуть забезпечувати
додержання вимог щодо збереження електронних документів шляхом
використання послуг посередника, у тому числі архівної установи,
якщо така установа додержується вимог цієї статті. Створення
архівів електронних документів, подання електронних документів до
архівних установ України та їх зберігання в цих установах
здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Розділ IV
ОРГАНІЗАЦІЯ ЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТООБІГУ
Стаття 14. Організація електронного документообігу
Електронний документообіг здійснюється відповідно до
законодавства України або на підставі договорів, що визначають
взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Використання електронного документа у цивільних відносинах
здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів,
встановлених цивільним законодавством.
Стаття 15. Обіг електронних документів, що містять
інформацію з обмеженим доступом
Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на
договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до
електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та
встановлюють для них систему (способи) захисту.
В інформаційних, телекомунікаційних,
інформаційно-телекомунікаційних системах, які забезпечують обмін
електронними документами, що містять інформацію, яка є власністю
держави, або інформацію з обмеженим доступом, повинен
забезпечуватися захист цієї інформації відповідно до
законодавства.
Стаття 16. Права та обов'язки суб'єктів електронного
документообігу
Суб'єкти електронного документообігу користуються правами та
мають обов'язки, які встановлено для них законодавством.
Якщо в процесі організації електронного документообігу
виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов'язків
суб'єктів електронного документообігу, що не визначені
законодавством, такі права та обов'язки можуть встановлюватися
цими суб'єктами на договірних засадах.
Стаття 17. Вирішення спорів між суб'єктами електронного
документообігу
Вирішення спорів між суб'єктами електронного документообігу
здійснюється в порядку, встановленому законом.
Стаття 18. Відповідальність за порушення законодавства
про електронні документи та електронний
документообіг
Особи, винні в порушенні законодавства про електронні
документи та електронний документообіг, несуть відповідальність
згідно з законами України.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його
опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України
відповідні пропозиції про внесення змін до законодавчих актів
України;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених
цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими
центральними органами виконавчої влади України їх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
разом з Національним банком України розробити та внести на
розгляд Верховної Ради України програму заходів щодо впровадження
електронних документів, електронного документообігу та
електронного цифрового підпису, стимулювання підприємств, установ
і організацій, які впроваджують електронний документообіг.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 22 травня 2003 року
N 851-IV