Теоретична частина 1. Економічна сутність витрат виробництва В умовах ринкової економіки існування товарного виробництва об'єктивно зумовлюється суспільним поділом праці як необхідної умови його функціонування, багатоукладними формами ведення господарства та різними формами власності на засоби виробництва, розвитком науково-технічного прогресу і зміною технічної основи виробництва, дією закону вартості та необхідністю вартісного виразу затрат живої і уречевленої праці (капіталу) та вироблених матеріальних благ, вимогами мотивації високоефективної праці і забезпечення високої її продуктивності, відкритістю для зовнішнього середовища ринкової економіки та потребами забезпечення конкурентоспроможності послуг на зовнішньому ринку. Ринкова економіка як жорстка економічна система перетворює в товар робочу силу, землю, її надра, водні ресурси, ліси тощо, хоча за своєю теоретичною сутністю ці природні ресурси не можуть бути товаром, адже вони не є результатом праці людини, а створені еволюційно природою. Людина, навпаки, зобов'язана своєю появою на землі наведеним природним ресурсам. Ринкова система змінює поняття товару як результату праці людини на поняття корисності для неї будь-чого, тобто наявністю споживної вартості речі (в тому числі і природних ресурсів). Ця обставина суттєво відрізняє ринкову економічну модель у її чистому (первісному) вигляді від інших. Ринкові механізми доцільно використовувати для активізації виробництва, підвищення його ефективності, але кінцевою метою повинне бути зростання добробуту суспільства в цілому. Отже, для України ринкова модель економіки повинна мати соціально спрямований характер за прикладом соціально орієнтованого ринкової економіки Швеції, Ізраїлю та ін. Ринкові механізми доцільно контролювати з боку держави, надавати їм соціально орієнтованого характеру. Послуга як товар є наслідком затрат живої і уречевленої праці. Сукупні затрати праці (живої і уречевленої) виражають витрати виробництва становлять основу вартості цієї послуги. У товарному виробництві сукупні затрати праці набувають вартісної форми і поділяються на такі складові: вартість спожитих засобів виробництва - матеріальних, фінансових (С), вартість необхідного продукту для себе (V) та додатково створеного продукту (т). Вартість спожитих засобів виробництва та необхідного продукту є витратами виробництва і збуту продукції. Вони забезпечують просте відтворення в будь-якому агросервісному підприємстві. Отже, витрати виробництва - це сума двох складових відтворювального процесу (С+ V). Вони є важливим показником якості та ефективності діяльності будь-якої агросервісної структури. Віднесені до обсягів наданих виробничих послуг за звітний період вони становлять собівартість виробництва і надання одиниці послуги. Розрізняють виробничу (фірмову) і повну собівартість послуг. Перша характеризує розмір витрат на одиницю виробничих послуг на фірмі (агросервісному підприємстві), а друга - передбачає розміри витрат на одиницю послуги по її виробництву і збуту споживачам. Тому важливо не ототожнювати поняття витрат виробництва і собівартості одиниці послуг. 2. Види витрат у сфері аграрного сервісу та організація їх обліку У сфері аграрного сервісу виробничі послуги мають різноманітний характер. При виконанні окремих виробничих операцій технологічного процесу по вирощуванню сільськогосподарських культур таким показником є гектар оранки, збирання урожаю, догляду за посівами тощо. Отже, в цьому випадку загальні витрати відносять до обсягу виконаних робіт з розрахунку на гектар посіву. При наданні виробничих послуг в агробудівельному сервісі витрати відносять на обсяг будівельних робіт з розрахунку на 1 м2 площі. В енергетиці такою одиницею є 1 кВт-год електроенергії. В агрохімічному сервісі за одиницю наданих послуг приймають тонну внесених добрив, засобів хімізації, меліорації ґрунтів, гектар обробленої отрутохімікатами площі тощо. У тих випадках, коли відсутня можливість виміряти обсяги наданих виробничих послуг натуральними (фізичними) показниками (агробіржова діяльність, наукове забезпечення та ін.) за одиницю наданих послуг приймають їх повну вартість. Розрізняють планову і фактичну собівартість виробничих послуг. Планова собівартість є проектною, визначеною бізнес-планом. Вона свідчить про обсяги можливих витрат з розрахунку на одиницю послуг при дотриманні всіх технологічних і організаційних вимог. Фактична собівартість виробничих послуг характеризує обсяги витрат на кожну їх одиницю в тих умовах, при яких вони вироблялись і надавались споживачеві. Зіставлення планової і фактичної собівартості надання виробничих послуг аграрним товаровиробникам дозволяє вишукувати вузькі місця у виробничому процесі, показує перевитрати виробничих ресурсів. Обчислення витрат і реалізація виробничих послуг називають калькуляцією. Витрати виробництва облічують за об'єктами калькуляції. В аграрному сервісі об'єктом калькуляції с, як правило, вид виробничої діяльності, який класифікується за місцем виконання (цех, агросервісна служба, дільниця) та характером послуг, які надаються (ремонт технічних засобів, виконання агрохімічних робіт, переробка аграрної сировини тощо). На об'єктах калькуляції витрати облічуються за статтями. За сучасною системою обліку і звітності такими статтями витрат є: сировина і матеріали; заробітна плата з нарахуваннями; витрати на експлуатацію засобів виробництва (їх амортизація); витрати на утримання апарату управління та ін. До статті "Сировина і матеріали" включають вартість усіх предметів праці (паливо, мастила, електроенергія, добрива, отрутохімікати, малоцінний інвентар, спеціальний одяг, аграрна сировина для переробних підприємств, цемент, пісок, цегла, вапно будівельне тощо). До статті "Заробітна плата з нарахуваннями" включають всю основну і додаткову заробітну плату, а також втрати, пов'язані з матеріальним стимулюванням і мотивацією ефективної праці. Сюди включають тарифний фонд оплати праці, тобто основну, або гарантовану її частину, визначену на основі виконання працівниками змінних норм виробітку і встановлених тарифних ставок, доплат за вироблену продукцію, різних видів доплат за професійний рівень, стаж роботи, класність, а також виділеної з прибутку частини фонду матеріального стимулювання. До статті "Витрати на утримання засобів виробництва" включають всі витрати, пов'язані з виробничим функціонуванням і використанням основних виробничих фондів господарства (верстатів, засобів механізації виробничих процесів, будівель, споруд, різних видів пристроїв, передавальних механізмів, електричних ліній, трансформаторних підстанцій, автотранспортних засобів тощо). На окремі об'єкти калькуляції вони відносяться відповідно до частки участі у виробничому процесі по тому чи іншому виду діяльності. Частка участі у виробничому процесі кожного з них визначається на основі фактично відпрацьованих на об'єкті калькуляції нормо-змін, мото-годин, тонно-кілометрів та ін., якщо можливо виміряти їх у фізичному виразі. При відсутності такої можливості (трансформаторні підстанції, лінії електропередач тощо) річну частку витрат на об'єкт калькуляції відносять пропорційно до спожитої електроенергії, вираженої в кіловат-годинах. Розмір витрат, пов'язаних з експлуатацією у виробничому процесі основних виробничих фондів, визначається за методикою, викладеною в темі 3.2. До статті "Витрати на утримання апарату управління" включається весь фонд заробітної плати працівників сфери управління (керівника, головного економіста, головного бухгалтера, головного інженера, всіх працівників бухгалтерії, планово-економічного відділу, відділу матеріально-технічного забезпечення, маркетингової служби та ін.). На цю статтю відносять також витрати на утримання невиробничих основних фондів підприємства. До статті "Інші витрати" відносять решту непередбачених витрат, а саме: різні види штрафів, втрат від браку випущеної і неоплаченої продукції, непередбачені комерційні витрати та ін. Уяву про структуру витрат при наданні окремих видів виробничих послуг дають дані табл.8. Структура витрат виробництва при наданні виробничих послуг СПП "Лютинськ" , % Статті витрат Види виробничих послуг Всього по СПП
збирання цукрових буряків заготівля кормів обробіток ґрунту перевезення зерна
Сировина і матеріали 8,3 20,6 25,7 38,8 28,4
Заробітна плата з нарахуваннями 18,1 19,3 11,5 26,9 17,6
Витрати на експлуатацію засобів виробництва 63,9 50,0 52,0 25,4 49,1
Витрати на утримання апарату управління 9,0 9,1 9,0 8,1 4,4
Інші витрати 0,7 1,0 0,9 0,8 0,5
Разом 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
Як видно, найбільшу частку у загальних витратах становлять витрати на експлуатацію засобів виробництва (амортизація, вартість ремонту і технічного обслуговування, вартість палива і мастил), що пояснюється монопольно високими цінами на них.
